Ухвала суду № 58841242, 08.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4498/12 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/4554/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. Л.

У Х В А Л А

08 липня 2016 року суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області Шумська Н.Л., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.7 ст.297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при вирішенні питання про повернення до суду першої інстанції справи, яка надійшла разом з апеляційною скаргою, для усунення недоліків її оформлення, апеляційні суди повинні враховувати, що перелік недоліків у оформленні справи, про які йдеться в ч. 4 ст. 297 (на даний час ч. 7) ЦПК України як про підставу для повернення справи до суду першої інстанції з метою їх усунення, не є вичерпним. Суддя-доповідач своєю ухвалою може повернути справу до суду першої інстанції для усунення таких недоліків: 1) справа неналежно оформлена, зокрема відсутні підписи у протоколі чи журналі судового засідання; судове рішення чи протокол судового засідання є нечитабельні; у справі відсутній протокол судового засідання, журнал судового засідання чи технічний запис, справа не підшита, сторінки не пронумеровані, опис документів у справі належним чином не оформлено тощо.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не є належним чином оформленні.

Як вбачається з уточненої позовної заяви ОСОБА_2, позивач просив визнати, що майно, яке знаходиться в квартирі №82 в будинку №10 «а» по вул. Лінкольна в м.Львова, спільною сумісною власністю подружжя та становить по 1/2 частки, а саме: меблі в прихожій кімнаті, кухонні меблі, шафа купе в спальній кімнаті, ліжко двоспальне з матрацом,тумба під умивальник у ванній кімнаті, карниз ламбрекен в вітальні, карниз в кухні, тумба з дзеркалом, килим на підлогу, диван, кухонний стіл і шість стільців, тумбочка в спальній кімнаті, бра-2 шт., диван кутовий, стіл розсувний, стіл журнальний, тумба під телевізор, телевізор, пральна машина марки BOSCH класік 6, ноутбук марки Lenovo, фотоапарат, холодильник марки «Снайге» класу «А». Цей перелік майна і становить суть позову, тому узагальнення і групування у резолютивній частині рішення перелічених речей під назвою «майно» і «меблі» не відповідає заявленим позовним вимогам та закону.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення суд виділив у власність сторонам майно і меблі, що знаходяться в квартирах за адресами м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 233/9 та м.Львів, вул. Лінкольна, 10 «а»/82, проте не вказує, які саме меблі та майно.

Оскільки позов заявлено про визнання права власності на кожну річ окремо, із зазначенням її індивідуальних ознак, суд першої інстанції не виконав свого обов»язку, відповідно до ч.1ст.214 ЦПК, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009 року №14 резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено ; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК ; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.

Таким чином, відповідно до ч.7 ст.297 ЦПК України, матеріали цивільної справи необхідно повернути до суду першої інстанції для усунення зазначених недоліків та вирішення питання ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ч.7 ст.297 ЦПК України,

УХВАЛИЛА :

Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - повернути в Шевченківський районний суд Львівської області для належного оформлення протягом одного місяця з моменту отримання справи районним судом.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та не оскаржується.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_1