Ухвала суду № 58846627, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9369/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Імпекс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС в місті Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Імпекс", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС в місті Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 року №0001052208, №0001062208 та №0001072208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання постанови ВКР СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07.05.2014 року, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку TOB "КТК Імпекс" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лайн Інвест ГМБХ», ТОВ «Расинг», ТОВ «Центрторгінвест» за період з 01.08.2012 по 01.03.2014 роки.

У висновку Акту перевірки від 02.07.2015 року №270/1-22-08-31900232 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України при взаєморозрахунках з ТОВ «Расинг» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 3873167,00 грн.; п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України при взаєморозрахунках з ТОВ «Расинг» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 3507084,00 грн.; п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Расинг» на загальну суму у розмірі 200767,00 грн.

Так, на підставі даного Акту та рішення СУ ФР у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про закриття кримінального провадження, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0001052208, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3873167,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 968291,75 грн.; № 0001062208, яким у зв'язку з порушенням зазначених норм ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3507084,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 876771,00 грн. та № 0001072208, яким у зв'язку з порушенням наведених норм ПК України, позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 200767,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Імпекс" до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0001052208, № 0001062208 та № 0001072208 прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також слід зазначити, відповідно до норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на підставі договору поставки від 10.08.2012 № 10-08/12 з ТОВ «Расинг» (далі - Договір), поставлено щебінь, мінеральний порошок, бетон та інше. За результатами вказаних господарських операцій позивач сформував податковий кредит за спірний період на суму 3707851 грн. (3507084,00 грн.+200767,00 грн.). Позивач вказані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 3707851 грн., що зазначено в Акті перевірки. На підтвердження виконання умов договору до суду було надано ряд документів: податкові накладні, видаткові накладні, договорів поставки №16 від 09.08.2012 року, товарно-транспортні накладні, а також довіреності на отримання ТМЦ, з метою виконання якого здійснювались спірні господарські операції та, відповідно, останні підтверджують реалізацію позивачем постановленого ТОВ «Расинг» товару на користь вказаного товариства.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем норм Податкового законодавства стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок отримання постанови СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про призначення позапланової документальної перевірки від 07.06.2014, відповідно до якої 26.03.2014 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 32014100010000063 відносно службових осіб TOB «КТК Імпекс» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. 06.03.2014 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 32014100010000064 відносно невстановлених осіб, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. 27.03.2014 кримінальні провадження № 32014100010000063 та № 32014100010000064 об'єднані в одне провадження. Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100010000063 встановлено, зокрема, що TOB «КТК Імпекс» в період часу з 2012 року по 2014 рік мало фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «Расинг» та TOB «Центрторгінвест».

Так, розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому колегія суддів зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, має місце те, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилання податкового органу на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень № 32014100010000063 та № 32014100010000064, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, а також те ,що факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, однак, відповідачем не надано належних доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно відповідних осіб.

Крім того, колегія судів звертає увагу, що постановою СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.11.2014 про закриття кримінального провадження, за результатами розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 26.03.2014 за № 32014100010000063, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено, що під час досудового розслідування не встановлено достатніх доказів, що надавали б підстави стверджувати про безтоварність (фіктивність) фінансово-господарських взаємовідносин TOB «КТК Імпекс» з TOB «Лайм Інвест ГМБХ» та TOB «Расинг», з огляду на що, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб TOB «КТК Імпекс» складу кримінального правопорушення, - закрито, а кримінальне провадження внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, - закрито.

Також, як встановлено судом першої інстанції, сума ПДВ у розмірі 3707851 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Расинг». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Расинг» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, отже колегія суддів дійшла висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Расинг» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року № 0001052208, № 0001062208 та № 0001072208 прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС в місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 08.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.