Рішення № 58846061, 05.07.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2016 р.Справа № 924/241/16

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі: головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Виноградова В.В., суддя Кочергіна В.О. розглянувши матеріали справи

за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького м. Хмельницький

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Кабінету Міністрів України, м. Київ;

2. Міністерства оборони України, м. Київ

до Ізяславської міської ради Хмельницька область, м. Ізяслав Хмельницької області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

3. Комунальне підприємство „Житлосервіс м. Ізяслав Хмельницької області;

4. Комунальне підприємство „Ізяславводоканал м. Ізяслав Хмельницької області;

5. ОСОБА_1 м. Ізяслав Хмельницької області

про визнання незаконним та скасування рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27 лютого 2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками"

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №3563 від 03.11.2015р.

відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю №950 від 25.11.2015р.

третьої особи-1: не зявився

третьої особи-2: не зявився

третьої особи-3: не зявився

третьої особи-4: не зявився

третьої особи-5: не зявився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі заяви судді Танасюк О.Є. від 31.05.2016р., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.05.2016р. за підписом керівника апарату суду ОСОБА_4 подальший розгляд справи №924/241/16 призначено до розгляду в колегіальному складі суддів: Танасюк О.Є. (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_6

Ухвалою суду від 31.05.2016р. справу прийнято до провадження колегією суддів.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками".

Ухвалою суду від 05.04.2016р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: комунальне підприємство „Житлосервіс; комунальне підприємство „Ізяславводоканал; ОСОБА_1.

Позивач звертаючись з даним позовом посилається на висновок Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту аудиту та контролю Міністерства оборони України №234/3/337 від 19.03.2013р. щодо аудиту відповідності окремих питань діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький за період діяльності 2005-2012 років, яким встановлено, що земельні ділянки Ізяславського району (на даний час Шепетівського гарнізону) площами 4,86 га військового містечка №16 по вул. Станіславського та 1,1 га військового містечка №14 по вул. Жовтневій у м. Ізяслав Хмельницької області були вилучені з державної власності без дотримання порядку встановленого законодавством.

Повідомляє, що додатком до директиви Міністра оборони України від 07.07.2006р. №Д-41 визначено перелік військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав.

Вказує, що листом від 18.07.2006р. №303/23/1/749/1624 за підписом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління було надіслано начальнику КЕВ м. Хмельницького витяг з директиви Міністра оборони України від 07.07.2006р. №Д-41 „Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальних громад міста Ізяслав. Зазначеним листом зобовязано начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького створити комісію по прийому-передачі, та здійснити передачу згідно чинного законодавства.

Зазначає, що комісія була утворена відповідно до розпорядження Ізяславського міського голови №52 від 10.07.2006р., що вбачається з акту приймання-передачі військового майна будинкоуправління №3 в комунальну власність м. Ізяслав.

Повідомляє, що 12.02.2007р. начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький звернувся до Ізяславського міського голови з листом №235, в якому просив винести на сесію міської ради питання про згоду на припинення права користування квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький земельними ділянками військового містечка №14 по вул. Жовтневій загальною площею 1,1 га і військового містечка №16 по вул. Станіславського загальною площею 4,86 га, та вилучити їх із складу земель оборони в запас міста Ізяслав.

Позивач стверджує, що під час прийняття рішення від 27.02.2007р., на підставі якого припинено право користування КЕВ м. Хмельницький земельними ділянками та переведено дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови, Ізяславською міською радою не було дотримано ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України про відмову власника та землекористувача від земельної ділянки.

Звертає увагу, що відповідно до п.п. 1 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України передача військового майна, а саме обєктів, визначених у п.п. 1 і 2 п. 2-1 (військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних сил і не плануються до використання зі цільовим призначенням; нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно) органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином позивач стверджує, що Міністерство оборони України не має права розпоряджатися землями, які знаходяться в нього лише в користуванні, а виключно Кабінет Міністрів України вправі припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони, та інформувати про це місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

З огляду на вищезазначене, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками".

В додаткових поясненнях від 18.04.2016р. №1424 посилається на ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України, якою визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. Також зазначає, що розділом 4 п.п. 4.4. Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 03.07.2013р. №448 передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України „Про використання земель оборони. Зазначає, що викопіювання із форм обліку земель оборони свідчить про перебування на обліку земель військових містечок №14 та №16 Ізяславського гарнізону.

Також в додаткових поясненнях від 18.04.2016р. №1425 позивач погоджується із поясненнями представника Кабінету Міністрів України з приводу того, що відповідно до п 8 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України в редакції на 2004р., пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджується ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міністру оборони України. Враховуючи відсутність жодних підтверджень та відомостей про погодження передачі з вище зазначеними міністерствами та органами, уповноваженими управляти державним майном, відповідач стверджує, що рішення Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007р. "Про припинення права користування земельними ділянками" суперечить законодавству України, що діяло на той час.

У додаткових поясненнях від 13.06.2016р. №2037 зазначає, що відповідно до п. 97 Положення „Про квартирно-експлуатаційні служби і квартирному забезпеченні радянської армії і військово-морського форту, затвердженого Наказом Міністра оборони СССР №75 від 22.02.1977р. до отримання державного акту на право користування землею і документів встановлення в натурі (на місцевості) границь відведеної земельної ділянки начальникам КЕУ військових округів чи головних і центральних управлінь Міністерства оборони СССР даються вказівки військовим частинам безпосереднім землекористувачам приступити до фактичного використання наданої в користування Міністерству оборони СССР земельної ділянки.

Вказує, що п. 103 Положення передбачено, що передача земель у постійне користування іншим землекористувачам Міністерства оборони СССР здійснюється за рішенням Міністра оборони СССР з будівництва і розквартирування військ.

Таким чином зазначає, що землі військових містечок №14 та №16 надані в користування Міністерству оборони СССР, закріплювалися за безпосереднім землекористувачем Шепетівською КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький.

У додаткових поясненнях від 05.07.2016р. №2369 позивач вказує, що спірна земельна ділянка була надана в користування Міністерству оборони за довго до видачі Наказу Мністра оборони СРСР №75 від 22.02.1977р. „Про введення в дію Положення про квартирно-експлуатаційні служби і квартирному забезпеченні радянської армії і військово-морського форту, введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970р. та з урахуванням дії закону в часі, вважає, що Шепетівська КЕЧ району використовувала дані земельні ділянки на тих же підставах, що надавалися для користування Міністерству оборони до належного оформлення права користування у вигляді державного акту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових поясненнях від 28.03.2016р. за №270 проти позову заперечує. Зазначає, що КЕВ м. Хмельницький у позовній заяві не вказує, яке право на землю позивача порушується, враховуючи відсутність належних правовстановлюючих документів на землю, які посвідчували б право користування спірними земельними ділянками та яке право буде відновлено в результаті задоволення позовних вимог.

Відповідач звертає увагу, що позивач посилається на п.п. 1 п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил щодо передачі військового майна у комунальну власність за рішенням Кабінету міністрів України, редакція кого прийнята пізніше і на час прийняття оспорюваного рішення міської ради не діяла. Вказує, що за діючою на час виникнення спірних правовідносин редакцією зазначеного Порядку за рішенням Кабінету Міністрів України передавалися лише цілісні майнові комплекси. Окреме індивідуально визначене нерухоме майно, житловий фонд та інші обєкти інфраструктури передавалися за рішенням Міністерства оборони України.

Також зазначає, що на час прийняття рішення міської ради від 27.02.2007р. ще не діяла редакція п.п. 2-1 Порядку, на який посилається позивач та яким було доповнено п. 2 згідно з Постановою КМУ №105 від 03.02.2010р.

Враховуючи зазначене відповідач вважає, що права та інтереси Кабінету Міністрів України не порушені прийняттям рішення Ізяславської міської ради від 27.02.2007р.

Також наголошує, що Ізяславська міська рада не вилучала спірних земельних ділянок із державної власності, а лише здійснювала розпорядження ними відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на 2007р.) до моменту розмежування земель відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності, який набрав чинності 01.01.2013р.

Відповідач посилаючись на положення ЗК України та Закону України „Про використання земель оборони зазначає, що землями оборони є тільки ті землі комунальної або державної власності, які постійно використовуються під обєкти Міністерства оборони України. При цьому зауважує, що на спірних земельних ділянках площею 4,86 га та 1,1 га обєкти Міністерства оборони України відсутні, військові частини розформовані. Крім того, позивач не зазначає можливості та необхідності використання спірних земельних ділянок для потреб оборони, враховуючи на них розміщені обєкти нерухомості, які не мають статусу військового майна.

Звертає увагу, що Ізяславська міська рада не вилучала спірних земельних ділянок з користування КЕВ м. Хмельницький, а припинила право користування у звязку із добровільною відмовою від користування земельною ділянкою. Тому вказує, що у даних правовідносинах ніякої згоди власника земельної ділянки на відчуження землі не потрібно, відповідно міська рада не порушувала вимоги ст. 142 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідач повідомляє, що за період з 2007р. по даний час спірні земельні ділянки використовуються фізичними та юридичними особами на підставі правовстановлюючих документів. Враховуючи, що на даний час частина спірних земельних ділянок по вул. Жовтнева та вул. Станіславського перебувають у приватній власності фізичної особи та у постійному користуванні юридичних осіб, у разі можливого задоволення позову настануть негативні наслідки у вигляді порушення їх права власності чи користування.

Відповідач вважає, що КЕВ м. Хмельницький звернувся до суду за захистом права, яке йому не належить, оскільки наявні у справі копії схем військових містечок не можуть вважатися належними доказами права постійного землекористування у позивача, а внаслідок задоволення позову не відбудеться реальне поновлення чи захист прав позивача. Враховуючи вищезазначене, просить в позові відмовити.

З приводу відзиву відповідача позивачем подано додаткові пояснення від 18.04.2016р. №1423, в яких вважає безпідставними доводи Ізяславської міської ради про те, що у КЕВ м. Хмельницький відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, оскільки незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування спірними землями залишалося за Міністерством оборони України до прийняття оскаржуваного рішення, а тому ці землі відносилися до земель оборони, належали державі на праві власності та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування.

Вказує, що після набуття Шепетівською КЕЧ району права постійного користування землями військових містечок №16 та №14 (на час набуття такого права №1 та №38) на підставі рішеннь Ізславського РВК №208 від 22.08.1956р. №02 від 04.02.1952р., прийнятими Земельними кодексами 1972р. та 1990р. було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвідчує відповідне право. Звертає увагу, що враховуючи принцип дії законів в часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. При цьому, зазначає, що ні Земельний кодекс 1970р., ні Земельний кодекс 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Крім того, прямої вказівки у законі, відповідно до якої всі землекористувачі були зобовязані оформити право землекористування, яке вони набули на підставі раніше діючого законодавства УРСР, а у випадку нездійснення цього позбавлялися наданого раніше права, чинне законодавство на той час не містило. При цьому, відповідач звертає увагу, що обовязок переоформлення права користування земельною ділянкою, який містився у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 (у справі №1-17/2005).

Також зазначає, що Шепетівська КЕЧ району була розформована, а правонаступником визначено КЕВ м. Хмельницький згідно Директиви Міністра оборони України №Д-322/1/*3 від 20.01.2005р. Повідомляє, що згідно Загального акту приймання-передачі військового майна від 30.12.2005р. прийнятого по Ізяславському гарнізону земельні ділянки 7 військових містечок, серед яких військові містечка №16 та №14, що зазначено у „пояснювальній записці до форми 405, станом на 01.01.2006р. по КЕВ м. Хмельницького. У „пояснювальній записці до форми 405 станом на 01.01.2007р. по КЕВ м. Хмельницький зазначено, що дані земельні ділянки були повернуті місцевим органам та зняті з обліку.

Представник третьої особи - Кабінету Міністрів України у письмовому поясненні від 04.04.2016р. вважає позов обґрунтованим. Зазначає, що із положень п. 4 та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил (в редакції 2007р.) випливає, що передача військового майна за рішенням Міноборони можлива лише після погодження ініціатором передачі з Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом. Наголошує, що погоджень про передачу військового майна у відповідних державних органах ініціатором не було проведено чим було порушено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних сил. Враховуючи зазначене вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України у письмовому поясненні від 14.04.2016р. №399 та поясненні від 01.07.2016р. №677 зазначає, що відповідно до положень Земельного кодексу УРСР 1922р. (який регулював земельні відносини на час прийняття рішення про надання земельної ділянки військових містечок №1, 2 у 1956р.) усі землі перебували у державній власності. Чіткого поділу земель за цільовим призначення земельне законодавство того часу не знало взагалі та відокремлення з-поміж усіх земель держави земель оборони зокрема.

Вказує, що відповідно до ст. 157 Земельного кодексу 1922р. допускалося існування т.з. земель для спеціальних цілей або земель спеціального призначення, на яких розміщувалися фортеці та інші військові споруди та які знаходилися в управлінні відповідних відомств. Відвід зазначених земель здійснювався за загальними правилами „землевпорядного провадження.

Таким чином, наголошує, що чинне на той час законодавство не визначало моменту, з якого особа набувала прав землекористування та стверджує, що рішення виконкому Ізяславської районної ради депутатів трудящих №308 від 21.08.1956р. було достатньою підставою для виникнення права постійного землекористування у військових установ Шепетівського гарнізону, які підпорядковувалися Міністерству оборони.

Прийнятими у подальшому Земельними кодексами УРСР (1970р., 1990р.) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право.

Посилаючись на п. 101 Положення про введення в дію положення про квартирно-експлуатаційні служби і квартирне забезпечення радянської армії і військо-морського флоту, затверджене наказом Міністра оборони СССР №75 від 22.02.1977р. вказує, що військові частини безпосередні землекористувачі повинні використовувати земельні ділянки тільки за призначенням, зазначеному рішенням про надання в користування Міністерству оборони СССР цих ділянок.

Враховуючи зазначене та посилаючись на ст. ст. 2, 3 Закону України „Про правий режим майна у Збройних Силах України зазначає, що земельні ділянки розташовані в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га використовувалися Шепетівською КЕЧ району і в подальшому (при розформуванні Шепетівської КЕЧ району) були закріплені за КЕВ м. Хмельницький.

Вважає, що прийняття оспорюваного рішення відбулося з порушенням тогочасного законодавства та з перевищенням компетенції, оскільки рішення землекористувача про відмову від права постійного користування у розумінні законодавства чинного на момент прийняття рішення Ізяславської міської ради відсутнє.

Вказує, що в структурі Міністерства оборони України та Збройних Сил України правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України, а в окремих випадках (якщо цього потребує передислокація військової частини) за рішенням Кабінету Міністрів та Президента України. Інші посадові особи командири військових частин, зєднань, тощо позбавлені права прийняття рішень стосовно земель та стосовно майна Збройних Сил України. При цьому посилається на Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затверджене наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483.

Наголошує, що рішення про відмову від права користування земельними ділянками розміщеними за адресою: м. Ізяслав, вул. Жовтнева, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га Міністерство оборони України не приймало.

Також просить врахувати, що в січні 2007р. Кабінет Міністрів України надіслав до Міністерства оборони, Дежкомзему, Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів лист, яким зупинив операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під обєктами нерухомості). При цьому, посилається на постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. у справі №2/187, від 22.12.2010р. у справі 2-7/3131-2009.

З огляду на зазначене, просить позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи КП „Ізяславводоканал у письмових поясненнях від 18.04.2016р. №86 просив розглядати справу без присутності КП „Ізяславводоканал. Заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Зазначає, що підстав для припинення права користування земельною ділянкою субєктами, яким законом надано таке право немає. Вказує, що законність права користування частиною оспорюваної земельної ділянки розміром 0,2800 га підтверджується витягом з Держвного реєстру про земельну ділянку від 08.07.2013р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.08.2008р. №19983762.

Представник третьої особи КП „Житлосервіс в у заяві від 15.04.2016р. №190 просив розгляд справи проводити за відсутності КП „Ізяславводоканал. У письмовому поясненні від 15.04.2016р. №189 зазначає, що у звязку з передачею житлового фонду по вул. Станіславського та адміністративного будинку по вул. Станіславського, 2 на баланс комунальному підприємству „Житлосервіс на підставі рішення 14 сесії Ізяславської міської ради від 07.07.2007р., до складу обєкта передачі увійшла земельна ділянка для обслуговування зазначеного нерухомого майна загальною площею 10,53 га. Частина площі цієї земельної ділянки, зокрема, спірні земельні ділянки по вул. Станіславського під житловими будинками площею 1,12 га та під адміністративною будівлею комунального підприємства „Житлосервіс площею 0,66 га (військове містечко №16, площа 4,86 га) знаходиться у користуванні та на балансі КП „Житлосервіс.

На думку КП „Житлосервіс у разі можливого задоволення позовних вимог настануть негативні наслідки у вигляді порушення права власності чи права користування землею, а позивачу не забезпечить реального захисту та відновлення права користування землею за відсутності правовстановлюючих документів, які б посвідчували право постійного користування.

Що стосується багатоквартирних будинків по вул. Станіславського, то третя особа посилаючись на ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України зазначає, що при відчуженні будівлі або споруди, до набувача переходить право власності та право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщенні.

Враховуючи вищевказане, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи ОСОБА_1 у письмовому поясненні від 15.04.2016р. просить в позові відмовити. Зазначає, що згідно договору дарування від 06.12.2010р. та свідоцтва про право власності серія САС №513605 від 22.04.2009р. ОСОБА_7 належить на праві приватної власності готельно-ресторанний комплекс по вул.. Жовтневій, 25 та згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2013р. земельна ділянка для обслуговування цього комплексу (кадастровий номер 68221110100:01:006:0191). Вказує, що на земельній ділянці, яка є предметом спору була розміщена військова комендатура. Повідомляє, що у 90-ті роки у звязку з передачею військовою частиною А-2075 приміщення комендатури під житло гр.. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, останнім була передана у приватну власність земельна ділянка для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства (згідно рішень 5 сесії ізяславської міської ради 23 скликання від 25.12.1998р.) Зазначені громадяни оформили правовстановлюючі документи на земельні ділянки по вул. Жовтнева, 25 та в подальшому продали квартири і земельні ділянки юридичній особі ТОВ „Бартнік, яка у 2004р. відчужила квартири разом із земельними ділянками фізичним особам. Фізичні особи обєднали дві земельні ділянки по в одну на праві спільної часткової власності з метою спільного будівництва житлового будинку.

Повідомляє, що на підставі рішення 16 сесії Ізяславської міської ради від 19.10.2007р. за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки було змінено цільове призначення земельної ділянки по вул.. Жовтневій, 25 з обслуговування житлової будівлі та господарських споруд на комерційну діяльність. Проведено реконструкцію житлового будинку по вул. Жовтневій, 25 у не житлове приміщення готельно-ресторанний комплекс, який станом на час розгляду справи разом із земельною ділянкою належить ОСОБА_1

Вважає, що обраний КЕВ м. Хмельницький спосіб захисту не призведе до реальних наслідків.

Також наголошує, що особу не може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного приватного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також представник відповідача у заяві від 13.05.2016р. за №446 просить застосувати строк позовної давності. Ізяславська міська рада наголошує, що спірне рішення було прийнято в результаті розгляду відповідного клопотання самого ж позивача (лист від 12.02.2007р. вих. №235). Таким чином, відповідач стверджує, що КЕВ м. Хмельницький знав про спірне рішення Ізяславської міської ради ще у 2007р. з моменту його прийняття. Крім того, вказує, що позивач у 2007р. зняв з обліку вказані земельні ділянки на підставі оспорюваного рішення.

При цьому, відповідач вважає безпідставним посилання КЕВ м. Хмельницький на висновок Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та контролю МО України №234/3/337 від 19.03.2013р., як на момент, коли позивач дізнався про порушення свого права. Зазначає, що позивач, ініціюючи клопотання про припинення користування спірними земельними ділянками, повинен був знати норми законодавства України про необхідність отримання згоди Міністра оборони України на здійснення операцій з майном, яке перебуває на обліку в установі. Тому вважає, що початок перебігу строку позовної давності для захисту прав позивача не може повязуватися із моментом виявлення такого порушення перевіряючим органом.

З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності, позивач у додаткових поясненнях від 30.05.2016р. №1890 вказує, що перебіг позовної давності в даному випадку розпочався з моменту, коли КЕВ м. Хмельницький ло відомо про неправомірність вилучення спірної земельної ділянки, а саме після проведення Територіальним центральним управлінням департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України „аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012 роки.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Рішенням виконавчого комітету Ізяславської районної ради депутатів трудящих №308 від 21.08.1956р. „Про затвердження проекту встановлення зовнішніх меж військових містечок №1, №2 в м. Ізяславі вирішено: п. 1. Військове містечко №1 розташоване на двох земельних ділянках площею: 17,82 га та 42,66 га, загальною площею 60,48 га в межах, вказаних на доданому плані, масштаби 1:5000, підтвердити право користування за Міністерством Оборони.

Вказане рішення надано на запит суду Державним архівом Хмельницької області. Також в листі від 20.05.2016р. №542/01.01-12/2016 Державним архівом Хмельницької області повідомлено, що в протоколах засідань Ізяславського райвиконкому з січня по березень 1952р. питання, що стосується земельних ділянок, які належать КЕЧ не розглядалися. Рішення виконкому від 04.02.1952р. №02 немає.

На підставі спільного наказу голови державного комітету по земельних ресурсах і Міністра оборони України 1992 року №34/203 та розпорядження представника президента України по Хмельницькій області від 02.02.1993р. №351 була проведена інвентаризація земель, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України у м. Ізяславі.

За результатами проведення інвентаризації складено технічний звіт по інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України на території Ізяславського району Хмельницької області в/ч 41612. Як слідує з акту інвентаризації земель Міністерства оборони України та додатків до нього №4, №7, на час проведення інвентаризації в користуванні Міністерства оборони України на території м. Ізяслава Хмельницької області знаходилося 12,6 га земель, з яких 1,1 га (спірна земельна ділянка) під громадськими дворами, будівлями. Безпосереднім землекористувачем є військова частина 41612.

Із витягу з книги обліку земельних участків Шепетівської КЕЧ району вбачається, що на обліку Шепетівської КЕЧ району по Ізяславському гарнізону перебували земельні ділянки, зокрема, площею 1,1 га у військовому містечку №14 (раніше військове містечко №38) на підставі рішення Ізяславського РВК №02 від 04.02.1952р. та площею 5,11 га у військовому містечку №16 (раніше військове містечко №1) на підставі рішення Ізяславського РВК №308 від 22.08.1956р. В графі „умови відводу земельної ділянки зазначено: „в постійному користуванні.

30.06.2016р. інженером КЕВ м. Хмельницький ОСОБА_10 складено рапорт, в якому повідомлено начальника КЕВ, що в облікових даних КЕВ м. Хмельницький невірно вказано (допущено помилку) дату рішення №308 виконкому Ізяславської районної ради депутатів трудящих, а саме зазначено дату „22.08.1956, однак фактична дата „21.08.1956. Враховуючи зазначене, просить надати дозвіл на виправлення помилки в облікових даних КЕВ м. Хмельницький.

Як вбачається із витягу з книги обліку земельних ділянок КЕВ м. Хмельницький 30.06.2016р. на підставі листа Державного архіву Хмельницької області від 20.05.2016р. №542/01.01-12/2016 та рішення виконавчого комітету Ізяславської районної ради депутатів трудящих №308 від 21.08.1956р. до облікових даних щодо військового містечка №16 внесено зміни, зокрема, в графі „кому відведена і ким використовується земельна ділянка зазначено: „Міністерство оборони, Концерн, Військторгсервіс, в графі „ким дозволено відведення земельної ділянки, № і дата документа вказано Ізяславська РВК №308 від 21.08.1956р.

Згідно інформації щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України Шепетівської КЕЧ району станом на 01.01.2006р. по м. Ізяславу за підписом начальника районного відділу земельних ресурсів, землекористувачем земельних ділянок в м. Ізяслав, розташованих по вул. Клембівське шосе, площею 1,1 га (військове містечко №14) та по вул. Жовтневій, 25, Заводській, 10, вул. Станіславського, 2, 23-26, площею 4,86 га (військове містечко №16) є Будинкоуправління №3 Шепетівської КЕЧ району. У примітці вказано, що БУ №3 Шепетівської КЕЧ району фактично користується цими землями (без правовстановлюючих документів).

Відповідно до довідки щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні Міністерства Оборони України станом на 01.01.2007р. по м. Ізяславу, землекористувачем військового містечка №14, площею 1,1 га (громадська забудова (водонасосна станція)) та військового містечка №16, площею 4,86 га (житлова забудова (багатоповерхові будинки) - 2,05 га; громадська забудова (адмінбудинок БУ №3, котельня) 0,8 га; земля вільна від забудови (інші) 2,01 га) є БУ №3 Квартирно-експлуатаційний відділ.

Згідно Директиви Міністра оборони України від 10.01.2005р. №Д-322/1/010 вирішено переформувати Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району (м. Хмельницький) у квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький з підпорядкуванням начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код 07928461).

На підставі Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005р. №Д-322/1*3 було розформовано Шепетівську квартирно-експлуатаційну частину району (м. Шепетівка Хмельницької області). Правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький.

Відповідно до Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 02.07.2013р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є державною установою, яка заснована на базі Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005р. та створена Міністерством оборони України (засновником) і підпорядкована Західному Територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є правонаступником Хмельницької КЕЧ району. Згідно з п. 3.1., 3.5. Положення установа (КЕВ м. Хмельницький) є юридичною особою та утримується за рахунок державного бюджету України, несе відповідальність за своїми зобовязаннями в межах належного їй майна, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.2. Положення майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Пунктом 4.5. Положення передбачено, що установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Як вбачається із Загального акту приймання-передачі військового майна від 30.12.2005р., комісією було проведено обстеження та прийом-передачу обєктів військових частин та організацій Міністерства оборони України, які перебували в районі обслуговування та на обліку Шепетівської КЕЧ району на облік Хмельницького КЕВ станом на 27.12.2005р., серед яких: військове містечко №14, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, площа земельної ділянки 1,1 га та військове містечко №16, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, 25, вул. Станіславського, 2, 23-26, вул. Заводській, 10, площа земельної ділянки 4,86 га.

