Ухвала суду № 58843479, 05.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4230/16 Головуючий 1 інстанції: Бондарєва І.В.

Справа № 645/6960/14-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Коровіна С.Г.

суддів Коваленко І.П., Костенко Т.М.,

при секретарі Личак А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, вказуючи, що 08.07.2007 року між ЗАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HAXRRX17030040, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2248,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобовязання за кредитним договором відповідач порушила і станом на 28.07.2014 р. має заборгованість у розмірі 29891,70 грн., яка складається з наступного:

-заборгованість по кредиту в розмірі 1398,59 грн.;

-заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 11675,07 грн.;

-заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 606,10 грн.;

-пеня за несвоєчасність виконання зобов*язань за договором в розмірі 14312,34 грн.;

-500,00 грн. штраф (фіксована частина);

- 1399,60 грн. штраф (процентна складова).

Просив стягнути вказану заборгованість, а також відшкодувати судові витрати.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк заборгованість за кредитним договором № HAXRRX17030040 від 08.07.2007 року у розмірі 29891,70 грн. та судовий збір у розмірі 298, 92 грн.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про пергеляд заочного рішення. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року заяву ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про пергеляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2015 року скасоване, справу призначено до розгляду.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник позивача просив про розгляд справи у його відсутність, відповідач про поважність причини неявки суд не повідомив, надав суду письмові заперечення в яких просить суд застосувати позовну давність (а.с.84).

Повторним заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк заборгованість за кредитним договором № HAXRRX17030040 від 08.07.2007 року у розмірі 27359 (двадцять сім тисяч триста пятдесят девять) грн. 52 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1398 грн.59 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 11675 грн. 07 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 606 грн. 10 коп. та пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 13679 грн. 76 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк судовий збір у розмірі 273 грн. 59 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала на нього апеляціну скаргу, в якій просить скасувати повторне заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Приватбанк».

В обґрунтування скарги зазначено, що висновок суду щодо переривання позовної давності не підтверджується матеріалами справи. Позовну давність суд першої інстанції повинен був застосувати і без її заяви про її застосування. Також вказує на те, що судом не застосовано строки позовної давності до вимоги про відшкодування пені.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.07.2007 року між ЗАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HAXRRX17030040. Відповідно до зазначеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 2248,80 грн.зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав і надав відповідачеві кредит у розмірі 2248,80 грн., у тому числі, шляхом оплати рахунку-фактури № V578000222 від 08.07.2007 р.

Свої зобовязання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував і станом на 28.07.2014 р. У нього виникла заборгованістьу розмірі 29891,70 грн., яка складається з наступного: -заборгованість по кредиту в розмірі 1398,59 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 11675,07 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 606,10 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 14312,34 грн.; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1399,60 грн. штраф (процентна складова).

Позивач просив стягнути з відповідача зазначені суми, а також судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Згідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідач та її представники після скасування першого заочного рішення по справі до суду не зявлялися і суд обґрунтовано дійшов до висновку, що є підстави ухвалити повторне заочне рішення.

Розрахунок заборгованості відповідача відповідає умовам договору і строкам його дії. Будь яких заперечень щодо правильності розрахунку відповідач та його представники суду першої інстанції не надали. Колегія суддів погоджується з розрахунком проведеним позивачем.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, який наданого позивачем, розмір пені, за кредитним договором встановлено у розмірі 14 312,34 грн., перевищує розмір реальних збитків у вигляді неповернутих кредитних коштів, які складають13 679,76 грн. (заборгованість по тілу кредиту + заборгованість по відсоткам + заборгованість по комісії). У звязку з цим суд першої інстанції обґрунтовано визнав можливим з підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України, зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до розміру реальних збитків, тобто до 13 679,76 грн.

Крім того, суд визнав необґрунтованим покладання на відповідача, окрім сплатипені, ще й зобовязання сплатити штрафи у розмірі 500 грн. та 1399,00 грн., оскільки питання щодо сплати неустойки за порушення зобовязання за кредитним договором вирішено шляхом стягнення пені, тому нарахування штрафів є подвійним стягненням неустойки. Позивач з рішенням суду в цій частині погодився.

За таких обставин суд дійшов вірного висновку про задоволення позову частково і стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № HAXRRX17030040у розмірі 27 359,52 грн. (1398,59+ 11675,07+ 606,10 +13679,76).

Судом першої інстанції дана належна оцінка посиланням відповідача щодо застосування позовної давності, які викладені у запереченнях.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність у даному випадку судом обґрунтовано не застосована, оскільки, як вбачається з наданих суду відомостей про надходження оплат, відповідач здійснилаоплату за кредитним договором 09.04.2010 р., таким чином, визнала свій борг. Відповідно, трирічна позовна давність, строк якої мав сплинути 08.08.2011 р., перервався та почав відраховуватись спочатку, згідно ст. 264 ЦК України

Встановлено, що у лютому, березні, травні 2011 року відповідач здійснював платежі для повернення боргу позивачеві. У лютому, березні, квітні, травні 2012 року відповідач періодично також здійснювала оплату на виконання свого зобовязання перед банком.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила ці обставини і засвідчила, що погашала заборгованість перед банком і під час розгляду справи. Таким чином місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовна давність щодо вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 по стягнення заборгованості за кредитним договором не сплинула.

Позов заявлено у межах позовної давності у 2014 році. Підстав для відмови у задоволені позову з підстав ч.3,4 ст. 267 ЦК України не вбачається. Суд першої інстанції правильно визначив заборгованість відповідача і частково задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Повторне заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді -