Ухвала суду № 58845812, 05.07.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

Іменем України

Від "05" липня 2016 р. Справа № 906/728/15

Господарський суд Житомирської області у складі судді Омельяна О.С., за участі секретаря судового засідання Гаврилюка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву арбітражного керуючого Матущака В.І.

про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним у межах справи №906/728/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд", ідентифікаційний код 36708892, місцезнаходження: 45520, Волинська обл., Локачинський район, с. Холопичі, вул. Центральна, буд. 23,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", ідентифікаційний код 33552641, місцезнаходження: 11501, Житомирська обл., місто Коростень, АДРЕСА_3,

про банкрутство,

інші учасники провадження у справі про банкрутство:

кредитор 2 - Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, ідентифікаційний код 39566728, місцезнаходження: 11501, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Коротуна, 3;

кредитор 3 - Приватне підприємство "Бетон-Цемент", ідентифікаційний код 35169712, місцезнаходження: 10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 55-Б;

кредитор 4 - Haller AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7);

кредитор 5 - DFT Deutsche Finetrading AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7);

ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Василюк Ігор Миколайович, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №241 від 14.02.2013, місце реєстрації: 43025, м. Луцьк, пр-т. Волі, 19/4;

особа, залучена судом до участі у справі в частині розгляду ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Матущака В.І. про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 недійсним - ОСОБА_3;

за участі представників:

від ініціюючого кредитора - не з'явився;

від боржника - Василюк І.М. - ліквідатор;

від кредитора 2 - Кужель З.П. - дов. від 02.06.2015 № 7371/10;

від кредитора 3 - не з'явився;

від кредитора 4 - не з'явився;

від кредитора 5 - не з'явився;

від ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - дов. від 14.04.2016, реєстр № 115,-

встановив:

у провадженні господарського суду перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна".

Ухвалою господарського суду від 16.06.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна".

Постановою господарського суду від 27.10.2015 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого Матущака В.І.

01.04.2016 до господарського суду надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Матущака В.І. про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним. Ухвалою господарського суду від 11.04.2016 вказану заяву прийнято та призначено її розгляд у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2016, серед іншого, усунуто арбітражного керуючого Матущака В.І. від виконання обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна".

Ухвалою господарського суду від 31.05.2016 відкладено розгляд заяви арбітражного керуючого Матущака В.І. про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3 недійсним; призначено наступне судове засідання для розгляду заяви арбітражного керуючого Матущака В.І. про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3 недійсним на 05.07.2016 о 15:00 год.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2016 призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого Василюка І.М.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.9.1, абзацу 3 підпункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 доказом повідомлення про час та місце судового засідання в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучена до матеріалів справи та засвідчена самим судом копія реєстру поштових відправлень. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Судом встановлено, що особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання, повідомлені про час і місце розгляду справи своєчасно та з дотриманням вимог ГПК України, що підтверджується реєстрами на відправку кореспонденції від 02.06.2016 та 23.06.2016.

Присутні в судовому засіданні учасники провадження не заперечили щодо розгляду справи за відсутності учасників провадження які повідомлені про час та місце такого розгляду належним чином.

Розглянувши в межах справи № 906/728/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" матеріали заяви арбітражного керуючого Матущака В.І. від 31.03.2016 № 906/728/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963, господарський суд встановив наступне.

Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Загальні підстави недійсності правочинів встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України та статтею 208 Господарського кодексу України. Крім того, у ряді законодавчих актів встановлено спеціальні підстави визнання недійсними правочинів.

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство) передбачено спеціальні підстави визнання недійними правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав безоплатного відчуження боржником майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови боржника від власних майнових вимог; взяття боржником на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Обґрунтовуючи необхідність визнання недійсним укладеного боржником правочину, арбітражний керуючий Матущак В.І., який станом на дату звернення з заявою про визнання недійсним договору виконував повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", посилається на абз. 2, 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство та те, що

по-перше: Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" здійснено безоплатне відчуження за договором купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) - загальною площею 121,35 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, м. Коростень, Житомирської області, у період одного року до порушення провадження у справі про банкрутство;

по-друге: відчуження частини нежитлової будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" шляхом укладення оспорюваного договору зумовило частково неможливість виконання власних грошових зобов'язань перед кредиторами.

Крім того, арбітражним керуючим Матущаком у заяві від 31.03.2016 № 906/728/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 зазначено про необхідність стягнення на його користь з ОСОБА_3 2756,00 грн судового збору, сплаченого за подання вказаної заяви до суду.

У судовому засіданні новим ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Василюком І.В. підтримано заяву арбітражного керуючого Матущака В.І. від 31.03.2016 № 906/728/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 у повному обсязі з підстав визначених абз. 2, 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство.

Представником ОСОБА_3 заперечено щодо задоволення заяви арбітражного керуючого Матущака В.І. від 31.03.2016 № 906/728/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 № б/н з підстав викладених у відзиві та пояснено наступне. 21.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" (продавець) та громадянином ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу. Кошти у сумі 130 330,00 грн за купівлю об'єкту нерухомого майна було внесено в касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" 21.08.2014 до укладення договору, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14. Вартість нерухомого майна, яка була погоджена сторонами та закріплена в договорі купівлі-продажу, визначена у відповідності до звіту про оцінку майна від 31.07.2014, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8

Представником Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області у судовому засіданні зазначено про необхідність задоволення заяви арбітражного керуючого Матущака В.І. від 31.03.2016 № 906/728/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 21.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" (продавець) та громадянином ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (т. 6 а.с. 81).

Оригінал договору, наданий представником ОСОБА_3, судом оглянуто у судовому засіданні 26.04.2016 (т. 6 а.с. 81).

Згідно з пунктом 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до умов договору частину нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) - загальною площею 121,35 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, м. Коростень, Житомирської області, а саме приміщення: 1/2 частина коридору 2-1 пл. 3,25 кв.м., 1/2 частина сходів 2-11 пл. 7,4 кв.м, 1/2 частина коридору 2-20 пл. 1,7 кв.м., 1/2 частина коридору 2-21 пл. 1,5 кв.м, 1/2 частина кладової 2-22 пл. 2,75 кв.м, 1/2 частина туалету 2-23 пл. 0,6 кв.м, 1/2 частина коридору 2-24 пл. 0,75 кв.м, 1/2 частина коридору 2-35 пл. 9,1 кв.м, кабінет 2-27 пл. 32,3 кв.м, кабінет 2-28 пл. 16,1 кв.м, кабінет 2-29 пл. 45,9 кв.м.

Продаж частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) за домовленістю сторін учиняється за 130 330,00 грн, які отримані продавцем від покупця, до оформлення цього договору, оскільки сторони встановили, що умови цього договору щодо сплати ціни цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (пункт 1.3 договору).

Експертна грошова оцінка частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх), що відчужується, згідно звіту про оцінку майна від 31.07.2014,Ю виданого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво суб'єкта оціночної діяльності від 07.04.2000 № 794, видане Фондом державного майна України спільно з Українською комерційною школою) становить 130 330,00 грн (пункт 1.4 договору).

21.08.2014 ОСОБА_3 оплачено 130 330,00 грн за купівлю частини нежитлової будівлі шляхом внесення грошових коштів у касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна", що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні 26.04.2016 (т. 6 а.с. 99).

Слід зазначити, що визнанню недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону про банкрутство передує встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) за наявності обставин, прямо визначених ст. 20 Закону про банкрутство, і така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів.

При цьому суд ураховує відповідну правову позицію, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 903/713/13.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 16.06.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна".

Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, вимогу про визнання недійсним якого заявлено арбітражним керуючим Матущаком В.І., укладено 21.08.2014, тобто у підозрілий період (протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство боржника).

Вирішуючи питання обґрунтованості вимоги арбітражного керуючого Матущака В.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 з підстави,передбаченої п. 2 ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство (боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог), господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У заяві про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, арбітражний керуючий Матущак В.І. зазначає про те, що будь-які докази здійснення оплати ОСОБА_3 купівлі частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) - загальною площею 121,35 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, м. Коростень, Житомирської області, відсутні.

Разом з тим, ОСОБА_3 до відзиву на заяву арбітражного керуючого Матущака В.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 долучено копію квитанції до прибуткового касового оредера від 21.08.2014 № 14, оригінал якої оглядався судом.

Підтримуючи посилання арбітражного керуючого Матущака В.І. на абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Василюком І.В. у судовому засіданні звернуто увагу суду на те, що відповідно до п. 1.3. договору оплата у розмірі 130 330,00 грн нібито здійснена ОСОБА_3 до оформлення договору. Разом з тим, у квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14 на суму 130 330,00 грн, яку надано представником ОСОБА_3 як доказ здійснення оплати є посилання на реєстраційний номер договору - 3963, який міг бути відомий лише після укладення договору. Вказаний факт, на думку ліквідатора банкрута, вказує на сумнівність факту здійснення оплати та самого договору.

Представником ОСОБА_3 пояснено, що оплату за договором купівлі-продажу у сумі 130 330,00 грн було проведено ОСОБА_3 у нотаріуса, яким посвідчено вказаний договір. Зі слів представника ОСОБА_3, послідовність дій при укладенні договору купівлі-продажу була наступною: підготовка договору, його реєстрація, оплата, підписання. Вказана послідовність дій пояснює наявність у квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14 посилання на реєстраційний номер договору.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Василюком І.В. висловлено прохання до представника ОСОБА_3 надати пояснення, щодо обставин того, що квитанція до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14 підписана ОСОБА_9 (головний бухгалтер та касир Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна"), а договір купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 підписаний представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" ОСОБА_10 На думку ліквідатора банкрута, якщо передача коштів здійснювалася у нотаріуса, то прийняття коштів та підписання договору купівлі-продажу мали б здійснюватися однією фізичною особою.

Представником ОСОБА_3 зазначено про відсутність пояснень щодо вказаних обставин.

Господарським судом відхиляються доводи арбітражного керуючого Матущака В.І. щодо безоплатного відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" нерухомого майна, з огляду на наявність у матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14 на суму 130 330,00 грн.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити про сумнівність договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, з огляду на те що:

по перше: у квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14 на суму 130 330,00 грн міститься посилання на реєстраційний номер договору, який не міг бути відомий сторонам;

по друге: дії, які за словами представника ОСОБА_3 вчинялися у нотаріуса Івчука С.С., яким посвідчено вказаний договір, а саме: прийняття оплати та підписання договору здійснювалося різними особами: головним бухгалтером (касиром) Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" - ОСОБА_9, який також був керівником підприємства, та представником Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" за довіреністю - ОСОБА_10

Однак, вказані обставини вказують лише на сумнівність договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 396 та відповідно до матеріалів справи не можуть бути самостійними підставами недійсності договору.

Щодо посилань арбітражного керуючого Матущака В.І. на абз. 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство (боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим), господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підтримуючи посилання арбітражного керуючого Матущака В.І. на абз. 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Василюком І.В. у судовому засіданні зазначено, що у разі, якщо кошти, отримані від продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 у сумі 130 330,00 грн надійшли в касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна", то вони повинні були здаватися в банк для зарахування нa поточні рахунки підприємства. Разом з тим, дослідивши виписки з банківських рахунків, зарахування вказаних коштів на банківські рахунки банкрута не виявлено. Матеріали справи не містять доказів використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" вказаних коштів для погашення заборгованості перед кредиторами. У зв'язку з чим, обґрунтованим, на думку ліквідатора банкрута, є висновок, що у результаті укладення договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим.

Представником ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснено, що внесення ОСОБА_3 коштів у сумі 130 330,00 грн як оплата за договором купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 до каси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14. Жодних доказів того, що вказані грошові кошти не було використано Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" для погашення заборгованості перед кредиторами шляхом виплати готівки, матеріали справи не містять.

Також, представником ОСОБА_3 звернуто увагу суду, що відповідно до виписок з банківських рахунків боржника за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, які наявні у матеріалах справи, боржником здійснювалися операції на десятки мільйонів гривень, а тому висновок заявника про те, що продаж нерухомого майна вартістю 130 330,00 грн, яка становить менше 1% від загальної суми вимог кредиторів, мав вирішальне значення у неплатоспроможності боржника є безпідставним та необґрунтованим.

Судом встановлено, що у результаті укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, у касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" надійшли грошові кошти у сумі 130 330,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи виписки з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна", судом встановлено, що отримані готівкові кошти не здавалися в банк для зарахування нa поточні рахунки підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 08.09.2015 з урахуванням ухвали від 07.10.2015 про виправлення описки затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна".

Ухвалою господарського суду від 17.05.2016 викладено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" з урахуванням вимог до боржника конкурсних і поточних кредиторів.

Отже, зазначеними вище ухвалами суду встановлено розміри вимог кредиторів до боржника.

Дослідивши матеріали заяв кредиторів з вимогами до боржника, судом не встановлено наявність часткового погашення боржником заборгованості перед кредиторами у період укладення договору купівлі-продажу на суму еквівалентну вартості договору.

Таким чином, докази погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" заборгованості перед кредиторами за рахунок отриманих коштів у суду відсутні.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

У результаті відчуження нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, не увійшло до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна", що спричинило неможливість часткового виконання зобов'язань перед кредиторами.

Заперечення ОСОБА_3 у частині того, що вартість оспорюваного договору купівлі-продажу становить менше 1% від загальної суми вимог кредиторів до боржника, тому визнання договору недійсним є безпідставним, відхиляється господарським судом з огляду на те, Законом про банкрутство визнання недійсним договору на підставі ст. 20 не ставиться у залежність від вартості договору.

Враховуючи викладені обставини, здійснивши аналіз укладеного боржником правочину, періоду його укладення, доказів на підтвердження його виконання, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та ураховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про наявність обставин, прямо передбачених положеннями ст. 20 Закону про банкрутство, та про підставність, обґрунтованість, доведеність поданої арбітражним керуючим Матущаком В.І. заяви від 31.03.2016 № 906/728/15 від 31.03.2016 № 906/728/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 з підстав абз. 4 ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство.

У зв'язку з викладеним, договір купівлі-продажу від 21.08.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3963 підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимоги арбітражного керуючого Матущака В.І. про стягнення на його користь з ОСОБА_3 2756,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Арбітражним керуючим Матущаком В.І. за подачу до господарського суду заяви про визнання недійсним договору сплачено судовий збір у розмірі 2756,00 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2016 (т. 6 а.с. 78).

Судовий збір у розмірі 2756,00 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою (т. 6 а.с. 85).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом (ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство).

З матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Матущак В.І. був призначений ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" постановою господарського суду від 27.10.2015.

Статтею 41 Закону про банкрутство визначено повноваження ліквідатора з дня свого призначення, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Отже, заява арбітражного керуючого Матущака В.І. від 31.03.2016 № 906/728/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 подана до господарського суду під час виконання повноважень ліквідатора банкрута, визначених Законом про банкрутство.

Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (ч. 4 ст. 115 Закону про банкрутство).

З підстав викладеного, господарський суд приходить до висновку, що кошти, сплачені як судовий збір за подачу до господарського суду заяви про визнання недійсним правочину є витратами арбітражного керуючого.

Зважаючи на викладене, заява арбітражного керуючого у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 4.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7, розподіл сум судового збору (так само як й інших судових витрат) у непозовному провадженні, зокрема, як-от у справах про банкрутство, здійснюється, оскільки інше не передбачено законом, за загальними правилами ст. 49 ГПК.

З підстав викладеного, судовий збір у розмірі 2756,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна".

Керуючись ст. 32, 33, 86 ГПК України, ст. 10, 20, 38, 40, 41, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд Житомирської області,-

ухвалив:

1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого Матущака В.І. від 31.03.2016 задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.08.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3963.

3. Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (ідентифікаційний код 33552641, місцезнаходження: 11501, Житомирська обл., місто Коростень, АДРЕСА_3) 2756,00 грн судового збору.

4. Копію ухвали направити відповідно до розрахунку розсилки.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в установленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку.

Ухвалу може бути оскаржено у визначеному ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку.

Повний текст ухвали виготовлено та ухвалу підписано 08.07.2016.

Суддя Омельян О.С.

Розрахунок розсилки:

1 - ТОВ "Горохів Агротрейд" (45520, Волинська обл., Локачинський район, с. Холопичі, вул. Центральна, буд. 23) - рек.;

2 - ПП "Бетон-Цемент" - 10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 55-Б -рек.;

3 - а/к Матущак В.І. - 29008, АДРЕСА_2 - рек.;

4 - Haller AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7) - рек.;

5 - DFT Deutsche Finetrading AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7) - рек.