Рішення № 58839899, 07.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4931/16 Справа № 189/2519/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Єлізаренко І.А.

суддів Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,

за участі секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, третя особа Покровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, третя особа Покровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 25 жовтня 2013 року померла її мати ОСОБА_4 29 листопада 2013 року помер її батько ОСОБА_5 За життя її батько - ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповідав все своє майно порівну їй -ОСОБА_2 та її брату ОСОБА_3 Після смерті батька вона звернулася до державного нотаріуса Покровської нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилося після смерті батька. Проте, через відсутність правовстановлюючих документів на вищезазначений будинок, який входить в склад спадщини, їйбуло відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Вважає, що її батько ОСОБА_5 за життя володів, користувався та розпоряджався вказаним житловим будинком, а отже він перебуваву його приватній власності, яка припинилася внаслідок його смерті, а тому просила встановити факт належності права власності ОСОБА_5, який помер 29 листопада 2013 року на домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, с. Новоселівка, вул. Садова, буд. 7, визнати за нею право власності на домоволодіння, розташоване в с.Новоселівка, вул.Садова,7 Покровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року виправлено описку у вищевказаному рішенні суду від 25 квітня 2016 року (а.с.186).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4О.(а.с.7).

За життя батько позивача - ОСОБА_5 26 квітня 2001 року склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповів в рівних долях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.149).

25 жовтня 2013 року померла мати позивача - ОСОБА_4 (а.с.9).

29 листопада 2013 року помер батько позивача - ОСОБА_5 (а.с.8).

Після смерті батька позивача - ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, який розташований в селі Новоселівка вул. Садова, буд.7 Покровського району Дніпропетровської області, земельної ділянки, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та грошових заощаджень ВАТ «Ощадний банк України».

З матеріалів справи вбачається, у встановлений законом строк 27 грудня 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Покровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачі їй свідоцтва про право на спадщину на зазначене в заповіті майно, що належало батьку ОСОБА_6, померлому 29 листопада 2013 року (а.с.142).

Відповідач ОСОБА_3 - син померлого ОСОБА_5, 28 березня 2014 року звернувся до Покровської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року, на користь ОСОБА_2 (а.с.144).

Постановою державного нотаріуса Покровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 20 червня 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року, яке складається із житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул. Садова, 7 с. Новоселівка, Покровського району Дніпропетровської області, у звязку із відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок (а.с.22, 145).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, однак, з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 статті 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разінеохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням наведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на

спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З матеріалів справи вбачається позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4О.(а.с.7).

28 березня 1996 року рішенням про передачу земельної ділянки у приватну власність за життя батьку позивача - ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, та особистого підсобного господарства, площею 0,25 га, розташованої в с. Новоселівці (а.с. 13).

За життя ОСОБА_5 побудував будинок, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, с. Новоселівка, вул. Садова, буд.7.

Рішенням від 23 березня 2007 року №37 будинку, який розташований в с.Новоселівка присвоєно адресу вул. Садова, буд. 7 (а.с. 14).

За життя батько позивача - ОСОБА_5 26 квітня 2001 року склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповідав в рівних долях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.149).

25 жовтня 2013 року померла мати позивача - ОСОБА_4 (а.с.9).

29 листопада 2013 року помер батько позивача - ОСОБА_5 (а.с.8).

Після смерті батька позивача - ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

З матеріалів справи вбачається, у встановлений законом строк 27 грудня 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Покровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачі їй свідоцтва про право на спадщину на зазначене в заповіті майно, що належало батьку ОСОБА_6, який помер 29 листопада 2013 року (а.с.142).

Відповідач ОСОБА_3 - син померлого ОСОБА_5, 28 березня 2014 року звернувся до Покровської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року, на користь ОСОБА_2 (а.с.144).

19 вересня 2014 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 позивачу ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року, та спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 12,0131 гектарів, розташованої на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, а також було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади та компенсаційні виплати, які належали померлому (а.с.160, 162).

Постановою державного нотаріуса Покровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 20 червня 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року, яке складається із житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул. Садова, 7 с. Новоселівка, Покровського району Дніпропетровської області, у звязку із відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок (а.с.22).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що після завершення будівництва, у встановленому законом порядку, будинок було введено в експлуатацію.

Згідно довідки від 08 липня 2014 року №770 та згідно довідки від 02 вересня 2015 року №2162, виданої Великомихайлівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_5Л, в період з 1961 року по 29 листопада 2013 року був зареєстрований та постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-12).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що за життя ОСОБА_5, після завершення будівництва будинку, не оформив право власності на зазначений будинок у встановленому законом порядку.

Відповідно копії технічного паспорта, виготовленого 06 грудня 2013 року КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації», на житловий будинок №7 вул. Садова, с.Новоселівка, загальна площа житлового будинку літ.А-1 становить 52,8 кв.м., житлова площа 43,5 кв.м., також на території вказаного домоволодіння знаходиться: літня кухня - літ. Б-1, сарай - літ.В-1, сарай - літ.Г-1, сарай - літ.Е-1, погріб - літ.Д-1, вбиральня - літ.Ж-1, басейн - №1, огорожа - №25 (а.с. 15-21, 76-80).

Доказів щодо введення в експлуатацію вищеперерахованого нерухомого майна після завершення його будівництва матеріали справи не містять.

В п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» розяснено, якщо будівництво

здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обовязки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, вимоги позивача ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на вищевказане домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року, задоволенню не підлягають, а за позивачем повинно бути визнано право як забудовника на вищевказане домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті батька.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_2 щодо встановлення факту належності права власності ОСОБА_5, який помер 29 листопада 2013 року, на домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, с. Новоселівка, вул. Садова, буд. 7, слід зазначити в ст.256 ЦПК України визначено які справи розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З матеріалів справи вбачається за життя ОСОБА_5 володів, користувався вказаним вище житловим будинком, однак у встановленому законом порядку, він після завершення будівництва не оформив право власності на будинок.

29 листопада 2013 року ОСОБА_5 помер (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи вищенаведене вимоги позивача про встановлення факту належності права власності померлому 29 листопада 2013 року ОСОБА_5 на домоволодіння задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, третя особа Покровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, третя особа Покровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право забудовника на домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, с.Новоселівка, вул. Садова, буд 7, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 29 листопада 2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді