Рішення № 58839986, 06.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3507/16 Справа № 205/7124/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Красвітної Т.П., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.24-25, 55-59) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач вказував на те, що 15 вересня 2004 року між ними було укладено кредитний договір №DNL0RK11194170, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5200,00 грн. на строк до 15 вересня 2006 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік, а при порушенні зобов'язань 6,23% на місяць, на суму залишку непогашеної заборгованості.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з нього заборгованість по відсотках нарахованих на прострочену заборгованість за період з 25 вересня 2012 року по 25 вересня 2015 року у розмірі 7820,35 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зі справи вбачається, що 15 вересня 2004 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNL0RK11194170, за умовами якого банк надав відповідачеві, шляхом перерахування на відкритий у банку рахунок ПП ОСОБА_3, кредит у розмірі 5 200,00 грн. на строк до 15 вересня 2006 року для придбання товарів народного споживання, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,50% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7-8).

Укладаючи вказаний договір, поряд з установленням строку його дії сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів у розмірі 312,33 грн. для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору (п.1.1).

Зобов'язання позичальника за цим договором забезпечено заставою на підставі договору застави рухомого майна №DNL0RK11194170, укладеного 15 вересня 2004 року між банком та ОСОБА_2 (а.с.77-80).

Обгрунтовуючи уточнені позовні вимоги, банк посилався на те, що отримані відповідачем кредитні кошти не повернуто, підстави для припинення нарахування відсотків відсутні, а тому з відповідача повинна бути стягнута заборгованість по відсотках нарахованих за період з 25 вересня 2012 року по 25 вересня 2015 року з урахуванням строку позовної давності.

Задовольняючи даний позов, суд виходив з дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, а також з того, що за умовами п.3.1. кредитного договору відповідач щомісяця зобов'язаний сплачувати відсотки на суму заборгованості за тілом кредиту.

Погодитися з обґрунтованістю таких висновків не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Як вбачається зі справи в процесі її розгляду, а саме в судовому засіданні 10 лютого 2016 року, представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 2 ст.264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч.3 ст.264 ЦК України).

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З дослідженої судом апеляційної інстанції справи №205/1237/14-ц Ленінського районного суду м.Дніпропетровська за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вбачається, що відповідно до ст.1050 ЦК України банк скористався правом на повернення кредиту за вказаним договором достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання, звернувшись 05 червня 2006 року до суду з позовом, в якому просив про стягнення заборгованості станом на 25 травня 2006 року, яка складалася з заборгованості за кредитом у розмірі 4 980, 50 грн., процентів за користування кредитом - 2 818,46 грн., комісії - 832 грн. та пені - 835,81 грн., а всього 9 466,77 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2006 року позов задоволено.

У 2014 році ПАТ КБ "ПриватБанк" в черговий раз зверталося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тим же кредитним договором, який ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 липня 2014 року було залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості з часу ухвалення судом рішення від 10 жовтня 2006 року до звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідачем не сплачена.

Таким чином, настання строку виконання основного зобов'язання необхідно обчислювати з 2006 року.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-18цс16.

Задовольняючи позов, суд не звернув уваги на те, що строк дії кредитного договору закінчився у 2006 році, судовим рішенням від 10 жовтня 2006 року стягнута уся сума заборгованості, а до суду з даним позовом банк звернувся лише у вересні 2015 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, а тому доводи апелянта стосовно застосування такого строку є правомірними.

З урахуванням викладеного оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року скасувати. В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Романюк М.М.

ОСОБА_4