Постанова № 58842485, 08.07.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Постанова

Іменем України

Справа 712/7149/16-а

Провадження 2а/712/275/16

08 липня 2016 року

Суддя Соснівського районний суду м. Черкаси Марцішевська О.М., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до УПФУ в м.Черкаси, посилаючись на те, що з 24.04.2014 року отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» N 1789-XII від 5 листопада 1991 року в редакції на момент призначення пенсії в розмірі 80% від суми заробітної плати. В зв'язку зі збільшенням зарплати працівникам прокуратури 20.05.2016 року позивачка звернулася з заявою про перерахунок призначеної пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 10.05.2016 № 18/86 вих.16 за відповідною посадою, з якої позивачка вийшла на пенсію. Відповідачем листом № 7748/02 від 24.05.2016 року у перерахунку пенсії позивачці відмовлено без законних підстав, чим порушені права позивачки на соціальне забезпечення. Просить суд визнати неправомірними дії УПФУ в м.Черкасах Черкаської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 80% від розміру заробітку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та зобов'язати провести перерахунок пенсії згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/86 вих.16 від 10.05.2016 р. у розмірі 80% від суми заробітку та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року до моменту здійснення перерахунку пенсії.

У відповідності до ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача у наданому суду запереченні заперечувала протиправність відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсії та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного. Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м.Черкасах Черкаської області та з 24.04.2014 року отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до ст.50 -1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 18.04.2012р.

Постановою КМУ від 09.12.2015р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" з 01 грудня 2015 року підвищено заробітну плату працівникам прокуратури. Одночасно відповідно до Додатку № 7 постанови КМУ від 31.05.2012р. № 505 із змінами з 15.12.2015р. затверджено посадові оклади працівників місцевих прокуратур.

20.05.2016 року позивачка звернувся з заявою про проведення перерахунку пенсії в зв'язку з збільшенням зарплати працівникам прокуратури відповідно до постанови КМУ від 06.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативних актів» та надала довідку про заробітну плату від 10.05.2016 № 18/86 вих.16.

24.05.2016 року відповідачем відмовлено у перерахунку, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 «скасовано норми пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за віком відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону "Про прокуратуру" N 1789-XII від 5 листопада 1991 року в редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії 24.04.2014 року, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, положення законодавства України, в редакції, що діяла на час виникнення права на пенсію, гарантувало право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Крім того, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював позицію, згідно з якою Конституція України виділяє певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року, № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13), які відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.

Таким чином, відмова позивачу в перерахунку пенсії на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, є необґрунтованою, адже зазначені положення стосуються порядку призначення пенсій, а не перерахунку вже призначеної пенсії, також не підлягають застосуванню нові положення законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки звернення позивачки стосувалось не призначення, а перерахунку раніше призначеної пенсії, зогляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачці є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 69-72, 86, 183-2 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

Визнати неправомірниим дії Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 80 % розміру заробітку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівниками прокуратури.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 року в редакції на момент призначення пенсії у розмірі 80% від місячного заробітку, вказаного у довідці прокуратури Черкаської області № 18/86 вих.16 від 10.05.2016 р. та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за період з 01.01.2016р. до моменту здійснення перерахунку.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Головуючий :