Ухвала суду № 58846218, 11.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"11" травня 2016 р. справа № 808/2519/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2015 р. у справі № 808/2519/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00005408262203 від 01.04.2015 p., яким було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 843 514,50 грн., в т. ч. 562343,00 грн. - основного платежу та 281171,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а.с. 4-9).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2015 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами, не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів, а отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (т.2, а.с. 277-280)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову (т.2, а.с. 281 - 285)

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній вказує, що залучені до матеріалів справи документи, в їх сукупності, свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» господарські операції здійснені в межах фінансово-господарської діяльності. Позивач просить залишити без змін оскаржуване судове рішення (т.3, а.с.14-17)

В судовому засіданні представник позивача - Пасько І.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача - Харін К.О. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» 10.03.2006 року зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області з 10.03.2006р (а.с.11).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 23.10.2014 по 12.11.2014 року фахівцями відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТК "Економ Плюс" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Транслем" за січень, лютий 2014, ТОВ "Гранада Груп" за травень 2014, ТОВ "Гефест Опт" за червень 2014, ТОВ "Мета-Днепр" за січень 2014, ТОВ "Дітрейд" за липень 2014, ТОВ "Алхеміа Україна" за липень 2014, за результатами якої складено акт №97/08-26-22-11/34268112 від 19.11.2014 (т.2, а.с. 30-48)

Згідно висновків даного акту встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1 017 180,00 грн., в т.ч. по періодах: січень 2014 - 243 816,00 грн., лютий 2014 - 903,00 грн., травень 2014 - 210 118,00 грн., червень 2014 - 404 294,00 грн., липень 2014 - 158049,00 грн.

На вищезазначений акт, складений ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, позивачем були подані заперечення №999/14 від 30.12.2014 р., за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача (т.2, а.с. 50-52, 53-56).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 26.01.2015 по 12.02.2015 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Транслем" за січень, лютий 2014, ТОВ "Гранада Груп" за травень 2014, ТОВ "Гефест Опт" за червень 2014, ТОВ "Мета-Днепр" за січень 2014, ТОВ "Дітрейд" за липень 2014, ТОВ "Алхеміа Україна" за липень 2014, за результатами якої складено акт №2/08-26-22-03/34268112 від 18.02.2015 року (далі - Акт №) (т. 2, а.с.58-76).

01 квітня 2015 року на підставі акту №2/08-26-22-03/34268112 від 18.02.2015 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00005408262203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 843 514,50 грн., у тому числі 562 343,00 грн. за основним платежем та 281 171,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2, а.с. 78)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акти перевірки контрагентів або акти про неможливість проведення зустрічної звірки, не мають преюдиціального значення при розгляді справи та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, а матеріали справи не містять обвинувальних вироків відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача або рішень суду про визнання угод недійсними, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ "Гефест Опт", ТОВ "Дітрейд" та ТОВ "Алхемія Україна".

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ "Дітрейд", ТОВ "Алхемія Україна", ТОВ "Гефест Опт", ТОВ "Транслем" та ТОВ "Мета - Днепр".

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Дітрейд" (постачальник) було укладено договір постачання №94/13 від 08.08.2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість. Відповідно до п.1.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару (а.с.52-59, т.1).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору було надано до суду копії товарно-транспортних накладних, акти приймання продукції (товарів) за кількістю продукції та якістю, податкові накладні (а.с.66-166, т.1).

Доводи відповідача стосовно недоліків товарно-транспортних накладних, по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Дітрейд", а саме: неможливо встановити перевізника, автомобілі якими здійснювалось перевезення, належать іншими особам, деякі автомобілі не зареєстровані в системі АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на те, що позивач не зобов'язаний та не наділений повноваженнями встановлювати, яким транспортним засобом здійснювалась доставка матеріальних цінностей та хто є власником такого транспортного засобу, для позивача важливим є виключно факт поставки такого товару в належній кількості та якості.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка (т.2, а.с. 222-256) від 30.12.2014 року № 2346/26-59-22-08/38518542, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дітрейд" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 року, в якій податковий орган, зазначає про наявність у власності ТОВ "Дітрейд" великої кількості вантажних автомобілів, а з'ясування питання щодо належності транспортних засобів постачальнику не є обов'язком позивача. Таким чином, спростовуються доводи відповідача щодо неналежного підтвердження факту транспортування товару.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Алхемія Україна"(продавець) було укладено договір купівлі-продажу №04/07/2014 від 01.07.2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за ціною, що вказується в накладних (а.с.60, т.1).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору було надано до суду копії податкових та видаткових накладних (а.с.167-174, т.1).

Також, в періоді який перевірявся, між позивачем (покупець) та ТОВ "Гефест Опт" (постачальник) укладено договір постачання №20-05/14 від 20.05.2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість. Відповідно до п.1.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару (а.с.61-64, т.1).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем до матеріалів справи надано видаткові та податкові накладні (а.с.175-260, т.1).

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для не включення сум податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують транспортування товару, товарно - транспортних накладних, дорожніх листів, договорів транспортування ТМЦ, санітарно - гігієнічних висновків та посвідчень якості товару, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність санітарно-гігієнічних висновків та посвідчень якості товару, хоча і є відповідною умовою договору та передбачає надання контрагентом таких документів, але вони підтверджують виключно якість товару, який поставляється на адресу позивача та не є документом, який засвідчує факт поставки товару.

Крім того, санітарно-гігієнічний висновок та посвідчення якості товару надаються контрагентами, однак, через те, що такі документи не відносяться до документів тривалого зберігання та суворої звітності, вони не повинні зберігатися позивачем.

Слід також зазначити, що реалізація товарів відбувалась протягом певного часу до початку перевірки, тому позивач не мав обов'язку зберігати документи, що підтверджують якість та походження товарів.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, колегія суддів, погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт транспортування товару від постачальника до покупця, проте, відсутність товарно-транспортної накладної, при наявності інших документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, не може бути безумовним доказом відсутності факту поставки товару та може свідчити лише про певні недоліки у формування первинної документації.

Стосовно посилань контролюючого органу на відсутність товарно - транспортних накладних, колегія суддів зважує на ту обставину, що по суті транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а отже, при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно - транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання. Крім того, окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, як вбачається зі змісту договорів поставки, постачання товару відбувалось транспортними засобами постачальника та за його рахунок. З огляду на, що відсутність у позивача документів, які підтверджують транспортування товару, товарно - транспортних накладних, дорожніх листів та договорів транспортування, не може бути прийнято судом до уваги, як належний доказ нереальності господарських операцій.

Щодо подальшої реалізації та зберігання придбаного позивачем товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що товар отриманий від контрагентів - постачальників було реалізовано позивачем в роздріб через мережу роздрібних магазинів ТОВ «ТК «Економ Плюс», а місце тимчасового зберігання (від моменту постачання до моменту продажу) являються магазини позивача, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи ліцензіями на право роздрібної торгівлі та договорами оренди.. (т.3, а.с. 41-63).

Однак, податковим органом не було досліджено під час перевірки рух товарів в роздрібній мережі позивача, тому доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження факту подальшої реалізації товару не приймається судом до уваги.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів зважує на той факт, що висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом були здійснені лише на підставі даних актів зустрічних звірок, поведених по ТОВ "Дітрейд" і ТОВ "Гефест Опт".

Разом з тим, дані зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу, а не містять конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. А в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того колегія суддів зазначає, що вказані контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій, були зареєстровані як платники податків, укладені між сторонами договори нечинними не визнавались та у передбаченому законом порядку не скасовувались.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

В той же час, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем застосовано процедуру податкового компромісу по взаємовідносинам з ТОВ "Транслем" та ТОВ "Мета-Днепр" не може беззаперечно свідчити про наявність порушень у взаємовідносинах з іншими контрагентами, з огляду на наступне.

Податковий компроміс за своєю правовою природою є режимом звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, на підставах визначених законодавством.

При цьому, платник податків на власний розсуд та виходячи із суб'єктивних міркувань має право обирати чи погодитись з рішенням контролюючого органу, розпочати процедуру податкового компромісу, або оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному чи судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність висновків відповідача зазначених в акті перевірки, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 16.10.2015 року до ухвалення судового рішення у справі (т.3, а.с. 11).

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 5359 грн. 20 коп.

Отже, судовий збір в сумі 5359 грн. 20 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі №808/2519/15 залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 5359 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко