Рішення № 58844502, 29.06.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1537/16-ц

провадження №2/619/970/16

РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіОСОБА_1за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради», про визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради», в якому просили: визнати за ОСОБА_3 право власності на ? житлового будинку (літ. Б-1), житловою площею 44,8 м2, загальною площею 65,5 м2, розташованого за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а, в порядку спадкування за заповітом після батька ОСОБА_6, померлого 01 серпня 2004 року; визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, право власності кожному по 1/4 частки житлового будинку (літ. Б-1), житловою площею 44,8м2, загальною площею 65,5 м2, розташованого за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а, в порядку спадкування за законом після діда ОСОБА_6, який помер 01 серпня 2004 року, батька ОСОБА_7, який помер 29 липня 2009 року, та баби ОСОБА_8, яка померла 17 серпня 2013 року. В обґрунтування позову представник відповідачів зазначила, що житловий будинок літ. Б-1, житловою площею 44,8 м2, загальною площею 65,5 м2, розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а, побудований у 1976 році, не зазначений в матеріалах технічного паспорту, як самозабудова. Тому позивачам не було відомо, що спадкодавцем ОСОБА_6 не було юридично оформлено право власності на зазначений житловий будинок. Про це позивачам стало відомо лише в момент звернення до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області з метою оформлення права власності на спадкове нерухоме майно. В п.3.1. Інформації щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено: «Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку». Нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори було розяснено позивачам, що в договорі купівлі-продажу від 8 червня 1977 року, нотаріально засвідченому виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, зазначено, що ОСОБА_6 придбав будинок з надвірними будівлями в с. Подвірки Дергачівського р-ну Харківської області по в'їзду Кооперативному, 4а, тому нотаріально було оформлено право власності тільки па спадкове майно, зазначене в договорі купівлі-продажу, тобто житловий будинок, означений літ. «А-1» з надвірними забудовами. Стосовно житлового будинку, означеного в технічному паспорті літ. «Б-1», нотаріус пояснила, що визнання права власності на нього можливо лише у судовому порядку. Право власності на частину спадкового майна: житловий будинок літ. «А-1» та надвірні забудови позивачі оформили нотаріально 27 жовтня 2014 року. Однак, через бездіяльність спадкодавця ОСОБА_6 щодо реєстрації нерухомого майна, у звязку з відсутністю обовязку щодо його реєстрації на час володіння спадкодавцем піт майном. спадкоємні не можуть набути право власності в порядку спадкування через нотаріальну контору на житловий будинок, зареєстрований в технічному паспорті літ. «Б-1». За таких обставин, виходячи з приписів ст.16 ЦК України, це право підлягає захисту в судовому порядку. В п. 3.3. Інформації щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено: «Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на імя спадкодавця та\або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської- ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документів на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТ1, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, і його право має бути визнано в судовому порядку». Відповідно до змісту ст.1216 ЦК України, у разі спадкування права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців. Відповідно до приписів ч.2 ст.267 ЦК України до заяв про захист цивільного права або інтересу позовна давність не застосовується. Відповідно до наведеного, з метою отримання права власності на неоформлену частку спадкового майна - житловий будинок, побудований у 1976 році, означений в технічному паспорті літ. «Б-1», позивачі звернулись до суду. У свідоцтвах про право на спадщину, виданих 27 жовтня 2014 року Державною нотаріальною конторою Дергачівського району Харківської області позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі довідки від 14.08.2014 року за №301 та технічного паспорту від 02.08.2014 року №1-30, виданих Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Дергачівської районної ради зазначено, що на день відкриття спадщини у 2014 році (спадкова справа №99/2014). вартість їх спадкового майна (половина домоволодіння) склала 67500,00 грн. Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав. В матеріалах технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок зазначено, що житловий будинок літ. «Б-1» був збудований у 1976 році. В п. 3.1. Інформації щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13: «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків». Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обовязкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженої наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За матеріалами технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, на території домоволодіння за адресою: с. Подвірки, вїзд Кооперативний №4а (чотири-a), Дергачівського району, Харківської області, (інвентаризаційна справа №40, реєстровий № 1-30) розташовано два житлових будинки: літ. «А-1», побудований у 1964 році, та літ. «Б-1», побудований у 1976 році. Жоден з зазначених будинків, за матеріалами бюро технічної інвентаризації, не вважається самозабудовою. Реєстрація нерухомого майна спадкодавцем ОСОБА_6 не була проведена у звязку з відсутністю обовязку щодо його реєстрації на час володіння спадкодавцем цим майном. Зазначене свідчить про належне володіння спадкодавцем ОСОБА_6 0.0. майном, яке було придбано на законних підставах, не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документи відповідно до законодавства, яке діяло на момент придбання та володіння спадкодавцем ОСОБА_6 0.0. цим майном. Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5 до компетенції виконкомів місцевих рал відносилось також питання узаконення будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. В п.3.3. Інформації щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено: всі господарсько-побутові будівлі та споруди у домоволодіннях, які належать громадянам і були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української PCP від 22 січня 1979 року «Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель», і під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не відносяться до категорії самовільних (самочинних).

У судове засідання представник Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області не зявився, селищний голова подав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність представника ради, проти задоволення позову не заперечував.

У судове засідання представник третьої особи Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» не зявився, начальник подала заяву, в якій просила справу розглядати у відсутність представника.

У судове засідання представник позивачі не зявилися, подали до суду заяви, в яких вказала, що позов підтримують у повному обсязі та просять справу розглядати у їх відсутність.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть І-ВЛ №459594, ОСОБА_6 помер 01 серпня 2004 року.

Згідно свідоцтва про смерть 1-ВЛ №226540, ОСОБА_7 помер 29 липня 2009 року.

Згідно свідоцтва про смерть 1-ВЛ №406228, ОСОБА_8 померла 17 серпня 2013 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.10.2014 року, спадкова справа №1103/2004, зареєстрованого в реєстрі за №1-1103, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, є його дочка ОСОБА_3 на ? частку, та син ОСОБА_7 на ? частку. Спадщина складається житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, спадкова справа №99/2014, зареєстрованого в реєстрі за №1-1105, спадкоємцями майна ОСОБА_7, є його син ОСОБА_4 на 1/3 частку, дочка ОСОБА_9 на 1/3 частку, мати ОСОБА_8 на 1/3 частку. Спадщина складається з ? частки житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, спадкова справа №447/2013, зареєстрованого в реєстрі за №1-1109, спадкоємцями майна ОСОБА_8, є її онук ОСОБА_4, батько якого ОСОБА_7 помер 29.07.2009 року, на ? частку, онука ОСОБА_9, батько якої ОСОБА_7 помер 29.07.2009 року, на ? частку. Спадщина складається з 1/6 частки житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, спадкова справа №99/2014, зареєстрованого в реєстрі за №1-1107, спадкоємцями майна ОСОБА_7, є його син ОСОБА_4 на 1/3 частку, дочка ОСОБА_9 на 1/3 частку, мати ОСОБА_8 на 1/3 частку. Спадщина складається з ? частки житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, спадкова справа №447/2013, зареєстрованого в реєстрі за №1-1111, спадкоємцями майна ОСОБА_8, є її онук ОСОБА_4, батько якого ОСОБА_7 помер 29.07.2009 року, на ? частку, онука ОСОБА_9, батько якої ОСОБА_7 помер 29.07.2009 року, на ? частку. Спадщина складається з 1/6 частки житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно свідоцтва про шлюб І-ВЛ №266274, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 17.07.2015 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_10.

Згідно постанови державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області №1145/02-31 від 07.06.2016 року, ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_8 на житловий будинок літ. «Б-1», який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно постанови державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області №1144/02-31 від 07.06.2016 року, ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_7 на житловий будинок літ. «Б-1», який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно постанови державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області №1143/02-31 від 07.06.2016 року, ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_6 на житловий будинок літ. «Б-1», який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а.

Згідно листа Солоницівського селищного голови №02-22/689 від 08.06.2016 року, до погосподарської книги №3 (за 2001 - 2005 роки, аркуші 9-10 (сторінки 18-19)) стосовно члена домогосподарства, записаного першим, ОСОБА_11, особовий рахунок №198, адреса: с. Подвірки, вїзд Кооперативний 4 «а» станом на 1 січня 2001 року до розділу III «Житловий будинок (квартира) в приватній власності громадян (на 1 січня)» внесено відомості щодо житлового будинку загальною площею 62,40 м2, житловою площею 38,50 м2 Крім того, у розділі «Додаткові відомості» внесено запис «Во дворе еще один новый дом, никто не прописан, общ. пл. 54,00; жил. 44,80 м2». При цьому, дані погосподарської книги не містять позначення будинків літерами.

Згідно листа завідуючої Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області №1106/01-16 від 03.06.2016 року, 18 лютого 2000 року від імені ОСОБА_6 був посвідчений заповіт приватним нотаріусом ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі №193. На вищевказаному заповіті, яка долучена до спадкової справи №1103/2004 відповідно до проставленої відмітки приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_12, станом на 25.08.2004 року заповіт не змінено, не скасовано. Також, Дергачівська державна нотаріальна контора повідомляє, що після смерті ОСОБА_6, померлого 01 серпня 2004 року (спадкова справа № 1103/2004) від 27 жовтня 2014 року за реєстром №1-1103, дійсно було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частку майна дочці спадкодавця - ОСОБА_13. Після смерті ОСОБА_7, померлого 29 липня 2009 року (спадкова справа № 99/2014), від 27 жовтня 2014 року за реєстром №1-1105 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку майна сину спадкодавця ОСОБА_4, а також 27 жовтня 2014 року за реєстром №1-1107 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку майна дочці спадкодавця ОСОБА_9.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а, виданого КП «БТІ Дергачівської районної ради» (інвентаризаційна справа №41, реєстровий №1-30), зареєстрованого на імя ОСОБА_6, обліковується житловий будинок літ. «Б-1» житловою площею 44,8 м2, загальною площею 65,5 м2 .

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Пленум Верховного Суду України в п.1 своєї постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» розяснив судам, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є спадкоємцями за заповітом після смерті батька ОСОБА_6

ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_7

ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_7

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивачі прийняла спадщину після смерті своїх батьків.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 7 грудня 1990 року №533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Зважаючи на те, що в погосподарській книзі є запис про належність ОСОБА_6 житлового будинку, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а,є всі підстави для задоволення позову.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку літ. «Б-1», житловою площею 44,8 м2, загальною площею 65,5 м2, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а, в порядку спадкування за заповітом після батька ОСОБА_6, померлого 01 серпня 2004 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину житлового будинку літ. «Б-1», житловою площею 44,8м2, загальною площею 65,5 м2, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а, в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_6, який помер 01 серпня 2004 року, батька ОСОБА_7, який помер 29 липня 2009 року, та баби ОСОБА_8, яка померла 17 серпня 2013 року.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину житлового будинку літ. «Б-1», житловою площею 44,8м2, загальною площею 65,5 м2, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Подвірки вїзд Кооперативний №4а, в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_6, який помер 01 серпня 2004 року, батька ОСОБА_7, який помер 29 липня 2009 року, та баби ОСОБА_8, яка померла 17 серпня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. А. Болибок