Постанова № 58844784, 05.07.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м.Житомир справа № 806/715/16

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Грабський А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружні Сходи" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015911105 від 19.04.2016 р.,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві №0015911105 від 19.04.2016, яким йому збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 170,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4080,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.02.2016 в електронному вигляді подав податкову звітність, проте відповідачем цю звітність не було прийнято та надіслано квитанцію про неприйняття документа через розірвання договору про визнання електронної звітності, без зазначення причин такого розірвання. Позивач вважає, що звітність було подано вчасно, розірвання договору в односторонньому порядку відбулось без законних підстав, а тому застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності є протиправним.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що податковому звітність не було прийнято через розірвання договору про визнання електронної звітності на підставі п.4 розділу 6 договору, а саме у звязку із відсутністю підприємства за місцезнаходженням. Вважає, що позивач не був позбавлений права подання податкової звітності у паперовому вигляді у встановлені строки.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст.76 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень, лютий 2016 року ТОВ "Дружні сходи", за результатами якої встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень, лютий 2016 року. Термін подачі 22.02.2016 та 15.03.2016, фактично подана 14.03.2016, 15.03.2016. За результатами перевірки складено акт №141/26-59-15-01-85/32892872 від 06.04.2016 (а.с.48-49).

На підставі вказаного акту, згідно із пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.п.120.1 ст.120 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0015911105 від 19.04.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 170,00 грн., за платежем "податок на додану вартість" застосовано штрафні санкції в розмірі 4080,00 грн. (а.с.8).

При вирішенні питання щодо правомірності вказаного податкового повідомлення рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.49 Податкового Кодексу України передбачено порядок та умови подання податкової декларації до контролюючих органів. Зокрема, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1).

Матеріали справи свідчать, що позивачем 18.02.2016 року подано податкову звітність за січень 2016 року (термін подання 22.02.2016) засобами телекомунікаційного зв'язку, проте дана звітність не була прийнята фіскальним органом через розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом №2 від 01.03.2013 щодо повідомлення причин розірвання договору (а.с.10).

Відповіді на цей лист відповідач не надав, проте 10.03.2016 повідомив, що для укладення договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції з підготовки і подання податкових документі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (а.с.11).

У письмових запереченнях на позов відповідач посилається на те, що про розірвання договору про визнання електронних документів товариство було повідомлено листом №4433/10/26-59-10-14 від 11.02.2016, проте до заперечень всупереч ст.71 КАС України не додано копію цього листа та доказів його отримання позивачем. При цьому, представник позивача заперечила щодо отримання вказаного листа товариством.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент подачі (18.02.2016) податкової звітності засобами телекомунікаційного зв'язку позивач не був обізнаний щодо розірвання фіскальним органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів та про причини такого розірвання.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем несвоєчасно подано податкову звітність за січень та лютий 2016, але при цьому вказано, що термін подання за лютий 2016 є 15.03.2016 і дата фактичного подання також є 15.03.2016, тобто факт несвоєчасного подання за лютий 2016 відсутній.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Розмір штрафних фінансових санкцій застосований відповідачем не узгоджується із вказаною статтею.

Як вбачається з акту перевірки від 06.04.2016, до позивача було застосовано штраф на підставі п.120.1 ПК України в розмірі 170,00 грн. згідно із податковим повідомленням-рішенням №008391020 від 16.06.2015. Тобто, з урахуванням повторюваності порушення, розмір штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації за січень 2016 року мав становити 1020,00 грн., проте позивачем застосовано штрафні санкції у розмірі 4080,00грн.

Враховуючи, що податкова звітність в електронному вигляді була не прийнята фіскальним органом через розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, суд має дослідити правомірність дій відповідача щодо такого розірвання.

Як зазначено в письмових запереченнях на позов, працівниками підрозділу ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі п.12.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження порядку обліку платників податків" від 09.12.2011 №1588 здійснена перевірка місцезнаходження ТОВ"Дружні Сходи" у відповідності до юридичної адреси зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців. За результатами перевірки було встановлено. що ТОВ"Дружні Сходи" не знаходиться за юридичною адресою, про що складено довідку про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платників податків №4328 від 02.02.2016.

Водночас відповідачем не надано зазначену довідку в матеріали справи на підтвердження своїх посилань.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила щодо проведення зазначеної перевірки, зазначивши, що товариство є діючим і за адресою його реєстрації завжди перебувають його працівники. При цьому, у вказаний період працівники фіскального органу не відвідували товариство.

Також, надала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Дружні Сходи" є ОСОБА_2, якому на праві власності належить нерухомість за адресою АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 15.04.2002), тобто за адресою реєстрації товариства станом на день перевірки його місцезнаходження.

Крім того, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, надісланого фіскальним органом на адресу ТОВ "Дружні Сходи": АДРЕСА_1, які були одержані працівниками цього товариства (а.с.51), що додатково підтверджує фактичне знаходження товариства за місцем його реєстрації.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.12.4 та п.12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (далі - Порядок №1588) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Як зазначалось, фіскальний орган, здійснюючи перевірку фактичного місцезнаходження позивача посилався саме на вказаний Порядок, проте відповідачем не надано доказів вжиття заходів передбачених зазначеними пунктами Порядку, зокрема щодо складання запиту до підрозділів податкової міліції на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2013 №755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №755) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №755 в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 10 Закону №755 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ"Дружні Сходи" до 26.04.2016 було АДРЕСА_2.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок фіскального органу про відсутність ТОВ"Дружні Сходи" станом на момент перевірки (02.02.2016) за своїм зареєстрованим місцезнаходженням не відповідає фактичним обставинам.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, положення якого застосовуються до зобов'язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведені правила поширюються і на ДПІ, як сторону договору.

При цьому, оскільки інше не передбачено договором, то, виходячи з системного аналізу положень ст.188 ГК України ("Порядок зміни та розірвання господарських договорів"), ст.525 ЦК України ("Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання"), ст. 611 ЦК України ("Правові наслідки порушення зобов'язання"), ст. 615 ЦК України ("Одностороння відмова від зобов'язання"), ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"), ст.653 ЦК України ("Правові наслідки зміни або розірвання договору"), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Як зазначалось вище, відповідач при розірванні договору про визнання електронних документів підставою такого розірвання зазначав - зміна платником податків місця реєстрації.

З огляду на те, що судом було встановлено, що ТОВ "Дружні Сходи" до 26.04.2016 не змінювало місця реєстрації та фактично перебуло за адресою АДРЕСА_2, суд приходить до висновку, що відповідачем станом на 11.02.2016 безпідставно розірвано договір про визнання електронних документів.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації відповідно до п.п.49.12.1 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Згідно з п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Враховуючи, що відповідачем безпідставно розірвано договір про визнання електронних документів з позивачем, відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з цієї підстави є неправомірною, а тому податкова декларація вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом, тобто 18.02.2016.

Отже, в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином і підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації відповідно до п.п.49.12.1 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України відсутні.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві №0015911105 від 19.04.2016, що є підставою для його скасування.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення №757 від 25.04.2016 позивачем сплачено 1378,00 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві №0015911105 від 19.04.2016.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружні Сходи" 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 08 липня 2016 р.