Ухвала суду № 58842561, 27.05.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2896/16-ц

провадження № 2/753/3130/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"27" травня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого-судді: ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря: ГОЛОДЕНКО К.В.

сторін:

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду з 12.02. 2016 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10.09.2015 року в судовому засіданні звернувся з заявою про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на все рухоме/нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФОПП НОМЕР_1) в межах ціни позову квартиру АДРЕСА_2, оскільки невжиття таких заходів, на думку представника позивача, може унеможливити реальне виконання рішення суду.

Дана заява представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 вмотивована тим, що позивачу стало відомо про нові обставини, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від відповідальності, ОСОБА_3 вважає за необхідне повторно звернутись з даною заявою про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття останніх може значною мірою ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення.

Як підтверджується документами, наявними у матеріалах справи, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 02.10.2015 р. у справі № 363/4029/15-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 10.11.2015 p., відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у тому, що 17.06.2015 р. приблизно о 11 год. 20 хв. керуючи автомобілем марки MAZDA СХ-7, державний номерний знак НОМЕР_2 відповідач зупинився на правому узбіччі поблизу кілометрового знаку 34 + 540 м автодороги сполученням «Київ- Вишгород-Десна-Чернігів», а поновивши рух - почав виконувати маневр лівого розвороту перетинаючи вузьку суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки та не надавши дорогу автомобілю VOLKSWAGEN GOLF, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, що рухався у попутному -напрямку допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху.

Поданими документами підтверджується, що для проведення ремонту пошкодженого автомобіля. позивачем було витрачено власні грошові кошти у загальному розмірі 357 057,00 грн. (триста п'ятдесят сім тисяч п'ятдесят сім ) гривень.

Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть, участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб ( ч. 1 ст. 152 ЦПК України)

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позивач вважає, що в даній судовій справі існують всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно Відповідача (в т.ч. рухоме та/або нерухоме) з огляду на наступне

ВІДПОВІДАЧЕМ ЗДІЙСНЕНО ВІДЧУЖЕННЯ ЙОГО МАЙНА ПІСЛЯ ДТП

Як підтверджується фотокопією 10 сторінки паспорту, з 2007 року Відповідач перебуває у шлюбі ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - Виходцева).

У зареєстрованому шлюбі подружжям ОСОБА_4 було набуто у спільну сумісну власність нежитлові приміщення (групи приміщень N9 145 в літері «А»), загальною площею 40,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Як підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових права на нерухоме майно № 57487621 від 15.04.2016 p., 24 вересня 2015 року, ТОБТО ЗІ СПЛИВОМ МАЖЕ ТРЬОХ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ДТП, подружжям ОСОБА_4 було укладено та нотаріально посвідчено Договір про поділ нежилих приміщень. що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме - нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Того ж дня - 24.09.2016 р. Відповідачем було подаровано належну йому 1/2 частку вказаних -нежитлових приміщень на користь його дружини - ОСОБА_6.

З огляду на вищевказане, Позивач переконаний, що розуміючи ймовірність настання для і відповідача негативних наслідків від ДТП, а саме - необхідність відшкодування ОСОБА_3 завданої шкоди, ОСОБА_4 ЗДІЙСНИВ ВІДЧУЖЕННЯ НАЛЕЖНОГО ЙОМУ НЕРУХОМОГО МАЙНА З МЕТОЮ УНЕМОЖЛИВЛЕННЯ СТЯГНЕННЯ З НЬОГО ЗАВДАНИХ ЗБИТКІВ ЗА РАХУНОК ВКАЗАНОГО МАЙНА.

Вказані дії достеменно свідчать про те, що Відповідач вживає всіх можливих заходів для того, щоб уникнути майнової відповідальності за спровоковану та вчинену ним дорожньо-транспортну вигоду.

Крім того, Позивач вважає, що нижченаведена інформація також опосередковано свідчить про ухилення Відповідача від обов'язку відшкодування ОСОБА_3 спричинених збитків.

Так, як було зазначено вище, Відповідач перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4).

За зверненням представника Позивача про надання інформації про зареєстровані за ОСОБА_6 транспортні засоби, Міністерством внутрішніх справ України була надана відповідь, згідно з якою вбачається, що 27 лютого 2016 року за ОСОБА_6 зареєстровано транспортний засіб - легковий автомобіль DODGE CALIBER SXT, 2008 року випуску з об'ємом двигуна 1998 куб.см.

В силу ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині з чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної масності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Зважаючи на викладені норми вбачається, що придбаний у лютому 2016 року легковий автомобіль DODGE CALIBER SXT, 2008 року випуску з об'ємом двигуна 1998 куб.см. є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4. Проте, також з метою унеможливлення стягнення з Відповідача суми заподіяних ДТП збитків за рахунок вказаного рухомого майна, автомобіль був зареєстрований подружжям ОСОБА_4 саме не на Відповідача, а на його дружину - ОСОБА_6

Вищевказані обставини у їх сукупності дозволяють Позивачу дійти двох головних висновків:

по-перше, незважаючи на наявність у Відповідача можливості та коштів відшкодувати Позивачу понесені витрати на ремонт автомобіля, ОСОБА_4 не робить та навіть і не намагається цього робити;

по-друге. Відповідачем вчиняються всі можливі заходи (як то дарування власного нерухомого майна, реєстрація нового рухомого майна саме на дружину) для того, щоб уникнути майнової відповідальності.

Крім того, Позивач зазначає, що за результатами ДТП що сталась, слідчим СВ Вишгородського ГУМВС України в Київській області було порушено кримінальне провадження № 12015110150000809. Напевно боячись притягнення його до кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 постійно телефонував позивачу та дізнавався про стан здоров'я, пропонував частково оплатити лікування Позивача та запевняв ОСОБА_3. що він відшкодує вартість відновлювального ремонту автомобіля Позивача.

Проте згодом, дізнавшись про те, що кримінальне провадження щодо Відповідача було закрито, ОСОБА_4 почав поводитись зовсім по іншому - почав заперечувати свою вину у вчиненні ДТП (підтверджується змістом Протоколу про адміністративне правопорушення від 19.08.2015 p.). уникав зустрічей з Позивачем, перестав відповідати на телефонні дзвінки, а згодом почав всіма можливими способами затягувати розгляд судової справи про адміністративне правопорушення.

Станом на дату подання даної заяви, Відповідач продовжує уникати зустрічей з Позивачем, своїх обіцянок щодо відшкодування вартості ремонту - не виконав. Вказана поведінка підтверджує відсутність наміру і в подальшому виконувати свої зобов'язання перед Позивачем.

Вищенаведена інформація, на переконання Позивача, дозволяє дійти висновку, що Відповідач і в подальшому вчинятиме всіх можливих дій для уникнення відповідальності (в т.ч. шляхом продажу всіх належних йому активів) та буде затягувати розгляд судової справи. За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З огляду на вищенаведену інформацію, Позивач вважає, що найбільш доцільним та ефективним заходом забезпечення позову є накладення арешту на майно ОСОБА_4 Вважаємо, що такий вид забезпечення позову є абсолютно спів мірним заявленим позовним вимогам, жодним чином не порушує права Відповідача та надає певні гарантії виконання судового рішення.

Відповідач ОСОБА_4 належним чином повідомлений, в судове засідання не прибув.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали заяви в межах клопотання, приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди- задовольнити.

Накласти арешт на все рухоме/нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФОПП НОМЕР_1) в межах ціни позову квартиру АДРЕСА_2.

Письмове лопотання приєднати до матеріалів справи.

Копію ухвали для виконання надіслати ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК