Ухвала суду № 58846883, 07.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Львів Справа № 876/4321/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря - Лемцьо І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 807/2442/15 за позовом Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» до управління Державної служби з питань праці у Закарпатській області про скасування акта перевірки, припису та розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2015 року Державне підприємство «Агропромислова фірма «Леанка» (далі - ДП «Агропромислова фірма «Леанка») звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Державної служби з питань праці у Закарпатській області, в якому просило скасувати акт перевірки від 13 березня 2014 року № 09, припис від 14 березня 2014 року № 07 та розпорядження від 17 березня 2014 року № 44, як такі, що складені посадовими особами територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Закарпатській області неправомірно.

Крім цього, 25 січня 2016 року позивач подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з посиланням на неможливість сплати судового збору у зв'язку з арештом його коштів, в підтвердження чого додав постанову про арешт коштів боржника від 04 вересня 2015 року ЗВП № 45777796.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року зазначену позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач оскаржив вказану ухвалу, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, залишаючи його позовну заяву без розгляду, безпідставно не врахував, що перешкодою для своєчасного звернення до суду стало його скрутне фінансове становище, викликане накладенням арешту на його кошти, наявність якого унеможливила своєчасну сплату ним судового збору, а відповідно й своєчасне звернення до суду з даним позовом.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до частини першої статті 41 та частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області проведено планову перевірку дотримання ДП «Агропромислова фірма «Леанка» вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини, за результатами якої складено акт перевірки від 13 березня 2014 року № 09.

Примірник цього акта перевірки директор ДП «Агропромислова фірма «Леанка» отримав 13 березня 2014 року.

На підставі вказаного акта перевірки видано припис від 14 березня 2014 року № 07 про усунення виявлених при проведенні перевірки порушень, який отримано позивачем 14 березня 2016 року.

17 березня 2014 року заступником начальника територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області видано директору ДП «Агропромислова фірма «Леанка» розпорядження № 44 про заборону експлуатації сховища виноматеріалів, яке останній отримав 17 березня 2014 року.

Необхідно зазначити, що територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», було реорганізовано шляхом злиття з територіальними органами Державної інспекції з питань праці та утворено територіальні органи Державної служби з питань праці, які є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізовані.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції керувався тим, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом після спливу встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду без наведення поважних причин його пропуску.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно з матеріалів справи, позивачу було відомо про складені територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Закарпатській області акт перевірки від 13 березня 2014 року № 09, припис від 14 березня 2014 року № 07 та розпорядження від 17 березня 2014 року № 44 з моменту отримання їх примірників, а саме: 13 березня 2014, 14 березня 2014 року та 17 березня 2014 року відповідно.

До суду позивач звернувся лише 21 грудня 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що зверненню позивача до суду з даним позовом передували два звернення до суду з аналогічними позовами (до того самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав), які відповідно до пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалами від 14 серпня 2014 року та 04 вересня 2015 року, що набрали законної сили після їх перегляду в апеляційному порядку, були залишені судом без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказував на скрутне фінансове становище, що унеможливлювало сплату ним судового збору при поданні позовної заяви в межах шестимісячного строку, а відповідно й своєчасне звернення до суду. В підтвердження вказаної обставини ним додано копію постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 04 вересня 2015 року ЗВП № 45777796 про арешт коштів боржника.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, оскільки скрутне матеріальне становище не є перешкодою для звернення до суду, а за його наявності, відповідно до статей 88, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач наділений правом звернутись до суду з клопотанням про зменшення належних до сплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення їх сплати на певний строк.

Крім того, судом першої інстанції правильно взято до уваги те, що арешт на кошти позивача було накладено лише 04 вересня 2015 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, а також те, що зверненню позивача до суду з даним позовом передувало два звернення до суду з аналогічними позовами, які були залишені судом без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.

Отже, встановивши, що позовна заява подана до суду після спливу шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для залишення її без розгляду.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 807/2442/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В. М. Багрій

Д. М. Старунський