Постанова № 58846372, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1735/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Стеценка О. Л., представника відповідача Берегової А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Тренд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Рітейл Тренд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 р. № 0017191501 щодо застосування та порушення терміну сплати грошового зобов'язання з ПДВ штрафу у розмірі 41309, 41 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 10.09.2015 р. відповідачем була проведена перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «Рітейл Тренд» грошових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 10.09.2015 р. № 3569/26-56-15-01-18.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення товариством граничного строку сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України:

- граничний термін сплати податку в сумі 963,70 грн. по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість (реєстр. № 9006652439 від 30.01.2015 р.) - 30.01.2015 р., дата фактичної сплати - 04.02.2015 р., що становить порушення терміну сплати на 5 днів;

- граничний термін сплати податку в сумі 412130,40 грн. по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість (реєстр. № 9100064057 від 19.05.2015 р.) - 19.01.2015 р., дата фактичної сплати - 20.05.2015 р., що становить порушення терміну сплати на 1 день.

18.09.2015 р. на підставі вказаного акта відповідачем прийнято оскаржуване ППР форми «Ш» за № 0017191501, яким на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «Рітейл Тренд» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 413094,10 грн. з ПДВ нараховано позивачу штраф у сумі 41309,41 грн., що складає 10 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Так позивач подав до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2014 року (реєстраційний № 9006652439 від 30.01.2015 р.), в якому задекларував в ряд. 25.1 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» збільшення розміру податкового зобов'язання на 1390, 00 грн.

Також позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2015 року (реєстраційний № 9100064057 від 19.05.2015 р.), в якому задекларував в ряд. 25.1 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» збільшення розміру податкового зобов'язання на 412279, 00 грн., та податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року (реєстраційний № 9100653065 від 19.05.2015 р.), в якій задекларував в ряд. 23 «Сума від'ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ» показник у розмірі 424647, 00 грн.

На підставі даних КОР нарахування та погашення податкових зобов'язань ТОВ «Рітейл Тренд» здійснювалось наступним чином:

- сума податку 1390, 00 грн., нарахована до сплати 30.01.2015 р. на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2014 року, була погашена 30.01.2015 р. у сумі 426,26 грн. за рахунок наявної переплати, та 04.02.2015 р. - у сумі 963,74 грн. згідно платіжного доручення від 04.02.2015 р. № 100690669;

- сума податку 412279, 00 грн., нарахована до сплати 19.05.2015 р. на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2015 року, була погашена 19.05.2015 р. у сумі 148,57 грн. за рахунок наявної переплати, та 20.05.2015 р. - у сумі 412130, 43 грн. шляхом подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року (реєстраційний № 9100653065 від 19.05.2015 р.).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовні вимоги були обґрунтовані позивачем тим, що Податковим кодексом України було встановлено строк сплати зобов'язань при поданні податкової декларації, проте, норми щодо строків сплати зобов'язань за уточнюючим розрахунком ПК України не містить.

Спростовуючи позицію відповідача, суд першої інстанції, застосував положення ст. 203 ПК України та прийшов до висновку, що у випадку позивача, збільшення суми податку є фактично уточненням сум, зазначених у податкових деклараціях за листопад 2014 р. та березень 2015 р., а тому умовно граничний строк їх сплати сплинув одночасно з граничним строком сплати зобов'язань, визначених цими податковими декларації.

Натомість, до моменту подання уточнюючих декларацій ці суми залишались неузгодженими, що в поєднанні з обов'язком для платника податку сплачувати лише узгоджені суми означає, що обов'язок зі сплати вказаних сум виник у позивача 30.01.2015 р. та 19.05.2015 р. відповідно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

Як вбачається з зазначених норм, строк сплати зобов'язань за податковими деклараціями сплинув 31.12.2014 р. та 01.05.2015 р. відповідно.

В той же час, подаючи податкові декларації, позивач фактично відобразив у них не всі суми, що підлягали сплаті до бюджету, виправивши ці недоліки самостійно 30.01.2015 р. та 19.05.2015 р.

Таким чином, ці дати є датами узгодження податкових декларацій у відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України.

В свою чергу, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати податкового зобов'язання.

Основною вимогою такого застосування є узгодженість податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що останнім днем сплати зобов'язань позивачем є 30.01.2015 р. та 19.05.2015 р.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що за уточнюючою декларацією, поданою 19.05.2015 р., сплату зобов'язання слід вважати своєчасною, оскільки податкова декларація за квітень 2015 року була подана позивачем до податкової інспекції та отримана останньою 19.05.2015 р.

В апеляційній скарзі, відповідач заперечуючи цей факт не обґрунтував жодним чином підстав вважати зарахування від'ємного значення з ПДВ таким, що відбулося 20.05.2015 р., а не 19.05.2015 р. - в день подання податкової звітності за квітень 2015 р. згідно квитанції № 2 (а. с. 52).

В той же час, знайшов також своє підтвердження при дослідженні колегією суддів матеріалів справи висновок суду першої інстанції щодо того, що згідно платіжного доручення № 100690669 від 04.02.2015 р. сума податкового боргу в розмірі 963, 74 грн. за уточнюючим розрахунком, поданим 30.01.2015 р., сплачена з порушенням граничних строків її сплати на 5 днів (а. с. 31).

Таким чином, відповідачем правомірно нараховано позивачу штраф у розмірі 10 % від 963, 74 грн., що становить 96, 37 грн.

Натомість, решта суми штрафу, нарахованого у розмірі 10 % від 412130, 40 грн., що становить 41213, 04 грн., не відповідає вимогам податкового законодавства, а тому спірне ППР в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню шляхом зменшення визначеного відповідачем штрафу на цю суму.

В той же час, судом для задоволення позовних вимог (в тому числі і у частині скасування ППР, з якою погоджується суд апеляційної інстанції) було визначено іншу підставу: відсутність у відповідача права на проведення перевірки, внаслідок чого негативні наслідки до позивача, на думку суду першої інстанції, застосовуватись не можуть.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, при проведенні перевірки податковим органом використовувались дані інформаційної системи «Податковий блок» та дані картки особового рахунку, в якому відображена інформація про погашення недоїмки, в тому числі, згідно платіжного доручення від 04.02.2015 р. № 9006641909 (а. с. 69).

В основі спору, що виник між позивачем та податковим органом, лежать дані податкових декларацій, уточнюючих розрахунків та даних органу казначейського обслуговування про плату позивачем податкових зобов'язань, що відображені в інформаційних системах відповідача.

В той же час, суть камеральної перевірки, на думку колегії суддів, зводиться до максимального спрощення проведення такого виду перевірки: без виїзду податкового органу, без присутності платника податку та без витребування у нього будь - яких документів виключно на підставі наявних у податкового органу даних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що зміст проведеної перевірки відповідає формі камеральної, що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.07.2016 р., а відтак, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача відповідних повноважень на її проведення є помилковим.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи при ухваленні постанови про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом в цій частині приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Трейд» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 18.09.2015 року № 0017191501 на суму 41213, 04 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 07.07.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.