06.06.2006р. прийнято рішення другої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання „Про надання згоди на прийняття в комунальну власність обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України. Відповідно до вказаного рішення Ізяславська міська рада надала згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Ізяслав обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України, розташованих в межах м. Ізяслав.

Рішенням третьої (позачергової) сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 23.06.2006р. надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста Ізяслав обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України, розташованих в межах м. Ізяслав, зокрема, із житлового містечка №16: житлові будинки по вул. Станіславського, 23-26, кількість 4, площа 7094 м.кв., балансова вартість 2476,117 тис. грн., комунальні споруди котельні, кількість 1, площа 535 м.кв., балансова вартість 739,6 тис. грн.; військове містечко №14: будівлі і споруди ВНС, кількість 1, площа 160 м.кв., балансова вартість 26,636 тис. грн., площа земельної ділянки 1,1 га.

Також в п. 4 вказаного рішення Ізяславської міської ради зазначено: „Вважати таким, що втратило чинність рішення другої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 06.06.2006р. „Про надання згоди на прийняття в комунальну власність обєктів нерухомого майна Міністерства оборони України.

Листом від 18.07.2006р. №303/23/1/749/1624 за підписом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління начальнику КЕВ м. Хмельницький було надіслано витяг з директиви Міністра оборони України від 07.07.2006р. №Д-41 „Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальних громад міста Ізяслав, де зазначено: „1. ... організувати безоплатне вилучення з балансу квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького військового майна та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав.. Зазначеним листом зобовязано начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького створити комісію по прийому-передачі, та здійснити передачу згідно чинного законодавства.

Додатком до директиви Міністра оборони України від 07.07.2006р. №Д-41 визначено перелік військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав, серед якого, зокрема, військове містечко №14 (вул. Жовтнева) водонасосна станція та житлове містечко №16 (вул. Станіславського, 2; 23-26, Заводська, 10, Жовтнева, 25).

Відповідно до розпорядження Ізяславського міського голови №52 від 10.07.2006р. утворено комісію, якою здійснено передачу військового майна будинкоуправління №3 а саме: військове містечко №11, вул. Жовтнева (буд.-1 КНС), військове містечко №14 м. Ізяслав, вул. Жовтнева (буд.-1 ВНС), житлове містечко №16, вул. Станіславська 23-26,-4 будівлі та 1 котельня 16/133 вул. Станіславського, 2, житлове містечко №17 вул. Жовтнева, 22-1 будівля, обладнання ВНС 14/15, обладнання КНС 11/2, мережі водопостачання та каналізації, мережі теплопостачання на земельних ділянках загальною площею 5,96 га., що належить до сфери управління Міністерства Оборони України з обліку КЕВ м. Хмельницький в комунальну власність м. Ізяслав. Приймання-передача майна підтверджується актом приймання-передачі військового майна будинкоуправління №3 в комунальну власність м. Ізяслав.

12.02.2007р. начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький звернувся до Ізяславського міського голови з листом №235, в якому просив винести на сесію міської ради питання про згоду на припинення права користування квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький земельними ділянками військового містечка №14 по вул. Жовтневій загальною площею 1,1 га і військового містечка №16 по вул. Станіславського загальною площею 4,86 га, та вилучити їх із складу земель оборони в запас міста Ізяслав. Повідомляє, що у 2006р. в комунальну власність м. Ізяслава передано нерухоме військове майно військових містечок Ізяславського гарнізону, а також передано разом із нерухомістю земельні ділянки військових містечок №14 1,1 га та №16 4,86 га. Вказує, що документи про надання земель відсутні. Зазначає, що рішення сесії міської ради необхідне для зняття вказаних земельних ділянок з обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький.

За результатами розгляду вищевказаного клопотання КЕВ м. Хмельницький одинадцятою сесією Ізяславської міської ради 5 скликання 27.02.2007р. прийнято рішення „Про припинення права користування земельними ділянками, яким вирішено: „Припинити право користування КЕВ м. Хмельницький земельними ділянками по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га у м. Ізяславі та перевести дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішенням пятої сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 25.12.1998р. „Про передачу і надання у приватну власність земельних ділянок у звязку з передачею військовою частиною А-2075 частини будівлі бувшої комендатури по вул. Жовтневій, 25 під жилий будинок гр. ОСОБА_8 П Л., надано дозвіл гр. ОСОБА_8 на приватизацію земельної ділянки площею 0,2796 га для обслуговування жилого будинку 0,10 га; 0,1796 га для ведення особистого підсобного господарства та передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0552 га для ведення особистого підсобного господарства.

Також рішенням пятої сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 25.12.1998р. надано дозвіл гр. ОСОБА_9 на приватизацію земельної ділянки площею 0,1790 га, з них: 0,10 га для обслуговування жилого будинку, 0,0790 га для ведення особистого підсобного господарства та передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0552 га для ведення особистого підсобного господарства.

В подальшому зазначені земельні ділянки неодноразово відчужувалися на користь юридичних та фізичних осіб.

25.07.2007р. між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 укладено договір на підставі якого було добровільно обєднані земельні ділянки, що знаходиться в м. Ізяслав Хмельницької області по вул. Жовтнева, 25 в одну земельну ділянку на праві спільної часткової власності для здійснення спільного будівництва житлового будинку, встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 28.03.2016р. земельна ділянка площею 0,2 га, кадастровий номер 6822110100:01:006:0191 по вул. Жовтнева, 25 в м. Ізяслав знаходиться у приватній власності ОСОБА_1

На підставі рішення 14 сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 17.07.2007р. „Про передачу житлового фонду міста на баланс комунального підприємства „Житлосервіс та згідно акту приймання-передачі нерухомого майна територіальної громади м. Ізяслав на баланс КП „Житлосервіс разом із житловим фондом було передано земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна загальною площею 10,53 га. Частина площі цієї земельної ділянки, зокрема, земельна ділянка площею 1,12 га під житловими будинками по вул. Станіславського БОСи 23-26 та земельна ділянка площею 0,66 га під адміністративною будівлею по вул. Станіславського, 2 знаходиться на балансі КП „Житлосервіс.

Згідно акту приймання-передачі від 01.09.2006р. будинкоуправлінням №3 було передано КП „Ізяславводоканал ВНС, КНС, водопровідні та каналізаційні мережі. Рішенням 45 (позачергової) сесії Ізяславської міської ради 6 скликання від 24.07.2013р. комунальному підприємству „Ізяславводоканал надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,2800 га для обслуговування водонасосних станцій по вул. Жовтнева, 110 у м. Ізяслав. Право постійного користування зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2013р., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію іншого речового права від 22.08.2013р.

Висновком Територіального Центрального управління Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Міністерства оборони України №234/3/337 від 19.03.2013р. на коментарі начальника КЕВ м. Хмельницький №621 від 26.02.2013р., які надані до Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю департаменту Міністерства оборони України вказано, що відмова від права користування земельною ділянкою, рішення (згода) Міністра оборони України про припинення права користування земельною ділянкою до перевірки не надавалися, у КЕВ м. Хмельницький відсутні. Рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27 лютого 2007 року, яким припинено право користування земельними ділянками площами 4,86 га у військовому містечку №16 і 1,1 га у військовому містечку №14 приймалося за клопотанням КЕВ м. Хмельницький. Документи, що підтверджують погодження Органу управління майном передачу земельних ділянок до перевірки не надавалися. Крім цього, не було дотримано порядку вилучення земельних ділянок встановленого законодавством. Також зазначено, що відповідно до законодавства прийняття рішень (розпоряджень) про вилучення земельних ділянок державної власності відносяться до повноважень органів державних адміністрацій, а не органів місцевого самоврядування.

Позивач посилаючись на те, що рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007р. „Про припинення права користування земельними ділянками прийнято із порушенням норм чинного законодавства звернувся з позовом про визнання його незаконним та скасування.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначені положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилаючись на недотримання відповідачем ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України про відмову власника та землекористувача від земельної ділянки, просить визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007р. яким припинено право користування КЕВ м. Хмельницький земельними ділянками по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га у м. Ізяславі та переведено дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 84 Земельного кодексу України 2001р. (тут і надалі в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення (ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" 2003р. (зі змінами) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (військові частини).

Аналогічні норми містить ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" 1991р. (зі змінами), відповідно до якої земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" 1999р. (зі змінами) Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Отже, виходячи з наведеного, держава є власником земель оборони за законом, а Міністерство оборони України є органом, який уповноважений державою на управління державним майном, у тому числі земельними ділянками.

Наказом Міністра оборони України від 03.07.2013р. №448 затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, яке визначає організацію та завдання квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України. Пунктом 2.1. Положення визначено, що квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться:

Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (Головне КЕУ ЗС України);

територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (КЕУ);

квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (КЕВ (КЕЧ));

квартирно-експлуатаційні служби військових частин.

Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин проводиться за схемами:

Головне КЕУ ЗС України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ)) - військові частини; Головне КЕУ ЗС України - види Збройних Сил України - військові частини (згідно з рішенням Міністра оборони України).

Пунктом 2.4. вказаного Положення визначено, що КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. КЕВ (КЕЧ) підпорядковується КЕУ за територіальним принципом. З питань використання фондів і територій військових містечок виконує накази (розпорядження) начальника гарнізону.

З матеріалів справи слідує, що згідно Директиви Міністра оборони України від 10.01.2005р. №Д-322/1/010 вирішено переформувати Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району (м. Хмельницький) у квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький з підпорядкуванням начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код 07928461).

На підставі Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005р. №Д-322/1*3 було розформовано Шепетівську квартирно-експлуатаційну частину району (м. Шепетівка Хмельницької області). Правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький.

Відповідно до Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 02.07.2013р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є державною установою, яка заснована на базі Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005р. та створена Міністерством оборони України (засновником) і підпорядкована Західному Територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є правонаступником Хмельницької КЕЧ району. Згідно з п. 3.1., 3.5. Положення установа (КЕВ м. Хмельницький) є юридичною особою та утримується за рахунок державного бюджету України, несе відповідальність за своїми зобовязаннями в межах належного їй майна, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.2. Положення майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Пунктом 4.5. Положення передбачено, що установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Таким чином, КЕВ м. Хмельницький є юридичною особою, яка набуває прав та обовязків відповідно до положень чинного законодавства та входить в структуру органів Збройних Сил України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Позивач стверджує, що право постійного користування на спірні земельні ділянки набуті Шепетівською КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький на підставі раніше діючого законодавства УРСР.

Положеннями частини ІV Земельного кодексу УРСР, затвердженого постановою ВЦВК від 29.11.1922р. передбачалося обов'язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам документів на землю.

Прийнятими у подальшому Земельними кодексами УРСР (1970р., 1990р.) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України 2001р. унормовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Однак, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, зокрема державні акти на право постійного користування земельними ділянками, які б посвідчували право постійного користування КЕВ м. Хмельницький або Шепетівської КЕЧ району на земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га. Відсутність правовстановлюючих документів у позивача на спірні земельні ділянки також не заперечується самим КЕВ м. Хмельницький.

Твердження позивача про те, що право користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району підтверджується записами, що містяться в книзі обліку земельних ділянок Шепетівської КЕЧ району, згідно яких землі оборони відповідно рішень виконавчого комітету Ізяславської районної ради від 04.02.1952р. №2 (земельна ділянка площею 1,1 га) та від 21.08.1956р. №308 (земельна ділянка площею 4,86 га) знаходяться в постійному користуванні Шепетівськії КЕЧ району, спростовуються ст. 34 ГПК України, якою передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тобто минуле і діюче законодавство чітко передбачає, що право постійного користування підтверджується відповідним актом.

Разом з тим, як вбачається із рішення виконавчого комітету Ізяславської районної ради депутатів трудящих №308 від 21.08.1956р. „Про затвердження проекту встановлення зовнішніх меж військових містечок №1, №2 в м. Ізяславі, на яке позивач посилається як доказ наявності у нього прав на земельну ділянку, право користування військовим містечком №1, яке розташоване на двох земельних ділянках площею: 17,82 га та 42,66 га, загальною площею 60,48 га підтверджено за Міністерством Оборони. З приводу рішення Ізяславського райвиконкому від 04.02.1952р. №02, то в листі від 20.05.2016р. №542/01.01-12/2016 Державним архівом Хмельницької області повідомлено, що в протоколах засідань Ізяславського райвиконкому з січня по березень 1952р. питання, що стосується земельних ділянок, які належать КЕЧ не розглядалися. Рішення виконкому від 04.02.1952р. №02 немає.

Таким чином, посилання позивача на вищезазначені рішення Ізяславського райвиконкому, як на підтвердження свого права постійного користування спірними земельними ділянками є безпідставним та необґрунтованим.

Також з урахуванням положень ст. ст. 33, 34 ГПК України не можуть бути доказами підтвердження права землекористування у позивача схеми військових містечок №14 та №16.

В подальшому позивач стверджував, що землі військового містечка №16 та військового містечка №14 закріплювалися за безпосереднім землекористувачем Шепетівською КЕЧ району відповідно до Положення „Про квартирно-експлуатаційні служби і квартирне забезпечення радянської армії і військово-морського флоту, введеним в дію Наказом Міністра оборони СССР №75 від 22.02.1977р.

Пунктом 97 вказаного Положення передбачено, що після отримання державного акту на право користування землею і документів щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж відведеної земельної ділянки начальникам КЕУ військових округів чи головних і центральних управлінь Міністерства оборони СССР даються вказівки військовим частинам безпосереднім землекористувачам приступити до фактичного використання наданої в користування Міністерству оборони СССР земельної ділянки.

Згідно з п. 101 Положення військові частини безпосередні землекористувачі повинні використовувати земельні ділянки тільки за прямим призначенням, визначеному в рішеннях про надання в користування Міністерству оборони СССР цих ділянок.

Пунктом 103 Положення передбачено, що передача земель у постійне користування іншим землекористувачам Міністерства оборони СССР здійснюється за рішенням Міністра оборони СССР з будівництва і розквартирування військ.

Однак рішення Міністра оборони СССР з будівництва і розквартирування військ про передачу земель у постійне користування Шепетівській КЕЧ району позивачем не надано.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо (ст. 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України).

Постановою Кабінету Міністрів від 4 серпня 2000р. №1225 затверджено Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах. Пунктом 3 Положення визначено, що Міноборони як центральний орган управління Збройних Сил закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи (акти), які б підтверджували, що за КЕВ м. Хмельницький або Шепетівською КЕЧ району земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га. закріплені на праві оперативного управління.

За приписами п. 1.3. Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011р. №795, облік земельних ділянок ведеться у квартирно-експлуатаційних відділах (КЕВ). У книгах і картах обліку відображається наявність земельних ділянок, а також операції, повязані з їх прийманням (передачею), зміною якісного стану і зняттям з обліку за звітний період (абз.4 п. 3.1. Інструкції).

Згідно з п. п. 5.1., 5.2. Інструкції надання земельних ділянок землекористувачам проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, на підставі рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади. Ці документи зберігаються у відповідних органах квартирно-експлуатаційної служби. На кожну земельну ділянку, надану землекористувачу в постійне користування, видається державний акт на право постійного користування землею в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Із витягу з книги обліку земельних участків Шепетівської КЕЧ району вбачається, що на обліку Шепетівської КЕЧ району по Ізяславському гарнізону перебували земельні ділянки, зокрема, площею 1,1 га у військовому містечку №14 (раніше військове містечко №38) та площею 5,11 га у військовому містечку №16 (раніше військове містечко №1).

Також як слідує з інформації щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України Шепетівської КЕЧ району станом на 01.01.2006р. по м. Ізяславу за підписом начальника районного відділу земельних ресурсів, у примітці вказано, що БУ №3 Шепетівської КЕЧ району фактично користується спірними землями (без правовстановлюючих документів).

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що земельні ділянки у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га перебували на обліку Шепетівської КЕЧ району. Доказів „закріплення у спосіб визначений законодавством за Шепетівською КЕЧ району, а в подальшому за позивачем, зазначених земельних ділянок, в ході судового розгляду не здобуто.

Як вбачається із Загального акту приймання-передачі військового майна від 30.12.2005р., комісією було проведено прийом-передачу обєктів військових частин та організацій Міністерства оборони України, які перебували в районі обслуговування та на обліку Шепетівської КЕЧ району на облік Хмельницького КЕВ, серед яких: військове містечко №14, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, площа земельної ділянки 1,1 га та військове містечко №16, розташоване в м. Ізяслав по вул. Жовтневій, 25, вул. Станіславського, 2, 23-26, вул. Заводській, 10, площа земельної ділянки 4,86 га.

Враховуючи зазначене, позивач - КЕВ м. Хмельницький, як правонаступник Шепетівської КЕЧ району (згідно Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005р. №Д-322/1*3) здійснював облік спірних земельних ділянок, однак без правовстановлюючих документів.

При цьому, як слідує з матеріалів справи та випливає із положень законодавства, що діяло на момент відведення земельних для потреб оборони, а також на момент прийняття спірного рішення міської ради та на момент вирішення спору, землі оборони були та залишаються в управлінні Міністерства оборони України.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (п. „а).

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч. 3-4 ст. 142 Земельного кодексу України).

Пунктом 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, зі змінами, внесеними згідно Наказу Міноборони України від 03.10.2006р. №570 визначено, що згода на припинення права користування землями (земельними ділянками), які не використовуються ЗСУ, вилучення, зміну цільового призначення цих земельних ділянок надається Міністром оборони України за поданням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень). Передачу землі (земельних ділянок) органам місцевого самоврядування, у разі надання згоди МОУ, здійснює начальник Головного КЕУ ЗСУ.

Наказом Міноборони України від 24.01.2005р. №53 внесено зміни до п. 45 наказу Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, згідно якого надано право першому заступнику Міністра оборони України керівнику апарату Міністерства оборони України надавати згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються ЗСУ, площею до 50 га; згода на вилучення земельних ділянок, які не використовуються ЗСУ, площею понад 50 га надається Міністром оборони України за поданням першого заступника Міністра оборони України керівника апарату Міністерства оборони України. Передача земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у разі їх вилучення, здійснюється начальником головного КЕУ ЗСУ через КЕУ видів ЗСУ та ОК після отримання згоди від першого заступника Міністра оборони України - керівника апарату Міністерства оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил. Відповідно до п. 4 цього Порядку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; за рішенням Міноборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Пунктом 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил передбачено, що військове майно це державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать зокрема, будинки, споруди (цілісні майнові комплекси, об'єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об'єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно). При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомого майна насамперед належать земельні ділянки.

Також відповідно до п. 8 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282, пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджуються ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міноборони.

Таким чином, вищенаведені норми законодавства передбачають особливий порядок передачі земель оборони місцевим органам влади, а саме, за згодою (рішенням) Міноборони України.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази про надання згоди ( рішення) Міноборони України на передачу Ізяславській міській раді спірних земельних ділянок. Також відсутнє рішення Міноборони України стосовно добровільної відмови від права користування земельними ділянками у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га.

Як вбачається із директиви Міністра оборони України від 07.07.2006р. №Д-41 „Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальних громад міста Ізяслав та переліку військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав, спірні земельні ділянки в даному переліку відсутні.

Крім того, дорученням (листом) КМУ №4889/3/1-07 від 31.01.2007р. зупинено операції з реалізації та передачі земель оборони (у т.ч. під об'єктами нерухомості), крім безоплатної передачі у комунальну власність земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного та житлового призначення разом з цими об'єктами, до прийняття окремого рішення.

Проте, Ізяславською міською радою не було враховано вищезазначене при прийнятті рішення від 27.02.2007р. „Про припинення права користування земельними ділянками. Як слідує зі змісту оспорюваного рішення міською радою було припинено право користування КЕВ м. Хмельницького земельними ділянками по вул. Жовтневій, площею 1,1 га та по вул. Станіславського, загальною площею 4,86 га у м. Ізяславі та переведено дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови, на підставі клопотання начальника КЕВ м. Хмельницький. Однак зазначена посадова особа не наділена правом приймати рішення стосовно передачі земель оборони місцевим органам влади.

З огляду на зазначене, сам позивач діяв в порушення вищезазначеного законодавства, за відсутності повноважень щодо розпорядження землями оборони, що не було враховано, також, відповідачем при прийнятті рішення про припинення права користування спірними земельними ділянками на підставі клопотання начальника КЕВ м. Хмельницький.

Також у рішенні Ізяславською міською радою не зазначено яке право користування земельними ділянками (відповідно до положень Земельного кодексу України) підлягає припиненню. Як вже було встановлено судом, у КЕВ м. Хмельницький спірні земельні ділянки знаходилися на обліку.

З приводу твердження позивача про те, що відповідачем було вилучено спірні земельні ділянки із державної власності, судом береться до уваги таке.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю регулювались Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (діяв на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст. 10 цього Закону підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на 2007р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тобто, пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначав тимчасовий порядок здійснення функцій розпорядження землями державної власності усіх категорій земель, який діяв до завершення розмежування земель на землі державної та комунальної власності.

Ізяславською міською радою повідомлено, що станом на час прийняття спірного рішення землі на території м. Ізяслав не були розмежовані на землі державної та комунальної власності, проекти розмежування земель не виготовлялися землевпорядними організаціями. Відтак, усі категорії земель, крім земель приватної власності, перебували у державній власності. Ізяславська міська рада не вилучала спірних земельних ділянок із державної власності, як про це вказує позивач, землі продовжували перебувати у державній власності, розпорядження якими здійснювала Ізяславська міська рада відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до моменту розмежування земель згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності, який набрав чинності 01.01.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він по-перше, суперечить актам цивільного законодавства та по-друге, порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (позиція ВГС України, викладена в постанові від 16.12.2015р. по справі № 910/8755/15-г).

З огляду на зазначене, судом не встановлено порушеного права саме позивача за захистом якого він звернувся до суду, а навпаки, встановлено порушення ним разом з відповідачем прав Міністерства оборони України.

Зі змісту ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" вбачається, що землями оборони є ті землі, які використовуються під обєктами Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

В свою чергу, п. 10 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил передбачено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Таким чином, після передачі військового майна будинкоуправління №3 в комунальну власність м. Ізяслав (акт приймання-передачі 2006р.), на спірних земельних ділянках обєкти оборони відсутні.

Також суд зважає на те, що на момент прийняття спірного рішення міської ради та на даний час на земельних ділянках, що досліджуються судом, знаходяться обєкти нерухомості, які перебувають у приватній власності та у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб.

А за змістом ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду до набувача переходить право на земельну ділянку.

Так, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 28.03.2016р. земельна ділянка площею 0,2 га, кадастровий номер 6822110100:01:006:0191 по вул. Жовтнева, 25 в м. Ізяслав знаходиться у приватній власності ОСОБА_1

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію іншого речового права від 22.08.2013р. за комунальним підприємством „Ізяславводоканал зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2800 га для обслуговування водонасосних станцій по вул. Жовтнева, 110 у м. Ізяслав.

Також на підставі рішення 14 сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 17.07.2007р. „Про передачу житлового фонду міста на баланс комунального підприємства „Житлосервіс та згідно акту приймання-передачі нерухомого майна територіальної громади м. Ізяслав на баланс КП „Житлосервіс разом із житловим фондом було передано земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна загальною площею 10,53 га. Частина площі цієї земельної ділянки, зокрема, земельна ділянка площею 1,12 га під житловими будинками по вул. Станіславського БОСи 23-26 та земельна ділянка площею 0,66 га під адміністративною будівлею по вул. Станіславського, 2 знаходиться на балансі КП „Житлосервіс.

З огляду на все вищезазначене, судом встановлено, що у позивача відсутні правовстановлюючі документів на земельні ділянки, право на які він захищає. КЕВ м. Хмельницький вів лише облік зазначених земель оборони. Натомість користувачем земель оборони є Міністерство оборони України. КЕВ м. Хмельницький звертаючись до Ізяславської міської ради з листом про надання згоди на припинення права користування земельними ділянками військових містечок, фактично порушив права Міністерства оборони України.

З огляду на зазначене, КЕВ м. Хмельницький звернувся з позовом про захист права, яке йому не належить. Зі змісту ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. При цьому, особа не вправі звертатися з позовом про захист прав та інтересів іншої особи. Враховуючи, що позивач просить поновити право користування земельними ділянками, які знаходяться у віданні Міністерства оборони України, в даному випадку КЕВ м. Хмельницький є неналежним позивачем.

При зверненні з даним позовом КЕВ м. Хмельницький міг бути позивачем лише за наявності правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки.

Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, предявленого КЕВ м. Хмельницький. Тому в позові необхідно відмовити.

З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності судом відзначається таке.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З огляду на відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, позовна давність до спірних правовідносин судом не застосовується.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у звязку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького м. Хмельницький, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Кабінету Міністрів України, м. Київ; 2. Міністерства оборони України, м. Київ до Ізяславської міської ради Хмельницька область, м. Ізяслав Хмельницької області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 3. Комунального підприємства „Житлосервіс м. Ізяслав Хмельницької області; 4. Комунального підприємства „Ізяславводоканал м. Ізяслав Хмельницької області; 5. ОСОБА_1 м. Ізяслав Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27 лютого 2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками" відмовити.

Повне рішення складено 08.07.2016р.

Головуючий суддяО.Є. Танасюк

Суддя В.В. Виноградова

Суддя В.О. Кочергіна

Віддрук. 8 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу, квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького (29000,м.Хмельницький, вул. Ціолковського 3/1);

3 - відповідачу, Ізяславська міська рада (30300, Хмельницька область,м.Ізяслав, вул. Незалежності,43);

4 - третя особа, Кабінет Міністрів України (01008, м.Київ, вул.Грушевського 12/2) простим.;

5 - третя особа, Міністерство оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський,6) простим.;

6 - комунальне підприємство „Житлосервіс (м. Ізяслав, вул. Свободи (вул. Станіславського), 2) простим.;

7 - комунальне підприємство „Ізяславводоканал (м. Ізяслав, вул. Шевченка, 19) простим.;

8 - ОСОБА_1 (м. Ізяслав, вул. Матросова, 1) - простим.