Ухвала суду № 58843455, 16.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/1400/16 Головуючий 1 інстанції Юхименко О.М.

Справа №622/1047/15-к Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.ч.1, 2 ст.190, ч.1 ст.383 КК України

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Грошевої О.Ю., Гришина П.В.,

при секретарі - Корецькій М.І.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 21.03.2016р. стосовно ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, 29.01.1996р.н., уродженка с. Уди, Золочівського району, Харківської області, громадянка України, холоста, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює в дошкольному дитячому закладі №51 м. Харкова, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за: - ч.1 ст.190 КК України до 2(двох) років обмеження волі;

-ч.2 ст.190 КК України до 3(трьох) років позбавлення волі;

-ч.1 ст.383 КК України до 2(двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання 3(три) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України обвинувачена від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1(один) рік та покладанням обовязків передбачених п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.

Згідно вироку, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1, приблизно в листопаді 2014 року, через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_2, познайомилась з ОСОБА_3 і стали спілкуватись.

24.12.2014 у ОСОБА_1 винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу ОСОБА_2, попросила у останнього надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти. ОСОБА_3 будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_2, переслав їй гроші в сумі 800грн. на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_1, розпорядилась грошима на власний розсуд, здобутими злочинним шляхом, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток в сумі 800грн.

Аналогічним чином, ОСОБА_1 заволоділа грошима ОСОБА_3: 31.12.2014р. в розмірі 2500грн.; 20.01.2015р. 350грн.; 30.01.2015р. 130 грн.; 01.02.2015р. 750грн.; 06.02.2015р. 150грн.; 08.02.2015р. 250грн.; 09.02.2015р. 400грн.; 21.02.2015р. 2200грн.; 04.03.2015р. 750грн.; 12.03.2015р. 200грн.; 16.03.2015р. 630грн.; 31.03.2015р. 700грн.; 04.04.2015р. 600грн. 11.04.2015р. 370грн.

Окрім того, ОСОБА_1, 18.07.2015р., будучи під підпис попередженою про кримінальну відповідальність згідно ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, достовірно знаючи, що інформація про вчинений злочин не є правдивою, розуміючи наслідки та відповідальність за неправдиве повідомлення про вчинений злочин, маючи прямий умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення органу дізнання про вчинення кримінального правопорушення, повідомила в письмовій заяві про те, що ОСОБА_3 вимагає у неї гроші у розмірі 6500грн.

18.07.2015р., заяву ОСОБА_1, зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Золочівського РВ ГУМВС України в Харківській області №1373 від 18.07.2015р.

В апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на те, що суд першої інстанції в супереч вимогам ст.ст.91, 374 КПК України не виклав обвинувачення, яке визнав доведеним, а лише вказав в чому обвинувачується ОСОБА_1 Крім того, в супереч ст.69-1 КК України суд призначив обвинуваченій більш суворе покарання ніж це передбачено законом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку апеляцій, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається, з вироку обвинувачена винною себе в скоєнні кримінального правопорушення визнала повністю та підтвердила ті обставини у вчиненні яких вона обвинувачується (т.2 а.с.46).

Проте, з вироку суду вбачається (т.2 а.с.43-47), що суд в супереч вимогам ч.3 ст.374 КПК України, яка передбачає, що у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення не сформулював такого обвинувачення, а лише зазначив у чому ОСОБА_1 обвинувачується.

Отже суд першої інстанції не встановив та не сформулював визнане ним доведеним обвинувачення, що згідно ч.1 ст.412, КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 того ж КПК підставою для скасування вироку суду.

Виходячи із змісту положень ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і зобовязаний повторно дослідити лише ті обставини, які під час кримінального провадження були встановлені, але дослідженні судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості переглянути вирок суду в межах доводів апеляційних скарг і перевірити ці апеляційні доводи шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки з огляду на зміст мотивувальної частини вироку, відсутнє обвинувачення, визнане судом доведеним, що на думку колегії суддів призвело, до порушення прав обвинуваченої на захист.

Тому, виходячи із передбачених ч.6 ст.9, п.13 ч.1 ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення обвинуваченій реалізації її права на захист, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки підставою для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з правовими наслідками призначення нового розгляду в суді першої інстанції то, на переконання колегії суддів, інші апеляційні доводи підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.7, 9, 405, 407, 412, п.3 ч.1 ст.409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 21.03.2016р. стосовно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді