Ухвала суду № 58846609, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/176/16 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В ИВ :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних сум при звільненні в розмірі 19 876 грн. 50 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 24 804 грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 2 780 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Наказом №1-о від 12.01.2015 року позивача звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Черкаській області у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року у справі №823/218/15 наведений наказ скасовано, а позивача поновлено на посаді. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2015р. по 23.02.2015р. в сумі 22 387 грн. 20 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 року вказану постанову суду скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.01.2015р. по 23.02.2015р. в сумі 22 387 грн. 20 коп. та в цій частині прийнято нову постанову, якою стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2015р. по 23.02.2015р. в сумі 5 205 грн. 75 коп. В решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2015р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.09.2015 року вказані судові рішення залишено без змін.

Так, Наказом Головного управління Міндоходів у Черкаській області №5-о від 27.04.2015 року ОСОБА_2 поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Черкаській області починаючи з 13.01.2015 року.

В подальшому, Наказом Головного управління Міндоходів у Черкаській області №7-о від 22.06.2015 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Названим наказом передбачено виплату позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 13 календарних днів за період роботи з 13.01.2015 по 22.06.2015 року. Наказом №109-о від 02.11.2015 року відповідачем внесено зміни до наказу №7-о від 22.06.2015року, внаслідок чого передбачено виплату компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 11 календарних днів за період роботи з 12.06.2014 по 11.06.2015 року.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено 26.11.2015 року на суму 1 184 грн. 68 коп., тобто затримка розрахунку при звільненні позивача за період з 23.06.2015 по 26.11.2015 року, з урахуванням святкових днів 28 червня - День Конституції України та 24 серпня - День незалежності України, склала 111 робочих днів, що не заперечується відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Нормами ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Так, пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацами 3, 4 пункту 2 Порядку № 100 зазначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 було поновлено на роботі з 13.01.2015 року та звільнено з роботи 22.06.2015 року, тобто середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватись виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, тобто за квітень і травень 2015 року. Однак позивач протягом вказаних місяців не працював. Також позивач не працював у лютому та березні 2015 року, а тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що середній заробіток позивача повинен визначатись за попередній період.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що середній заробіток позивача, який підлягає стягненню за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних сум при звільненні складає 17 510 грн. 25 коп. (157,75х111=17510,25), оскільки, згідно відомостей, які містяться в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 року у справі №823/218/15 середньоденний заробіток позивача станом на дату попереднього звільнення 12.01.2015 року становить 157 грн. 75 коп.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за період з 12.01.2015 по 02.02.2015 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 року у справі №823/218/15 стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2015р. по 23.02.2015р. в сумі 5 205 грн. 75 коп. у зв'язку з поновленням на роботі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позову в цій частині, оскільки встановлене нормами Кодексу законів про працю України право працівника на одержання середнього заробітку у зв'язку з незаконним звільненням та право на одержання середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із звільненням є поняттями, які виключають одне одного. Так, у першому випадку працівник поновлюється на роботі у зв'язку з незаконним звільненням, тоді як у другому випадку працівник звільнений та не поновлюється на роботі, натомість розрахунок з таким працівником вчасно не проведений.

Щодо позовних вимог про моральної шкоди в розмірі 24 804 грн., колегія суддів повністю підтримує висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 моральної шкоди на суму 2500 грн. зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2 780 грн, оскільки договір про надання правової допомоги від 21.01.2016 року не містить відомостей про надання правової допомоги позивачу у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 08.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.