Ухвала суду № 58846521, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21466/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О. П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Лічевецький І. О., Грибан І. О.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Скіби Т. В., представника відповідача Литвиненка С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Агроальянс Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2015 р. № 0003062204, № 0003072204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агроальянс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Статус Агро» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р. на підставі п. 78.1.11 ПК України.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2015 р. № 388/26-57-22-04-10/39111032, яким встановлені порушення:

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 763356,00 грн.;

- пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1070377, 00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2014 року на суму 786079, 00 грн., квітень 2015 року на суму 284298, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 24.07.2015 р. № 388/26-57-22-04-10/39111032 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.08.2015 р. № 0003062204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1337971, 25 грн. (за основним платежем - 1070377, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 267594, 25 грн.), № 0003072204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 954195, 00 грн. (за основним платежем - 763356, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 190839, 00 грн.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агроальянс Груп» (покупець) та ТОВ «Статус Агро» (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 081014/3 від 08.10.2014 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти й оплатити соняшник (далі товар), в порядку і на умовах, передбачених даним договором і додатковими угодами, які являються його невід'ємною частиною (а. с. 52 - 54 Т. 1).

Умовами вказаного договору, як було вірно зазначено судом першої інстанції, передбачалися вимоги до товару: якість повинна була відповідати вимогам ДСТУ 4694:2006 (п. 2.2); поставка на умовах СРТ - склад покупця (продавець оплачує вартість перевезення товару до вказаного місця призначення); вологість - не більше 8,0 %, сміттєва домішка - не більше 3,0 %, максимальна домішка - не більше 15,0 %, кислотне число олії - не більше 4,0 мг-КОН (п. 2.3); спеціальні вимоги встановлюються додатковими угодами (п. 2.4); товар повинен відповідати медико-біологічним вимогам і санітарним нормам якості продовольчої сировини і харчових продуктів, зараженість комірними і підкарантинними шкідниками не допускається (п. 2.6); постачальник передає, а покупець приймає товар на складі Зберігача. Зберігачем є спеціалізоване підприємство (зерновий склад), вказаний у додаткових угодах до даного договору (п. 3.3); якість товару по кожній партії визначається на основі результатів лабораторних аналізів, які проводяться при його прийомі Зберігачем. Клас товару визначається за найгіршим показником якості визначеному сертифікованою ПТЛ (виробничо-технічною лабораторією) Зберігача (п. 3.4); у разі поставки не з сертифікованого зернового складу, а з іншого місця, наприклад, безпосередньо із складу в господарстві виробника, приймання товару за якістю здійснюється на підставі даних сертифікованої ПТЛ на складі покупця (п. 3.5); оплата за товар, який поставляється за цим договором, здійснюється покупцем, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в терміни, визначені в додаткових угодах. Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.2).

На підтвердження здійснення фінансово - господарських операцій по вказаному договору позивачем надано: податкові накладні (а. с. 55 - 65 Т. 1, ), видаткові накладні (а. с. 66 - Т. 1) , товарно-транспортні накладні (а. с. 77 - 197 Т. 1), реєстр ТТН (а. с. 198 Т. 1), договір про переробку сировини № 14/0509-2 від 21.08.2014 р. (а. с. 200 - 206 Т .1), акти виконаних робіт на переробку давальницької сировини і передачу готової продукції № 06/09 від 30.09.2014 р., № 07/10 від 31.10.2014 р., № 05/10 від 31.10.2014 р., № 06/11 від 30.11.2014 р., №05/12 від 31.12.2014 р., № 03/02 від 28.02.2015 р., № 03/03 від 31.03.2015 р. (а. с. 207 - 213 Т. 1), акти приймання - передачі робіт № 90 від 31.08.2014 р., № 262 від 30.09.2014 р., № 267 від 30.09.2014 р., № 439 від 31.10.2014 р., № 431 від 31.10.2014 р., № 590 від 30.11.2014 р., № 595 від 30.11.2014 р., № 600 від 30.11.2014 р., № 752 від 31.12.2014 р., № 764 від 31.12.2014 р., № 96 від 31.01.2015 р., № 203 від 28.02.2015 р., № 204 від 28.02.2015 р., № 329 від 31.03.2015 р., № 330 від 31.03.2015 р., № 423 від 30.04.2015 р., № 424 від 30.04.2015 р. (а. с. 214 - 230 Т. 1), договір купівлі - продажу № 060115/м від 06.01.2015 р. (а. с. 231 - 234 Т. 1), додаткова угода № 1 до договору № 060115/м від 06.01.2015 р. (а. с. 235 Т. 1), видаткові накладні № 22 від 14.01.2015 р., № 46 від 22.01.2015 р., № 60 від 26.01.2015 р. (а. с. 236 - 238 Т. 1), акт взаєморозрахунків за період: січень 2014 р. - квітень 2015 р. (а. с. 239 - 240 Т. 1), податкові накладні (а. с. 241 - 247 Т. 1).

