Постанова № 58846992, 07.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4395/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря : Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО" до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом та просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000332200 від 14 грудня 2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15587 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322200 від 14 грудня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 354347 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарський операцій, об'єктивність податкової звітності та про правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідних звітних періодів, отже висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 20 листопада 2014 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000332200 та № 0000322200 від 14 грудня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем податковими накладними, договором поставки, договором виконання роботи, банківськими виписками та актом виконаних робіт, отже при здійсненні господарських операцій з контрагентами у перевіряємий період позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на численні порушення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", виявлені під час дослідження первинних документів, наданих позивачем.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень-квітень 2015 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Нік-Нафта" та покупцями придбаних товарів. За результатами зазначеної перевірки складено акт №85/22-39247191 від 26.11.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО" пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 251818,00 грн., у т.ч. за грудень 2014 року в сумі 63317,00 грн.; січень 2015 в сумі 25363,00 грн.; лютий 2015 року в сумі 81716 грн., за березень 2015 року в сумі 41292,00 грн., за квітень 2015 року в сумі 40130,00 грн., чим занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на суму 236231,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 15587,00 грн.

Досліджуючи правомірність формування позивачем податкового обліку, судом апеляційної інстанції встановлено, що даний податковий кредит сформовано за рахунок здійснення операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів у листопаді - грудні 2014 року та у січні - квітні 2015 року у контрагента-постачальника ТОВ "НІК-НАФТА".

За змістом ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

На підставі ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для її документального підтвердження. Податкова накладна є вторинною по відношенню до господарської операції, та сама по собі, без здійснення операції, не дає право на податковий кредит. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового зобов'язання, ні податкового кредиту.

Податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про відсутність фінансово-господарських відносин ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО" з ТОВ "НІК-НАФГА" за перевіряємий період.

Одночасно з цим, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано документів, підтверджуючих реальність фінансово-господарських операцій в подальшому з підприємствами-покупцями всупереч всім первинним документам, які були надані позивачем під час проведення перевірки, серед яких, зокрема: договори поставки, податкові, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, ліцензійні картки на автомобілі, ліцензія з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів, платіжні доручення на оплату придбаного товару, договір оренди АЗС, журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах форми №7-НП, журнал обліку надходження нафтопродуктів Форми №13-НП, змінні звіти АЗС за грудень 2014 року, за січень - квітень 2015 року форми №17-НП, сертифікати відповідності якості товару тощо.

В оскаржуваній постанові зазначено, що на підтвердження реального виконання договору поставки, позивачем було надано всі необхідні документи (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. А якості доказів наявності технічних ресурсів позивачем було надано копію договору оренди АЗС.

Проте, апеляційним судом встановлено що надані платником видаткові накладні №198 від 11.11.14, №201 від 21.11.14. №234 від 01.12.14, №228 від 03.12.14, №238 від 25.12.14, №9 від 28.01.2015, №17 від 14.02.15, №27 від 18.02.15, №28 від 23.02.15, №37 від 13.03.15, №38 від 25.03.15, №46 від 31. 03.15, №60 від 24.04.15, №92 від 30.04.15 оформлені в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": графа "отримав" містить підпис який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції , а довіреність на отримання товару відсутня. Перевірити факт згідно якої довіреності отримувався товар (бензин А-92, дизельне паливо) та на чиє ім'я складено довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей в ході перевірки не було можливості, так як підприємством не було надано до перевірки журнал реєстрації довіреностей. Вказаний журнал також не було надано як до заперечень на акт перевірки так і до суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зберігання, транспортування та облік нафтопродуктів має свої особливості в залежності від типу транспорту, яким вони транспортувались та врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496 (далі - Інструкція) .

Відповідно до пункту 5.2.3 пункту 5.2, Інструкції встановлено єдині норми організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням відпуском та обліком товарної нафти на нафтопродуктів, які є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Згідно з порядком приймання найти та нафтопродуктів перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила)

Відповідно до пункту 1 Правил, товарно-транспортна накладна (ТТН) - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Крім того, відповідно до абз.2 п. 5.4.1 Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900 (підпункт 5.4.1 цієї Інструкції).

Згідно з абзацом 3 підпункту 7.3.7 пункту 7.3 Інструкції на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначається номер аварійної картки згідно з Правилами безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.10. 2000 N 567, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.11.2000 за N 857/5078 (далі - Правила безпеки).

Підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації (пункт 14.6 Інструкції).

Апеляційним судом встановлено, що надані платником ТТН (Форма №1-ТТН (нафтопродукт)) №198 від 11.11.14, №201 від 21.11.14, №234 від 01.12.14, №228 від 03.12.14, №238 від 25.12.14, №9 від 28.01.2015, ТТН №17 від 14.02.15, №27 від 18.02.15, №28 від 23.02.15, № 27 від 13.03.2015, №38 від 25.03.15, ТТН №60 від 24.04.15, №92 від 30.04.15, оформлені з порушенням вимог розділу 7 «Порядок відпуску нафти і нафтопродуктів» Інструкції, а саме: на вищенаведених товарно-транспортних накладних відсутні відмітки щодо довіреностей, на підставі яких здійснено відвантаження ТОВ «Нік-Нафта» паливно-мастильних матеріалів та відсутні підпис П.І.Б. особи, на чиє ім'я ці довіреності були оформлені (у разі їх складення). Також на всіх вищенаведених ТТН (крім №37, 38, 46) в графі "Вантажоодержувач» підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, та чи вона дійсно працює в ТОВ «Миколаївагро».

До того ж, в ТТН №38 від 25.03.2015 та ТТН №46 від 31.03.2015 в графах "Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження» значиться лише м. Миколаїв, що не відповідає ні адресі місцезнаходження ТОВ «Нік-Нафта», ні адресі місцезнаходження ТОВ «Миколаївагро».

Також, відповідно до умов договору поставки від 28.10.2014 №0073-НН (а.с.99-100) , товар поставляється автотранспортом Постачальника, тобто ТОВ «Нік-Нафта». Тому не зрозуміло, чому за таких умов постачання здійснювалось і самим ТОВ «Миколаївагро».

Протягом січня 2015, у квітні 2015 року перевезення паливно-мастильних матеріалів здійснювалося перевізником ТОВ «Миколаївагро» автомобілем МАЗ, д.н. НОМЕР_4, проте свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу не надано.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що між ТОВ «Миколаївагро» та фізичною особою ОСОБА_1 складено договір найму (оренди) транспортного засобу від 04.12.2014р. (а.с.154-157), автомобіль марки МАЗ, модель 5337, тип ТЗ вантажний паливо цистерна, реєстраційний номер НОМЕР_4, укладений сторонами на 5 років, орендна плата за місяць становить 100 грн., а також договір найму автомобіля марки КАМАЗ, модель 5320, тип ТЗ - вантажний цистерна, реєстраційний номер НОМЕР_5, укладений сторонами 27.03.2015р. на 5 років, розмір орендної плати 100 грн. за місяць.

Відомості щодо фактичних взаєморозрахунків за оренду автомобіля товариством до суду першої інстанції не надано, тобто встановити та підтвердити факт використання в господарській діяльності зазначених транспортних засобів немає можливості.

Протягом квітня 2015 року перевезення паливно-мастильних матеріалів також здійснювалося автомобілям КАМАЗ д.н. НОМЕР_5. Термін дії наданої платником до перевірки та до суду ліцензійної картки та НОМЕР_9 (автомобіль КАМАЗ, д.н.НОМЕР_5) з 23.06.2015р., тобто у квітні місяці 2015р. цей автомобіль не мав дозволу на здійснення перевезень небезпечних вантажів, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

До того ж судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що згідно наданих до перевірки сертифікатів відповідності (а.с.148-150) та паспортів якості на дизельне паливо, бензин А-92, бензин А-92, Бензин А-95, бензин неєтилирований АИ-95-К5-Евро - неможливо встановити зв'язок між даними документами та ТОВ «Миколаївагро» та чи дійсно такі види пального придбавалися товариством. На копіях наданих на перевірки сертифікатів відповідності містяться позначки про те, що вони видані іншим суб'єктам господарювання.

При оформленні первинних документів, до яких відноситься і ТТН, необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, та частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А саме (п.2.4 Положення) первинні документи мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарській операції.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платник податків зобов'язаний вести облік показників, пов'язаних з визначенням оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів регістрів податкового обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що абзацом першим цього пункту.

Так, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та до валових витрат з податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Необхідно враховувати фактичну можливість платників податків до вчинення тих чи інших дій. Будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Товариством не доведено, що особи, якими у товарно-транспортних накладних зроблено підпис в графі «Вантаж одержав» дійсно працювали на підприємстві на момент отримання від ТОВ «Нік-Нафта» паливно-мастильних матеріалів у відповідні періоди (табелі, відомості про нарахування заробітної плати, тощо) та не надано документи, які підтверджують використання придбаного товару у виробничому процесі, документи, які повинні супроводжувати придбання товару згідно умов договору від 28.10.2014р. №0073-НН (заявки Покупця на поставку відповідної партії Товару (п.2.1 договору) документи, які підтверджують відповідність придбаного товару державним стандартам діючим на території України, паспорт якості товару (сертифікату відповідності) та мають безпосередній зв'язок із купівлею того чи іншого виду пального «Миколаївагро», акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, ліцензія на надання послуг з перевезення небезпечних вантажів, ліцензійні картки на автомобілі, які займалися в періоді, що перевірявся, перевезенням паливно-мастильних матеріалів.

Отже, з врахуванням того, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем не можуть слугувати доказом на підтвердження реальності операцій з контрагентом та надану податковим органом інформацією, отриманою внаслідок здійснення заходів податкового контролю щодо діяльності контрагента позивача - постачальників нафтопродуктів, а саме: їх відсутність за місцезнаходженням із внесенням відповідної інформації до ЄДРПОУ; відсутність у них виробничих та/або трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, в тому числі з поставки нафтопродуктів, специфіка якої ставить певні вимоги, зокрема щодо контролю за якістю, зберігання, транспортування, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок податкового органу щодо безтоварності операцій ПАТ "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" з контрагентами ТОВ "МИКОЛАЇВАГРО" з ТОВ "НІК-НАФГА", а отже правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень № 0000332200 та № 0000322200 від 14 грудня 2015 року.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нової постанови суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВАГРО" до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: С.Д. Домусчі