Ухвала суду № 58846535, 06.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 826/22976/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мамчура Я.С.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про повернення сум у строки, встановлені п. 5 ст. 24 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»;

- зобов'язання відповідача прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду заяви позивача щодо повернення сум та надати (надіслати) йому примірник такого рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, так як, на його думку, судом було неповно та неправильно встановлено обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача у вісімнадцятимісячний строк, який слід відраховувати з 27.09.2013 р.

Дослідивши обставини справи колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 р. № 330-XIV (далі - Закон № 330-XIV).

Так, відповідно до ст. 24 Закону для повернення сплачених сум антидемпінгового мита імпортер подає відповідну заяву до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику терміново надсилає Міністерству оригінали зазначеної заяви та доданих до неї документів, а їх копії - Комісії та Міністерству фінансів України.

Комісія за поданням Міністерства розглядає зазначену заяву разом з висновками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику і Міністерства фінансів України та приймає рішення щодо її доцільності та обсягу задоволення. За результатами такого розгляду Комісія приймає відповідне рішення.

Рішення про повернення сум, сплачених понад фактично встановлену величину демпінгової маржі, приймається Комісією, як правило, протягом дванадцяти місяців, але не пізніше ніж через вісімнадцять місяців від дати подання імпортером товару, щодо імпорту якого застосовуються антидемпінгові заходи, заяви про повернення сплачених сум антидемпінгового мита.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У ч. 1, 2 ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, законодавством закріпелно процедуру повернення сплачених імпортером сум антидемпінгового мита, яка складається з наступних етапів: 1) звернення імпортера з відповідною заявою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; 2) надсилання зазначеним органом копії такої заяви Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія); 3) розгляд Комісією вказаної заяви у строк до вісімнадцяти місяців з дня її отримання та прийняття нею відповідного рішення.

При цьому, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право особи оскаржити бездіяльність суб'єкта владних повноважень у межах шестимісячного строку, перебіг якого починається з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що 24.04.2013 р. Комісією було прийнято рішення № АД-291/2013/4423-06 про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну лимонної кислоти (моногідрат) походження з КНР, на підставі якого позивачем двічі було сплачено антидемпінгове мито.

27.09.2013 р. позивач в порядку ст. 24 Закон № 330-XIV звернувся до Міністерства доходів і зборів України із заявою № 1009/28-13 про повернення сплачених ним сум антидемпінгового мита /Т.1 а.с.6/.

Листом Міністерства доходів і зборів України від 23.10.2013 р. № 15550/5/99-99-24-02-07-16 зазначену заяву було надіслано, зокрема Комісії /Т.1 а.с.6/.

Докази, коли саме дану заяву було отримано відповідачем, тобто з якої дати слід рахувати перебіг вісімнадцятимісячного строку, передбаченого статтею 24 Закон № 330-XIV, у матеріалах справи відсутні і судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення адміністративного позову без розгляду такі обставини не перевірялись і жодні докази, всупереч вимогам ч. 2 ст. 69 та ч. 5 ст. 71 КАС України, не витребувались.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що вісімнадцятимісячний строк слід відраховувати з дати звернення позивачем до Міністерства доходів і зборів України із заявою № 1009/28-13 про повернення сплачених ним сум антидемпінгового мита, тобто з 27.09.2013 р., оскільки з таких обставин жодним чином не вбачається ані дати отримання зазначеної заяви Комісією, ані того, що така заява взагалі була нею отримана.

Крім того, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії (бездіяльність), які становлять втручання у її права.

Водночас, у даному випадку позивачем оскаржується триваюча бездіяльність суб'єкта владних повноважень, якою, як він вважає порушено його права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини справи, порушено норми процесуального права, що у сукупності призвело до неправильного і передчасного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 07.07.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Мамчур Я.С

Карпушова О.В.