Ухвала суду № 58846463, 06.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6258/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Грибан І.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Колективного малого підприємства фірми «Екотеп» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року по справі за їх позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

КМП фірма «Екотеп» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 року № 0002622201 та № 0002602201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, КМП фірма «Екотеп» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2014 року по 10.06.2014 року на підставі п. п. 77.1 ст. 77 ПК України відповідачем було проведено перевірку КМП Фірма «Екотеп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року за результатами якої складено акт №1268/10-08-22-00/13720983 від 17.06.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст. 5 Закону Україну «Про оподаткування прибутку підприємства»; п.п 14.1.27,п.14.1 ст.14, п.п 14.1.36 п 14.1, ст.14, п 137.1, п 137, п.138.2, ст..138.4., пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 85.1 ст. 185 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 779056 грн.,

- п.185.1 ст185, п 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1 та п.201 п.п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 691509,00 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 року:

- № 0002622201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств на суму 770062,00 грн., в тому числі: 712806,00 грн. за основним платежем та 57256,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 883263,00 грн., в тому числі: 588842,00 грн. за основним платежем та 294421,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

В основу відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належних доказів реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «Солар-Транс»,ТОВ «Група НЖК», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «Будівельний прогрес-2006», ПП «Меркурій плюс», ТОВ «РІП», ПП «Авітас».

Колегія суддів в підтримку вказаної вище правової позиції суду першої інстанції, відзначає слідуюче.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Так, з матеріалів справи слідує, що у перевіряє мий період позивач мав господарські взаємовідносини з: ПП «Солар-Транс»,ТОВ «Група НЖК», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «Будівельний прогрес-2006», ПП «Меркурій плюс», ТОВ «РІП», ПП «Авітас», за результатами виконання яких позивачем було сформовано податковий кредит на основі податкових накладних, виданих контрагентами.

В своїй апеляційній скарзі апелянт наголошує на реальності господарських операцій з його контрагентами та наявністю всіх первинних документів, підтверджуючих їх належне виконання всіма сторонами договорів, а тому, на його думку, у нього безумовно виникло право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Проте, колегія суддів не може пристати на таку позицію апелянта, з огляду на таке.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підстав: даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим нього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N388 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N888. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільна-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може маги місце навіть за відсутності цивільна-правових чи господарська-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Що стосується реальності господарських операцій позивача та ТОВ «Ін-Буд-Київ».

Між ними було укладено договір підряду № 15/1 від 01.02.2011 року, де позивач - замовник, а ТОВ «Ін-Буд-Київ» - підрядник, який зобов'язується у встановлений цим договором строк виконати монтажні роботи.

Самим апелянтом вказано, що вони виконували монтаж зовнішньої системи каналізації для ДП «Спринтер К», а ТОВ «Ін-Буд-Київ» було залучено для виконання субпідрядних робіт. Акт між замовником і підрядником був підписаний в березні 2011 року

В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р. затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови), згідно п.15 яких сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

Однак, договором підряду № 15/1 від 01.02.2011 р. не визначено об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору між позивачем та ТОВ «Ін-Буд-Київ».

На підтвердження виконання вказаного договору було надано акти виконаних робіт, з яких не вбачається за можливе встановити, які саме монтажні роботи були проведені, де вони проводилися і т.д.,

Надані платіжні доручення не можуть бути розцінені апеляційною інстанцією в якості належних доказів, оскільки не оформлені належним чином (не містять підписів уповноважених осіб банку, а також печатки банку). Також з них не вбачається за можливе встановити дійсний рух коштів від платника до одержувача. Більш того, у матеріалах справи міститься договір підряду від 01.02.2011 року № 15/1, тоді як у всіх супроводжуючих документах (податкових накладних, актах здачі-прийняття, протоколах угоди про договірну ціну) мова йде про договір № 15 від 01.02.2011 року.

Також апелянтом не було надано акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (Форма КБ-3), рахунків-фактур, а також інформацію про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтування вартості та підтвердження витрат матеріальних ресурсів, які б дали змогу перевірити які саме будівельно-монтажні роботи на якому об'єктів виконувалися, підприємством не надано підтверджуючих документів, що давали б змогу ідентифікувати конкретний склад осіб, зміст виконаних робіт, обсягів та переліку використаних матеріалів з їх кількісним виміром, кількість використаних людино-годин.

На момент проведення перевірки TOB «Ін-Буд-Київ» до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про дане товариство. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, зазначене у своїй сукупності свідчить про неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «Ін-Буд-Київ» через відсутність майна та інших матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності по причині відсутності трудових ресурсів, обмеженість у часі (співвідношення людино/годин та днів виконання ремонту) і розгалуженість у просторі об'єктів та суб'єктів, ненадання податкової звітності, несвоєчасна сплату податків і відсутність надмірної сплати ПДВ, вказує безтоварність вказаних відносин.

По господарських взаємовідносинах позивача та ТОВ «Будівельний прогрес-2006», варто зауважити про укладення між ними договору підряду № 2 на проектні, будівельно-монтажні роботи та монтаж інженерних мереж від 03.01.2012 року.

З пояснень апелянта слідує, що вони виконували: проектно-кошторисні роботи з реконструкції житлових будинків згідно договору № 76 від 25.10.2011 р. на об'єкті (Броварський проспект, 93, у м. Києві) для ГУ енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу КМР (КМДА); монтажні роботи згідно генпідрядного договору від 08.09.2011 року № 66-1559 для «Укрпошта»; монтажні роботи згідно договорів від 02.09.2010 року № 77, від 04.10.2010 року № 100, від 14.06.2011 року № 53 для ДП «Спринтер К», де субпідрядні проектні роботі виконувалися ТОВ «Будівельний прогрес-2006».

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем було долучено копії: актів виконаних робіт, платіжних доручень, листів, актів прийому виконаних робіт, робочих проектів, комерційних пропозицій та проектної документації.

Проте, апеляційна інстанція знаходить, що надані документи не свідчать про реальність виконання договорів між позивачем та його контрагентом, адже всупереч вимог п. 4.5.3 Настанов з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво (Національний стандарт України ДСТУ - НБА.2.2-10:2012) не було надано доказів проведення експертизи вказаних проектів, а самі проекти були надані лише під час судового розгляду, тобто перевірячим не надавалися

На підтвердження виконання вказаного договору було надано акти виконаних робіт, з яких не вбачається за можливе встановити, які саме монтажні роботи були проведені, де вони проводилися і т.д. Більш того, навіть зі змісту самого договору не вбачається які конкретно монтажні роботи виконувалися, де такі виконувалися, тощо.

Надані платіжні доручення не можуть бути розцінені апеляційною інстанцією в якості належних доказів, оскільки не оформлені належним чином (не містять підписів уповноважених осіб банку, а також печатки банку). Також з них не вбачається за можливе встановити дійсний рух коштів від платника до одержувача. Більш того, у матеріалах справи міститься договір підряду від 03.08.2011 року № 55/1, тоді як у всіх супроводжуючих документах (податкових накладних, актах здачі-прийняття, протоколах угоди про договірну ціну) мова йде про договір № 55 від 03.08.2011 року.

Важливим є також те, що загальна сума (2226349,00 грн.) податкових накладних, наявних у справі різниться з загальною сумою (2010349,00 грн.) наданих апелянтом платіжних доручень на 216000,00 грн.

Наведене вище свідчить, що всі первинні документи, яким апелянт підтверджує виконання договору підряду не містять інформації, яка б давала можливість конкретно ідентифікувати виконані роботи, а це вказує на «розмитість» виконаних робіт та фактичне їх виконання «на папері» без реального настання наслідків для сторін договору.

Варто зауважити, що у договорах позивача з первинними замовниками перелічено конкретні підрядні та монтажні роботи, на проведення яких апелянтом нібито залучалися ТОВ «Будівельний прогрес-2006».

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Група НЖК» (підрядник) було укладено договір підряду № 18/03 від 14.03.2013 року про налагоджувальні роботи теплотехнічного обладнання котелень

На підтвердження реальності виконання договорів було надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), протоколи угоди про договірну ціну, яка дорівнює звичайній ціні.

Як стверджує апелянт, TOB «Група НЖК» звернулися з комерційною пропозицією надати монтажні роботи за адресою; м. Київ, бул. Незалежності 28-а, проте згідно акту приймання передачі роботи були виконанні в м. Бровари, бул. Незалежності 28-а, а тому не вбачається за можливе встановити де саме, ким, коли та які роботи виконувалися. При цьому варто зауважити, що згідно АІС «Податковий Блок» TOB «Група НЖК» взагалі зареєстровані у м. Донецьк.

Також згідно акту від 22.03.2013 року № 57 здійснювались монтажні роботи за адресою смт. Козин приватний будинок, але який саме приватний будинок, на якій він вулиці не вказано.

Крім того, згідно акту прийому-здачі від 14.03.2013 року ТОВ «Група НЖК» здійснювала налагоджувальні роботи за адресами: Київська обл. с. Дмитрове, вул. Гоголівська, 1-а; м. Вишгород, Вишгородський район, буд 5-а, прим. 1; м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 55; м. Київ, Андріївський узвіз, 7-а.; Київська область, Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 1; м. Київ, вул. Куренівська, 18; м. Київ, вул. Лугова, 12. В свою чергу, акти прийому передачі були підписані по всім об'єктам однією датою, пояснень щодо того, як саме підприємством було надано такий об'єм роботи не надано, також не надано пояснень, як здійснювалось транспортування, тощо.

При цьому, відповідно до поданого звіту за формою 1-ДФ, на вказаному підприємстві працює 1 особа, яка, враховуючи загальний обсяг декларованих доходів від реалізації товарів, фізично не могла здійснити такий обсяг роботи.

Крім того, на момент проведення перевірки стан підприємства « 14» - визнано банкрутом, оскільки постановою Господарського суду Донецької області від 08.11.2013 року у справі № 905/7561/13 ТОВ «Група НЖК» визнана банкрутом.

КМП Фірма «Екотеп» по взаємовідносинах з ТОВ «РІП» було укладено договір підряду від 15.07.2011 року № 50 на будівельно-монтажні роботи.

Як стверджує апелянт, вони виконували монтаж каналізації насосної станції згідно для ДП «Спринтер К», тому для виконання субпідрядних робіт було залучене ТОВ «РІП».

В свою чергу, загальна сума у податкових накладних становить 208148,00 грн., а платіжне доручення у справі лише одне на суму 99700,00, різниця складає 108448,00 грн.

На підтвердження реальності виконання договорів позивачем було долучено копії: актів виконаних робіт, ліцензій, актів проектної документації; актів передачі проектної документації, робочих проектів, комерційних пропозицій, листів.

Однак, апелянтом так і не було надано акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (Форма КБ-3), рахунків-фактур, а також інформації про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтування вартості та підтвердження витрат матеріальних ресурсів, які б дали змогу перевірити які саме будівельно-монтажні роботи на якому об'єктів виконувалися, підприємством не надано підтверджуючих документів, що давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст як осіб, а також зміст виконаних робіт, обсягів та переліку використаних матеріалів з їх кількісним виміром, кількість використаних людино-годин, в результаті чого неможливо встановити реальну вартість виконаних робіт.

Крім того, ТОВ «РІП» на час проведення перевірки мало стан « 11» - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті), кількість працюючих становить 1 чоловік, що фізично та фактично унеможливлює виконання даних робіт.

З приводу взаємовідносин КМП Фірма «Екотеп» з ПП «Меркурій плюс», ПП «Авітас», ПП «Солар-Транс» та ТОВ «Фобос-О», то в матеріалах справи взагалі відсутні документи, які б підтверджували наявність господарських відносин між даним товариством та позивачем, починаючи з договорів, закінчуючи - податковими накладними та платіжними документами. У ІІІ томі справи наявні лише протокол угоди про договірну ціну та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) по взаємовідносинах позивача та ТОВ «Фобос-О», які самі по собі не можуть розцінюватися як належні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій між даними юридичними особами.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що вказаних обставин достатньо для визнання нереальності господарських операцій, здійснених у перевіряє мий період з контрагентами позивача, а тому підстави для формування податкового кредиту відсутні.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

За таких обставин апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами суду першої інстанції про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, оскільки надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій позивача з його контрагентами та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Отже, із цих документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак правомірність дій по формуванню податкового кредиту позивачем не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Колективного малого підприємства фірми «Екотеп» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Лічевецький І.О.

Грибан І.О.