Постанова № 58845429, 15.06.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р. Справа №818/422/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/422/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації

про скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправною відмову, викладену в листі Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 09.11.2015 року № 278-17/к, у відшкодуванні виплати компенсації у межах середнього заробітку ФОП ОСОБА_1 за працівника ОСОБА_2, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації здійснити позивачу виплату компенсації у межах середнього заробітку працівника, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за період з 01 жовтня 2014 року до вересня 2015 року включно.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі трудового договору нею, як фізичною особою-підприємцем використовується наймана праця водія ОСОБА_2, який за наказом військового комісара Кролевецького районного військового комісаріату від 26.08.2014 року призваний на військову службу згідно з указом Президента України від 17.03.2014 року №303 "Про часткову мобілізацію". Відповідно до положень ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України позивач протягом жовтня 2014 року - вересня 2015 року виплачувала ОСОБА_2 середній заробіток за час проходження військової служби, включивши здійснені виплати середнього заробітку до звітів встановленої форми та подавши їх Управлінню соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації. Однак, в порушення вимог Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №105 (далі - Порядок №105), Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації листом від 09.11.2015 року відмовив у виплаті компенсації, зазначивши про відсутність юридичних підстав її виплати фізичним особам-підприємцям. Проте, на думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки положення ст.119 КЗпП України не містять жодних застережень щодо непоширення гарантій стосовно компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року, на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, внаслідок чого дія Порядку №105 розповсюджується не лише на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб-підприємців, які зобов'язані здійснити таку виплату працівникам, що перебувають з ними у трудових відносинах, за період їх військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

В судовому засіданні позивач підтримала позов у повному обсязі з наведених вище підстав.

Представники відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.39,42,44), в судове засідання не з'явилися, надіслали письмові заперечення на позовну заяву (а.с.33-34), в яких у задоволенні позову просили відмовити. Зокрема, як зазначає Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, у пункті 3 Порядку №105 не передбачені фізичні особи-підприємці, а тому відсутні підстави для відшкодування їм компенсації на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на підприємствах, установах, організаціях на час призову на військову службу. Посилаючись на статтю 23 Бюджетного кодексу України зауважив, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У додатку 3 (розділ видатків Держбюджету України на 2015 рік) до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік» передбачено програму 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», в якій також не вказані фізичні особи-підприємці.

В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач - Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації зазначає, що звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період не були включені до зведеного звіту та не були передані до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, оскільки Порядком №105 від 04.03.2015 року не передбачені виплати компенсації фізичним особам-підприємцям (а.с.47). Справу просив розглядати без участі його представника (а.с.46).

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши доводи адміністративного позову та наявні у матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.07.2008 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір (а.с.49), зареєстрований Кролевецьким районним центром зайнятості, відповідно до якого ОСОБА_2 прийнятий безстроково на посаду водія.

Як вбачається з витягу з наказу №34 військового комісара Кролевецького районного військового комісаріату від 26.08.2014 року, ОСОБА_2 призваний на військову службу згідно з указом Президента України від 17.03.2014 року №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014р. №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014р. №303 «Про часткову мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 року №607/2014 (а.с.48).

За період з вересня 2014 року до жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала виплату середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2, що підтверджується копіями платіжних відомостей (а.с.50-60).

Позивач, як фізична особа-підприємець, направляла на адресу Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації звіти встановленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до якого включила суму нарахованої ОСОБА_2 середньої заробітної плати за вказаний вище період (а.с.12-23).

Проте звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період всупереч вимог Порядку №105 не були включені до зведеного звіту та не були передані до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації.

Листом від 09.11.2015 року №278-17/к Департамент праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 року "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом" виплата вищезазначеної компенсації передбачена підприємствам, установам, організаціям. Порядком не передбачені зазначені виплати фізичній особі - підприємцю (а.с.10).

Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VII поширено, зокрема, дію частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які, починаючи з 18 березня 2014 року, були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VII.

Пунктом 7 Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 15/2015 від 14.01.2015 року доводиться до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно із статтею 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України роботодавцем, зокрема, є самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

З системного аналізу вказаних правових приписів вбачається, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників як підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, так і осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, за виключенням особливостей регулювання таких правовідносин у випадках, прямо передбачених законодавством.

