Рішення № 58841815, 24.06.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/18941/15-ц

Номер провадження 2/522/2577/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Скибінській Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, та відповідно до уточннених позовних вимог від 2306.2016 року, просив суд стягнути на його користь з відповідача 1693452 грн., що еквівалентно 68032 дол. США з оплатою в гривні за курсом НБУ на день платежу за договором позики від 28.10.2011 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 28 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого останній отримав позику у сумі 28175 грн. (екв. 3500 ам.дол.) строком на 24 місяці. Проте, боржник порушив умови договору та не сплатив позику та відсотки за користування позикою.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, зясувавши всі суттєві обставини справи, перевіривши їх наявними доказами та вислухавши пояснення позивача, прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору позики від 28 жовтня 2011 року, укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, позикодавець зобовязується надати грошові кошти в позику у сумі 28175 грн. 00 коп., що еквівалентно 3500 доларів США в порядку та на умовах вказаного договору.

Згідно п. 1.2. Договору, наймодавець зобовязаний видати позику на протязі 15 робочих днів з дня підписання Договору, але не раніше для оформлення необхідного забезпечення виконання зобовязань за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 1ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2ст. 59 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4ст. 60 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положеньст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1ст. 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно з ч. 2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно дост. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У той же час відповідно до приписівст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Таким чином, документ, що підтверджує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобовязанням повернення позики та дати отримання коштів.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 6-1967цс15 від 11.11.2015 р., яка відповідно дост. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для застосування судами України.

Позивач не надав суду доказів укладення договору позики, та доказів, що б підтверджували факт передачі грошових коштів відповідачу.

Таким чином, позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між ним і відповідачем існували договірні відносини, повязані із наданням ним позики, а тому підстав для стягнення з ОСОБА_2 будь-яких коштів на користь позивача не вбачається.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище суд вважає позов необгрунтованим та таким,що не підлягає задоволенню за недоведеністю вимог.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи та зібраними доказами, тому вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 543, 1046, 1049 ЦК України; ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 169, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя: А. Ю. Бойчук