Ухвала суду № 58846533, 06.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 826/23351/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мамчура Я.С.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2015 р. № 100250001/2015/000023/2 про коригування митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як на його думку, оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.03.2015 р. між компанією «Shandong Xiwang Sugar Industry Co., Ltd» (Китай) (продавець) та ПП «Акрілат-Хімконтракт» (Україна) (покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № АС150311-4, згідно з яким продавець зобов'язується поставити і продати, а покупець - прийняти та оплатити товар (фруктозу хімічно чисту) у кількості 25, 00 т за ціною 1 040, 00 доларів США/т.

25.06.2015 р. позивачем з метою здійснення митного оформлення імпортованого товару в порядку електронного декларування до Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію № 100250001/2015/006961 шляхом визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач подав митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 07.08.2014 р. № 100/2012/0003083; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 23.06.2015 р. № 0000547; коносамент від 27.04.2015 р. № MWQDODE15040410FD; коносамент B/L агентський від 27.04.2015 р. № 572863847; коносамент B/L транспортної лінії L04519W від 29.04.2015 р.; платіжне доручення від 02.06.2015 р. № 197; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.06.2015 р. № 1506011; довідку про транспортні витрати б/н від 08.06.2015 р.; прайс-лист б/н від 11.03.2015 р.; податкові накладні № 100 від 08 серпня 2014 року та № 482 від 31 жовтня 2014 року; рахунки-фактури (інвойси) ACR150419 та ACR150419-2 від 11 березня 2015 року; пакувальний лист від 19 квітня 2015 року; рахунок-проформу № АС150311-4 від 11 березня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № АС150311-4 від 11 березня 2015 року; договір з перевізником № 04 від 25 березня 2015 року; додаткову угоду договору з перевізником б/н від 25 березня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю № 2730 від 23 червня 2015 року та № 2761 від 27 квітня 2015 року відповідно; сертифікат про походження товару № 15С3723В0020/00062 від 28 квітня 2015 року; заявку № 15/0415 від 15 квітня 2015 року; інформацію стосовно ціни товару з мережі інтернет від 27 травня 2015 року; лист від перевізника від 03 березня 2015 року; сертифікат якості від виробника від 19 березня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 438020150800026839 від 25 квітня 2015 року.

У зв'язку з ненаданням декларантом всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме документів, які підтверджують вартість транспортних витрат, що є складовою митної вартості, відповідачем було запропоновано ПП «Акрілат-Хімконтракт» подати додаткові документи, відповідно до статті 53 МК України, шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме: транспортні (перевізні) документи та документи у відповідності до наказу Мінфіну № 599 від 24 травня 2012 р.; інші документи за бажанням декларанта.

Позивачем на виконання зазначених вимог митниці було надано лист б/н від 25.06.2015 р. від транспортно-експедиційної компанії про повноваження Yfeng Investment management limited та повідомлено про неможливість надання інших документів за даною поставкою.

25.06.2015 р. відповідач було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000023/2, яким митна вартість товару визначена на рівні 1,1300 USD/одиницю із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00086.

В подальшому відповідачем було надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Вважаючи зазначене рішення про коригування митної вартості протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, та не доведено правомірності його дій щодо коригування заявленої митної вартості і винесення оскаржуваного рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 (далі - Правила № 598), Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 р. № 599 (далі - Правила № 599).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з п. 2.3 Правил № 599 при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з п. 2 Правил № 598 митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за другорядним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог ч. 2 ст. 53 МК України для здійснення митного оформлення товару до контролюючого органу було надано повний пакет документів для підтвердження митної вартості товару, заявленої у митних деклараціях, зокрема зовнішньоекономічний контракт, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, коносамент B/L агентський, коносамент B/L транспортної лінії, платіжне доручення, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про транспортні витрати, прайс-лист, податкові накладні, рахунки-фактури (інвойси), пакувальний лист, рахунок-проформу, договір з перевізником, додаткову угоду договору з перевізником, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю, сертифікат про походження товару, заявку, інформацію стосовно ціни товару з мережі інтернет, лист від перевізника, сертифікат якості від виробника, копію митної декларації країни відправлення.

Судова колегія також відзначає й те, що ПП «Акрілат-Хімконтракт» надало контролюючому органу на його вимогу додаткову уточнюючу документацію, а саме лист від 25.06.2015 р. від транспортно-експедиційної компанії ТОВ «Донфрахт Інвест» про повноваження відправника Yfeng Investment management limited виконувати відповідні функції із забезпечення транспортування товару, який у сукупності з іншими товарно-транспортними документами підтверджує транспортні витрати позивача, що є складовою заявленої ним митної вартості товару.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення від 25.06.2015 р. № 100250001/2015/000023/2 про коригування митної вартості товару.

Доводи апелянта про те, що у поданих позивачем транспортних документах наявні розбіжності, які унеможливлюють визначити його витрати на перевезення товару, і ним не були надані відповідні додаткові документи, колегія суддів вважає голослівними, оскільки, як відзначалось вище, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були подані всі необхідні документи, підтверджуючі заявлену ним митну вартість і на вимоги митного органу - надано лист від транспортно-експедиційної компанії на підтвердження відомостей щодо повноважень відправника Yfeng Investment management limited.

Більш того, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви щодо спірних відомостей, не є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Аналогічна правова позиція викоалена в постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права, та повинні враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

При цьому, колегія суддів також приймає до уваги і враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 10.10.2010 р. у справі «Щокін проти України», відповідно до якої слід враховувати необхідність забезпечення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, який виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Посилання апелянта на те, що в поданих позивачем документах зазначені різні транспортні засоби, а також на те, що податкові накладні від 08.08.2014 р. № 100 та від 31.10.2014 р. № 482 мають різні ціни на фруктозу для юридичних осіб на території України і не містять достатньо даних щодо торгової марки, виробника товару, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як було правильно встановлено судом першої інстанції, документи, на які посилається апелянт, подавались товариством при здійсненні митного декларування імпортованого товару, однак, жодних недоліків (розбіжностей) контролюючим митним органом в них виявлено не було і під час проведення процедури консультацій митницею не повідомлено позивача про наявність будь-яких розбіжностей, не витребувано відповідних документів /Т.1 а.с. 21/, що, відповідно, позбавило позивача можливості їх подати. Будь-яких доказів, які б підтверджували зворотне апелянтом не було надано ані до суду першої інстанції, ані в ході виконавчого провадження.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваних рішень, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 07.07.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Мамчур Я.С