Оскільки положення статті 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення цих гарантій на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, то на ОСОБА_2, який працював у позивача, як фізичної особи-підприємця, і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, поширювалися гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема, щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

З метою визначення механізму виплати компенсації, Кабінетом Міністрів України Постановою від 04.03.2015 року №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України, і спрямована на виконання правових приписів, що містяться в статті 119 КЗпП України. Відповідно, її зміст не може суперечити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є Кодекс законів про працю України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж цей підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на фізичних осіб-підприємців та осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах.

Як правомірно зазначає позивач, дія Порядку №105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб - підприємців, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними в трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

Відповідно до п. 4 Порядку № 105 для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Так, позивач, здійснивши виплату працівнику - ОСОБА_2 середнього заробітку протягом вересня 2014 року - жовтня 2015 року склала відповідні звіти установленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно з додатком 1 Порядку № 105, погодила їх з районним військовим комісаріатом, який призвав ОСОБА_2 на військову службу в частині підтвердження призову по мобілізації, та подала їх до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації.

В свою чергу, звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку не були передані Управлінням соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, який згідно з пунктом 2 Порядку № 105 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідачів щодо непоширення дії положень Порядку №105 на фізичних осіб-підприємців та, відповідно, невизнання права даних осіб на отримання компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлена гарантія збереження місця роботи, посади та виплати компенсації середнього заробітку тільки працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які працювали саме на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки в такому випадку поза межами законодавства залишились наймані працівники, які працюють у фізичних осіб-підприємців.

Суд зауважує, що такі твердження суперечать положенням статей 3, 7 та 119 КЗпП України та безпідставно звужують права фізичної особи-підприємця, як роботодавця, у порівнянні з правами таких роботодавців, як підприємство, установа та організація.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 2 протиправно відмовив у вжитті заходів щодо виплати ФОП ОСОБА_1 компенсації в межах середнього заробітку ОСОБА_2 за вересень 2014 року - жовтень 2015 року, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, в зв'язку з тим, що відповідачем 2 не доведено правомірності відмови позивачу у виплаті компенсації в межах середнього заробітку ОСОБА_2, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зокрема, позивач, маючи право на отримання відповідної компенсації, дотрималася зазначених Порядком №105 вимог, і здійснивши виплату працівнику середнього заробітку, склала відповідні звіти установленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівниками згідно з додатком 1 Порядку №105, погодила їх з районним військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби та подала їх до органу соціального захисту населення, тобто відповідачу 1.

Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, в свою чергу, було зобов'язано відповідно до положень пункту 4 Порядку №105 включити до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 відомості про виплату позивачем середнього заробітку своєму працівнику ОСОБА_2 та подати даний зведений звіт разом з копіями звітів позивача до структурного підрозділу соціального захисту населення, визначеного пунктом 2 Порядку №105, тобто до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Оскільки під час розгляду справи не підтверджено вчинення вказаних вище дій управлінням соціального захисту населення, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не включення звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку за період з жовтня 2014 року до серпня 2015 року працівнику ОСОБА_2, призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, до зведених звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період, та щодо не передання таких звітів до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, а також зобов'язати управління соціального захисту населення включити виплачені згідно із звітами про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівнику ОСОБА_2 за період з жовтня 2014 року до серпня 2015 року, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, суми до зведених звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період,та подати їх до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Проте, суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак, не доведено суду правомірності відмови у відшкодуванні виплати компенсації у межах середнього заробітку та бездіяльності щодо не виконання своїх обов'язків.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації про скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову, викладену в листі Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 09.11.2015р. №278-17/к, у відшкодуванні виплати компенсації у межах середнього заробітку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за працівника ОСОБА_2, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації здійснити виплату фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 компенсації у межах середнього заробітку працівника ОСОБА_2, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з 01.10.2014 року до вересня 2015 року включно.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації щодо не включення звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку за період з жовтня 2014 року до серпня 2015 року працівнику ОСОБА_2, призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, до зведених звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період, та щодо не передання таких звітів до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації включити виплачені згідно із звітами про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівнику ОСОБА_2 за період з жовтня 2014 року до серпня 2015 року, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, суми до зведених звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період ,та подати їх до Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2016 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова