Ухвала суду № 58839371, 07.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6848/16-к

Провадження № 1-кс/308/2109/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2016 р. м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., при секретарі Струтинська Н.Ю., з участю прокурора Ісак В.М., слідчого Цільо В.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Цільо В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, не одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції Цільо В.В., за погодженням із старшим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області радником юстиції Ісак В.М., звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1

В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 за передньою змовою з невстановленими особами, умисно, незаконно, при невстановлених слідством обставинах, часі та місці, підшукали 4-х громадян Республіки Афганістан, а саме: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, які мали на меті незаконно перетнути державний кордон України.

Після чого, 07 березня 2016 року приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_1 діючи спільно за попередньою змовою із невстановленими особами зустрів вказану групу громадян Афганістану, а саме: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 та неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі розташування нічного клубу «Саксон», що по вулиці Трутенко, 4, в місті Києві де таємно розмістив їх у салоні автомобіля марки «CHEVROLET EVANDA», сірого кольору, з державними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1, призначеного для перевезення пасажирів «Таксі», які з метою конспірації слідували вказівкам та порадам ОСОБА_1, а саме за вказівкою останнього передали йому свої мобільні телефони в кількості 5-ть штук, та під час зупинок виходили у безлюдних місцях, з метою уникнення можливості бути викритими працівниками поліції.

Таким чином, приблизно о 20 годині 05 хвилин 07 березня 2016 року, ОСОБА_1 доставив групу вищевказаних чотирьох незаконних мігрантів громадян Афганістану, з міста Києва до Закарпатської області, з метою подальшого незаконного переправлення їх через державного кордон України до Угорщини, та на автотрасі сполученням Київ-Чоп, знаходячись неподалік АЗС «АВІАСПЛЮС № 35», за адресою: с. Котельниця, вул. б/н 128, Воловецького району передав невстановленій слідством особі, яка розмістила їх у автомобіль марки Ауді-А6, з номерними знаками Словацької Республіки НОМЕР_2.

Після чого, приблизно о 22:00 год. 07.03.2016 року на автодорозі між населеними пунктами В. Добронь Ужгородського району та Батьово Берегівського району військовослужбовцями відділу прикордонної служби «Горонглаб» Мукачівського прикордонного загону на відстані 10 км до державного кордону при спробі незаконного перетнути державного кордону між Україною та Угорщиною, було зупинено автомобіль марки Ауді-А6, з номерними знаками Словацької Республіки НОМЕР_2, в салоні якого знаходились громадяни Афганістану ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 та неповнолітній ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, а водій даного транспортного засобу з місця події втік та уникнув затримання.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є сприяння порадами, вказівками наданням засобів та усуненням перешкод, незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколами допиту свідків громадян Афганістану ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та неповнолітнього свідка ОСОБА_11; протоколом впізнання особи за фотознімками проведеного за участі неповнолітнього свідка ОСОБА_11 від 23.05.2016 року, протоколами за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів за ОРС № 2/2016 від 26.04.2016 року, протоколом огляду місця події від 08.03.2016 року, протоколом огляду транспортного засобу від 09.06.2016 року на якому ОСОБА_1 здійснювалось перевезення групи незаконних мігрантів та іншими зібраними доказами. Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 7 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи той факт, що останній не має постійного місця проживання на території Закарпатської області, може перешкоджати органу досудового розслідування своїми діями по встановлення інших осіб, що причетні до незаконного переправлення осіб через державний кордон України та являються спільниками останнього, а також знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення злочину, чи іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню, а також з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі викладеного, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з обставин викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити та врахувати суд, що ОСОБА_1 є раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його співмешканка ОСОБА_13 знаходиться на восьмому місяці вагітності і потребує допомоги підозрюваного. Крім того, ОСОБА_1 уклав договір оренди строком на один рік будинку АДРЕСА_2, таким чином має постійне житло в м. Ужгород.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ОСОБА_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за сприяння порадами, вказівками наданням засобів та усуненням перешкод, незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Водночас, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Крім того, тяжкість інкримінованого особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного ув'язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява № 47095/99, п. 116).

Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, № 254-А, п. 33).

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.

Наявні докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, є обґрунтованою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину на момент вручення були наявними.

Таким чином, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Дослідивши матеріали провадження та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя встановив, що достатніх обставин для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Враховуючи правові позиції, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» про необхідність при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішувати питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням даних про особу підозрюваного та встановлених обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема, підозрюваний є раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його майновий стан та наявність у нього на даний час постійного місця проживання в м. Ужгород, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у клопотанні слідчого та застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_1, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 176-205, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Цільо В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, не одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, запобіжний захід у вигляді застави.

Розмір застави визначити у розмірі 20 (двадцяти) мінімальних заробітних плат, що становить 27560 (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Закарпатській області, р/р 37313002018501, ГУДКСУ в Закарпатській області, код 26213408, МФО 820172, призначення платежу - застава.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід - тримання під вартою.

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 покласти на заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Цільо В.В. у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Ознайомити та вручити підозрюваному ОСОБА_1 під розпис копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Сарай А.І.