Ухвала суду № 58842315, 05.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2768/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Ісаєвої Н.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі у власність,

встановила:

07.07.2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.06.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 52/ПС-05/06, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 50 000 доларів США. Додатковою угодою сума кредиту була збільшена і становила 80 814,74 доларів США в розрахунку 14,5% річних на строк до 15.05.2016 року (т.1, а.с. 8-12, 13, 14) (далі Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачами було укладено договір іпотеки від 10.05.2006 року, відповідно до умов якого відповідачі як співвласники передали кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю бару, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Марсельська, № 18а (т.1, а.с. 16-30) (далі Договір іпотеки).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, що виникло із вказаного Кредитного договору та Договору іпотеки в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора (т.1, а.с. 29-33, 34).

У звязку з порушенням відповідачем умов договору щодо погашення кредиту та процентів за його користування утворилася заборгованість, яка станом на 22.05.2015р. становила 358 343,22 грн. таскладається з тіла кредиту в сумі 312 335,07 грн., заборгованості за відсотками в сумі 13 651,13 грн., пені в сумі 30 242,44 грн., суми за ставкою трьох відсотків від простроченої заборгованості по тілу 2 051,67 грн., суми за ставкою трьох відсотків від простроченої заборгованості по процентам 62,91 грн. (т.1, а.с. 25).

Посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_3 умов Кредитного договору, позивач просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за Кредитним договором у розмірі 358 343,22 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю бару, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Марсельська, № 18а, та визнати за позивачем право власності на це нерухоме майно.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав та безпідставно просив суд визнати за ним право власності на предмет іпотеки.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, 10.06.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено вищевказаний Кредитний договір.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, 10.05.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки, що також не заперечується сторонами у справі.

Так, згідно п.п. 4.4 вказаного Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що іпотекодержатель - ПАТ «Дельта Банк» має право у досудовому порядку задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, який прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Однак, при не реалізації свого права у вирішенні спору в позасудовому порядку шляхом проведення реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, банк має право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав, визначених ст. 39 Закону України «Про іпотеку», а не шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

При цьому суд правомірно виходив із того, що згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Доводи апелянта з приводу того, що Договір іпотеки містить в собі відповідне застереження, згідно якого суд може визнати за іпотекодержателем право власності на іпотечне майно, є безпідставними і спростовуються текстом Договору іпотеки.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Що стосується доводів відповідачів, які викладені ними в запереченнях проти апеляційної скарги стосовно того, що ПАТ «Дельта Банк» не наділений повноваженнями звернення до суду з даним позовом, та про відсутність належних і допустимих доказів, які б свідчили про обгрунтованість позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Так, як вбачається з матеріалів справи, судове рішення оскаржується лише позивачем ПАТ «Дельта Банк» і не оскаржується відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їх представником ОСОБА_5

Як пояснили останні в суді апеляційної інстанції, вони повністю погоджуються з ухваленим судовим рішенням, а тому його не оскаржували.

Однак, як вбачається із оскаржуваного рішення, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено не з тих підстав, що останній не наділений повноваженнями звертатись з даним позовом до суду, а також не з підстав відсутності доказів у справі, які б свідчили про обгрунтованість позовних вимог, а з тих підстав, що ПАТ «Дельта Банк» обрав неправильний спосіб захисту своїх прав.

Що стосується доводів відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їх представника ОСОБА_5 про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки судовим рішенням позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог по їх суті, з чим погоджується колегія суддів, що в свою чергу виключає застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

ОСОБА_2