Постанова № 58844947, 08.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року 810/615/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

22 лютого 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 р. № 0001971701, вимоги про сплату боргу від 11 лютого 2016 р. № 0001951701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 11 лютого 2016 р. № 0001961701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 р. № 0001971701, вимога про сплату боргу від 11 лютого 2016 р. № 0001951701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 11 лютого 2016 р. № 0001961701 відповідачем винесено протиправно, оскільки позивачем було включено до складу валових витрат суму нарахованих добових найманим працівникам, вартість придбаних запасних частин для транспортних засобів та послуги по їх ремонту на підставі первинних бухгалтерських документів (т. 1 а.с. 2-6).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що відповідачем оскаржувані податкове повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій було винесено у зв'язку з тим, що позивачем завищено валові витрати на загальну суму 1 019 762 грн 52 коп. у зв'язку з включенням до їх складу нараховані добові найманим працівникам на підставі авансових звітів на загальну суму 876 425 грн 32 коп., які рахуються як борг по невиплаченим авансовим звітам, вартість придбаних запасних частин для транспортних засобів та послуги по їх ремонту на загальну суму 143 337 грн 20 коп., які не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця (т. 2 а.с. 214-216).

1 липня 2016 р. представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 4 а.с. 149).

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 28 грудня 2015 р. по 13 січня 2016 р. відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог достовірності, правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати податку надоходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору за період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 26 січня 2016 р. складено акт перевірки № 42/17-3/НОМЕР_4 (далі - акт перевірки № 42/17-3/НОМЕР_4) (т. 1 а.с. 17-42).

У розділі "Висновки" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 177.5 ст. 177 ПК України в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1 019 762 грн 52 коп., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 172 110 грн 98 коп.;

- п.п. 1.2 п. 2 ст.6, п. 2 ч. 1 ст.7, п. 11 ст. 8, абз "3" п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-ІV (далі - Закон № 2464-ІV) в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1 019 762 грн 52 коп. в наслідок чого підприємством занижено єдиний соціальний внесок у сумі 79 034 грн 80 коп. (т. 1 а.с. 41-42).

11 лютого 2016 р. на підставі висновків акта перевірки № 42/17-3/НОМЕР_4 відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0001971701 на загальну суму 215 138 грн 73 коп., з яких: 172 110 грн 98 коп. за основним платежем, 43 027 грн 75 коп. - за штрафними санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001971701) (т. 1 а.с. 12);

- вимогу про сплату боргу № Ф-0001951701 на суму 79 034 грн 80 коп. (далі - вимога № Ф-0001951701) (т. 1 а.с. 14);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001961701 на суму 3951 грн 74 коп. (далі - рішення № 0001961701) (а.с. т. 1 а.с. 15).

У зв'язку з тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0001971701, вимогу № Ф-0001951701 та рішення № 0001961701 такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України та Законом № 2464-ІV.

Згідно з вимогами п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до вимог п.п. 1.2 п. 2 ст.6 Закону № 2464-ІV платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Як убачається з п. 2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464-ІV, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з вимогами п. 11 ст. 8 Закону № 2464-ІV єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі бажання осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, брати участь на добровільних засадах: у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску; у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску. У разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до вимог абз "3" п. 8 ст. 9 названого Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Позивачем було включено до складу валових витрат у 2014 р. 5 950 593 грн 65 коп.

При перевірці правильності включення названої суми до складу валових витрат перевіряючими встановлено, ніби то, їх завищення на суму 1 019 762 грн 52 коп. (т. 1 а.с. 27).

Названа сума складається з витрат з нарахованих добових найманим працівникам згідно авансових звітів, яка, на думку відповідача, станом на 31 грудня 2014 р. рахувалася як борг, у сумі 876 425 грн 32 коп. та вартості придбаних запасних частин для транспортних засобів і послуги по їх ремонту на загальну суму 143 337 грн 20 коп. (т. 1 а.с. 27-28).

Стосовно правомірності включення позивачем до складу валових витрат суму нарахованих добових найманим працівникам згідно авансових звітів у розмірі 876 425 грн 32 коп., судом встановлено таке.

У 2014 р. позивачем було нараховано найманим працівникам добові, зокрема, на суму 876 425 грн 32 коп.

Відповідач вважає, що названі кошти виплачені найманим працівникам не були, а тому не можуть бути включені до складу валових витрат за цей період.

Проте, суд вважає таке твердження помилковим з таких підстав.

Грошові кошти в сумі 876 425 грн 32 коп. були виплачені працівникам позивача у 2014 р., що підтверджується копіями:

- видаткових касових ордерів (т. 1 а.с. 64-148);

- прибуткових касових ордерів (т. 1 а.с. 149-228);

- касової книги (т. 2 а.с. 1-81);

- видаткових накладних (т. 2 а.с. 82-142).

Названі документи оформлені належним чином та завірені підписами і печатками товариства.

Наведене свідчить, що позивачем правомірно та на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів включено до складу валових витрат витрати з нарахованих добових найманим працівникам згідно авансових звітів у сумі 876 425 грн 32 коп.

Стосовно правомірності включення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних запасних частин для транспортних засобів і послуги по їх ремонту на загальну суму 143 337 грн 20 коп. судом встановлено таке.

У 2014 р. позивачем також було включено до складу валових витрат вартість придбаних запасних частин для транспортних засобів і вартість послуг по їх ремонту у сумі 143 337 грн 20 коп.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, у 2014 р. позивачем було укладено ряд договорів щодо купівлі запасних частин та надання послуг з сервісного обслуговування транспортних засобів

На підтвердження реальності названих договорів позивачем надано суду копії:

- договорів (т. 2 а.с. 143-160);

- банківську виписку, яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (т. 2 а.с. 161-205, т. 4 а.с. 12-78).

Поставлені запчастини до транспортних засобів використовувалися позивачем для встановлення на вантажний автомобільний транспорт, який перебуває у його власності, що підтверджується актами списання запасних частин (товарів) (т. 4 а.с. 79-138).

З метою підтвердження використання власного вантажного автомобільного транспорту в своїй господарській діяльності позивачем надано суду копії договорів, заявок, наказів про відрядження, міжнародних товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рахунків на оплату, актів про надання послуг та банківських виписок (т. 3 а.с. 16-158).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, судом встановлено, що названі договори в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Наведене свідчить, що позивачем підтверджено наявність у нього транспортних засобів та отримання послуг і придбання автомобільних запчастин, що свідчить про те, що правочини укладені з метою настання реальних наслідків та збільшення обсягів прибутку.

При цьому щодо права позивача включати зазначені витрати до валових витрат, судом встановлено таке.

Порядок оподаткування доходів громадян фізичних осіб - підприємців визначений ст. 177 ПК України.

Відповідно до вимог п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з вимогами п.п. 14.1.27 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, визначений п.177.4 ст.177 ПК України.

Як убачається з п. 138.1. ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог абз. «в» п.п. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно з вимогами п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як убачається з п.п. 139.1.1, 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведене свідчить, що у фізичної особи-підприємця виникає право відносити зазначені вище витрати, виключно у разі якщо такі витрати прямо пов'язані з наданням послуг у сфері основного виду господарської діяльності за умови їх документального підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 р. № 810/1261/15.

Враховуючи, що позивачем підтверджено надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом, суд дійшов висновку, що у позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних запасних частин для транспортних засобів і вартість послуг по їх ремонту у сумі 143 337 грн 20 коп.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 р. № 0001971701 відповідачем винесено протиправно, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Стосовно правомірності винесення відповідачем вимоги про сплату боргу від 11 лютого 2016 р. № Ф-0001951701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 11 лютого 2016 р. № 0001961701, судом встановлено таке.

Вимога № Ф-0001951701 та рішення № 0001961701 є похідними від податкового повідомлення-рішення № 0001971701.

Враховуючи, що віднесення позивачем до складу валових витрат у 2014 р. витрати з нарахованих добових найманим працівникам згідно авансових звітів у сумі 876 425 грн 32 коп. та вартість придбаних запасних частин для транспортних засобів і вартість послуг по їх ремонту у сумі 143 337 грн 20 коп. визнано судом правомірним, то вимога № Ф-0001951701 та рішення № 0001961701 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вимоги № Ф-0001951701 та рішення № 0001961701 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11 лютого 2016 р. № 0001971701.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11 лютого 2016 р. № Ф-0001951701.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11 лютого 2016 р. № 0001961701.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.