Так колегією суддів було встановлено, що підставою для проведення перевірки слугувала постанова старшого прокурора відділу прокуратури Херсонської області, радника юстиції Рвачова С. І. від 02.06.2015 р., в якій було зазначено, що СУ ФР ГУ ДФС у Херсонській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015230000000098 від 22.05.2015 р. за фактом сприяння в умисному ухиленні від сплати податків реально діючим СПД службовими особами ТОВ «Статус Агро» (а. с. 42 - 43 Т. 2).

Старший прокурор у постанові зазначив, що у ході опитування сина ОСОБА_5 та наданої інформації від ФГ «Валентина» було встановлено, що ТОВ «АПК Схід» у 2014 році орендувало у останніх земельні ділянки площами 9, 98 га та 6403, 51 га відповідно.

Натомість, одна земельна ділянка зазначеним СПД не використовувалась взагалі, а на іншій було засіяно площу у розмірі 230 га (частка соняшника - 30 га).

З огляду на це, старшим прокурором було зроблено висновок про можливу відсутність фактичних поставок сільськогосподарської продукції від ТОВ «АПК Схід» на адресу ТОВ «Статус Агро» у 2014 році.

Результатом вказаного кримінального провадження став вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24.09.2015 р., яким ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явленому йому за ч. 1 ст. 212 КК України обвинуваченні.

В мотивувальній частині вказаного вироку зазначено, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, фактичні обставини справи не оспорив, розкаявся, показав, що з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року працював заступником директора ТОВ «Статус Агро» та одночасно виконував обов'язки директора цього підприємства. Пояснив, що у листопаді 2014 року у зв'язку з відсутністю коштів на сплату ПДВ, який підприємство мало сплатити до бюджету за результатами фінансово - господарської діяльності, використав реквізити ТОВ «АПК Схід» для формування податкового кредиту по начебто проведених господарських операціях з цим товариством, хоча їх фактично не було, про йому було достовірно відомо. У подальшому розмір нарахованого внаслідок цього кредиту з ПДВ, що йому інкримінується, відобразив в податковій звітності, яку електронною поштою надіслав до податкової інспекції.

Таким чином, зазначеним вироком було констатовано відсутність господарських відносин контрагента позивача з його контрагентом у листопаді 2014 року.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що відповідних документів на кожну партію соняшнику щодо вмісту токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів, карантинних дозволів державної інспекції з карантину рослин, як не надав результати дослідження, здійсненого виробничо-технічною лабораторією щодо якості соняшника та договір, укладений із зберігачем, який повинен за умовами договору являтись виробничо-технічною лабораторією.

Крім того, позивач не надав суду докази оплати придбаного у ТОВ «Статус Агро» товару (соняшнику), докази отримання прибутку внаслідок використання придбаного у ТОВ «Статус Агро» товару (соняшник) у власній господарській діяльності, докази установлення позивачем спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Статус Агро» на момент укладання договору поставки сільськогосподарської продукції № 081014/3 від 08.10.2014 р.

Також позивачем не надано довіреність та/або витягів із журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ.

В той же час, перевіряючи висновок про відсутність в матеріалах справи доказів оплати соняшнику, колегія суддів встановила невідповідність цих висновків обставинам справи, так як розрахунки між позивачем та контрагентом було здійснено шляхом взаємозаліку з існуючою станом на 30.04.2015 р. дебіторською заборгованістю у сумі 522973, 46 грн., що підтверджується договором про переробку сировини № 14/0509-2 від 21.08.2014 р., актами виконаних робіт та актом взаєморозрахунку.

Натомість, в частині погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи в суді першої інстанції позивач інформації та відповідних доказів не надав, що також ставить під сумнів реальність господарських операцій.

Визначальним при вирішенні справи колегія суддів вважає дані товарно - транспортних накладних № БН від 27.03.2015 р., № 31 від 28.03.2015 р., № № 45 від 30.03.2015 р., № б/н від 02.04.2015 р., № 3 від 02.04.2015 р., № б/н від 03.04.2015 р., № 85 від 03.04.2015 р. ,№ б/н від 07.04.2015 р., № 1 від 30.04.2015 р., № б/н від 30.04.2015 р., відповідно до яких вантажовідправником є ТОВ «АПК Схід», фіктивність відносин з яким у ТОВ «Статус Агро» підтверджено вищезазначеним вироком (а. с. 172 - 191 Т. 1).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необгрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя І. О. Лічевецький

(Повний текст ухвали виготовлено 07.07.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Лічевецький І.О.

Грибан І.О.