Ухвала суду № 58846942, 07.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р.м. ОдесаСправа № 814/4212/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Домусчі С.Д.

за участю: секретаря - Вишневської А.В.

представника апелянта - Навратюка О.М. (довіреність від 11.08.2015 року)

представника позивача - Гузенка А.М. (довіреність від 21.04.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 17.11.2015 року №0010992203 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42 802 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 21 401 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість не відповідають дійсності. Податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ «КРЕМПУТЬ» підтверджується належним чином оформленою податковою накладною, первинними та розрахунковими документами, за якими у повній мірі вбачається кількість отриманого товару, його вид, оплата та подальше використання у власній господарській діяльності. Проте податковим органом не здійснено належного аналізу первинних документів, врахувавши лише податкову інформацію про можливі порушення контрагентом у господарській діяльності вимог податкового законодавства. Зазначені обставини свідчать, що збільшення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулось без достатніх правових підстав, необґрунтовано, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.11.2015 року №0010992203.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КРЕМПУТЬ» за період лютий 2015 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт від 30.10.2015 року №448/14-03-22-05/13857469 (а.с. 9-42).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 42 802 грн.

Позивач 09.11.2015 року подав письмові заперечення на акт перевірки, проте заперечення залишено без задоволення, висновки акту перевірки - без змін (а.с. 45-47, 48-52), а на підставі виявлених порушень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.11.2015 року №0010992203, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42 802 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 21 401 грн. (а.с. 43).

Згідно акту перевірки, підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за період лютий 2015 року стало неврахування податковим органом сум ПДВ, сформованим за результатами господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «КРЕМПУТЬ».

Як на неможливість формування позивачем податкового кредиту за цими операціями контролюючий орган посилається на податкову інформацію, отриману від Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «КРЕМПУТЬ» від 30.07.2015 року №3611/7/16-03-15-01 за звітний період декларування ПДВ лютий 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з ПАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5», МП «ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА», ТОВ «СОФОР», за якою встановлено нереальність продажу ТОВ «КРЕМПУТЬ» товару, первинне введення в обіг якого не підтверджується фактом реального походження цих товарів у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій, відсутність у ТОВ «КРЕМПУТЬ» основних фондів, кваліфікованих трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, в акті перевірки податковий орган посилається на дефектність товарно-транспортної накладної, складеної під час постачання позивачу товару, через неповне зазначення адрес пунктів навантаження та розвантаження товару.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що, оскільки постачання товару від ТОВ «КРЕМПУТЬ» не має реального характеру, надані позивачем на перевірку первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, формування податкового кредиту за цими операціями є безпідставним та суперечить вимогам податкового законодавства.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки наданими первинними документами у повній мірі підтверджується виконання господарських операцій позивача з його контрагентом, за цими документами можливо встановити зміст операцій, їх обсяг, вартість товару та його оплату, висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування не відповідають фактичним обставинам справи, а збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість та застування штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг, виконанні робіт до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг, виконання робіт, що підтверджується первинними документами, а також в разі використання в господарській діяльності цих товару/послуг/робіт.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2015 року між позивачем та ТОВ «КРЕМПУТЬ» укладено договір поставки товарів №2/02-07 (а.с. 75-79), за яким ТОВ «КРЕМПУТЬ» зобов'язується передати у власність ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА», а ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА» - прийняти та оплатити товар, що узгоджується у специфікаціях, в яких зазначається загальна кількість товару, його асортимент, номенклатура, одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару.

Відповідно до п.п. 1.5 п. 1, п. 3 Договору базисом поставки є FCA - склад ТОВ «КРЕМПУТЬ», м. Кременчук Полтавська область, вул. Ярмаркова, 13-А. Товар за цим договором поставляється в строки не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту передоплати на банківський рахунок ТОВ «КРЕМПУТЬ». Передання видаткової, податкової накладних ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА» здійснюється разом з отриманням товару.

Згідно із п.п. 6.1 п. 6 Договору форма оплати - 100% попередня оплата вартості товару згідно Специфікацій.

Додатком №1 до Договору від 24.02.2015 року №2/02-07 сторонами затверджено специфікацію №1 від 24.02.2015 року, в якій визначено найменування товару, його одиницю виміру, кількість та ціну (а.с. 80).

На виконання умов Договору ТОВ «КРЕМПУТЬ» виставлено позивачу рахунок від 24.02.2015 року №СФ-0000020 для проведення попередньої оплати товару, визначеного в специфікації (а.с. 81).

Оплата товару на підставі вказаного рахунку здійснена позивачем 25.02.2015 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «КРЕМПУТЬ» (а.с. 84).

У зв'язку із зарахування коштів за товар ТОВ «КРЕМПУТЬ» виписало позивачу податкову накладну від 25.02.2015 року №9 (а.с. 85), за якою суми ПДВ у розмірі 42 802 грн. включено до складу податкового кредиту за лютий 2015 року.

На підтвердження фактичного постачання товару від ТОВ «КРЕМПУТЬ» позивачем надано видаткову накладну від 05.03.2015 року №РН-0000006, товарно-транспортну накладну від 05.03.2015 року №ТТН-000004, прибутковий ордер від 05.03.2015 року №Т-00000872 (а.с. 82, 83, 86).

Згідно актів списання від 31.05.2015 року №220, від 31.07.2015 року №302, від 31.10.2015 року №462 (а.с. 87, 88, 89) одержаний від ТОВ «КРЕМПУТЬ» товар використано позивачем у власній господарській діяльності під час проведення ремонтних робіт під'їзного шляху до комплексу перевантаження меляси на земельній ділянці, що перебуває у позивача на умовах оренди для використання залізничного транспорту.

Перевіривши вказані первинні документи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що цими документами підтверджується виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «КРЕМПУТЬ», фактичне постачання товару, його кількість, вид та вартість, фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товару, його оплата та подальше використання у власній господарській діяльності, а отже правомірність формування позивачем податкового кредиту за цими операціями.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновки акту перевірки про порушення позивачем правил оподаткування, зроблені лише на підставі податкової інформації щодо контрагента позивача, та судом вірно надано оцінку діючому податковому законодавству, яке не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїм контрагентом норм законодавства, оскільки можливі порушення контрагентом податкової дисципліни не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, а питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що податковим органом під час перевірки перевагу над первинними документами щодо господарської діяльності позивача надано податковій інформації про порушення вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин ТОВ «КРЕМПУТЬ» з підприємствами, з якими у позивача не відбувалось ніяких господарських операцій.

На думку колегії суддів, зазначені обставини в силу норм податкового законодавства та з урахуванням підтвердження позивачем первинними документами господарських операцій не можуть свідчити про обґрунтованість висновків про порушення позивачем правил формування податкового кредиту за цими операціями.

Щодо доводів податкового органу в акті перевірки про неможливість підтвердження фактичного постачання товару у зв'язку із неповнотою заповнення в товарно-транспортній накладній пунктів навантаження та розвантаження товару колегія суддів зазначає, що цей документ виступає первинним документом бухгалтерського обліку при здійсненні вантажних автоперевезень, неповне заповнення якого ніяким чином не може спростувати операції з постачання товару та вплинути на об'єкт оподаткування податком на додану вартість, правомірність формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що вимоги як податкового законодавства так і бухгалтерського обліку пов'язують факт виконання господарських операцій їх підтвердженням суб'єктом господарювання саме первинними документами, що фіксують, зокрема, постачання, оплату товару, а отже саме за видатковими накладними та розрахунковими документами у повній мірі відображається зміст таких операцій, отримання та оплата товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність у суб'єкта господарювання належним чином оформлених податкової та видаткової накладних, платіжних документів повною мірою відображає виконання операцій з постачання товару, у зв'язку із чим податковий орган дійшов необґрунтованого висновку щодо неможливості підтвердження позивачем операцій з ТОВ «КРЕМПУТЬ».

Крім того, як вбачається з акту перевірки у період здійснення господарських операцій контрагент позивача був діючим підприємством, зареєстрованим платником податків на додану вартість, відомості про припинення його діяльності та відсутності за місцезнаходженням у встановленому законом порядку не вносились, а можливі обставини щодо його діяльності поза межами правового поля не встановлені на підставі відповідного судового рішення.

Таким чином, оскільки первинними документами у повному обсязі підтверджується належне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «КРЕМПУТЬ», використання отриманого товару у власній господарській діяльності, а відтак правомірне формування податкового кредиту за цими операціями, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для скасування рішення контролюючого органу.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.07.2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

С.Д. Домусчі