Ухвала суду № 58839110, 05.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 133/3137/15-ц Провадження № 22-ц/772/2208/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 2Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2016 року в справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

встановила:

В листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що він проживає у житловому будинку № 22 по вул. Кривоноса у м. Козятині, Вінницької області, який розташований на земельній ділянці, площею - 0,10 га, на яку 22 березня 2010 року ним отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд серії ЯК № 843257.

Під час виготовлення технічної документації на земельну ділянку він погодив межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами, які підписали йому протокол погодження (встановлення) та закріплення меж земельною ділянки. Суміжним землекористувачем по вулиці Кривоноса, 20 на той час був ОСОБА_5, який помер декілька років тому. Після його смерті житловий будинок спадкував його син ОСОБА_2, який є відповідачем у справі.

Вхід та проїзд до будинку позивача проходить через тупикову частину

вулиці Кривоноса, який проходить біля будинку відповідача. У вересні

цього року відповідач почав встановлювати вїзні розпашні ворога до свого

будинку. Враховуючи те, що при відкритті воріт на вулицю одна з частин

воріт повністю перекриває йому вільний прохід та проїзд до будинку, ОСОБА_3 неодноразово просив відповідача встановити ворота так, щоб вони не чинили перешкоду при проході та проїзді до його садиби.

Однак ОСОБА_2 відмовився і встановив ворота так, що ні позивач з велосипедом, ні його дочка з онуком у дитячому візку не спроможні вільно зайти у хвіртку, і взагалі унеможливив вільний прохід та проїзд до будинку.

Тротуарів на вулиці Кривоноса немає. Рух транспорту по цій ділянці вулиці виключно односторонній, тому вїзні ворота до будинків повинні відкриватись всередину земельної ділянки, щоб не заважати вільному проїзду транспорту та проходу пішоходам. Таких вимог дотримуються всі мешканці їхньої вулиці.

Крім того, відповідач побудував двоповерхову господарську будівлю, балкон якої нависає над межею, чим порушив вимоги пункту 3.25 Державних будівельних норм (ДБН 360-92) «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», в якому зазначається, що для догляду за будівлями і здійснення поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1м.

ОСОБА_3 просив зобовязати ОСОБА_2 переробити вїздні ворота до свого домоволодіння таким чином, щоб вони відчинялись в середину його земельної ділянки і не перешкоджати вільному проходу і проїзду до садиби позивача. Зобовязати ОСОБА_2 демонтувати балкон на господарській споруді.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і суду пояснив, що він отримав будівельний паспорт, в якому балкон проектувався і при будівництві сараю він не відступав від визначених проектом розмірів і конструктивних змін. Сторона воріт, яка відкривається в сторону ОСОБА_3 спеціально зроблена ним складною з двох частин, щоб при її відкритті не заважати позивачу. Конструктивної можливості зробити ворота, щоб вони закривались всередину не має, оскільки це звязано з геологічною будовою його земельної ділянки, яка підвищується від вулиці до будинку. Крім того, не можливо буде проїхати до його будинку і господарської будівлі вантажному транспорту.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2016 року задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_2 демонтувати балкон на господарській споруді літній кухні, сарай, зазначеної літерою «Ж» в технічному паспорті, яка знаходиться за адресою: м. Козятин, Вінницької області, вул. Кривоноса, 20.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 487 гривень 20 копійок сплаченого судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови та зобовязати ОСОБА_2 переробити вїздні ворота до свого домоволодіння таким чином, щоб вони відчинялись в середину його земельної ділянки і не перешкоджати вільному проходу і проїзду до садиби ОСОБА_3 і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що в частині відмови позову вважає рішення незаконним у звязку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 теж подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та в ці частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення в ці частині рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що в порушення п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та з відхиленням від погодженої в установленому порядку проектної документації, а саме, будівельного паспорта, виданого Управлінням містобудування та архітектури Козятинської міської ради № 262 від 02.07.2015 року, ОСОБА_2 здійснив на господарській будівлі (сараї), зазначеної літерою «Ж» в технічному паспорті, яка знаходиться за адресою: м. Козятин, Вінницької області, вул. Кривоноса, 20 балкон, який відступає від стіни будівлі на 96 см. Відстань від краю балкона до межі земельної ділянки ОСОБА_3 складає 60 см. В примірнику будівельного паспорту Управлінням містобудування та архітектури Козятинської міської ради відсутній на плані спроектований балкон.

Частина воріт, що відкривається в сторону ОСОБА_3 дійсно зроблена ОСОБА_2 складною з двох частин, щоб при їх відкритті не заважати позивачу. Позивачем не надано доказів, що наявна конструктивна та геологічна можливість зробити ворота ОСОБА_2, так, щоб вони закривались всередину двору.

Суд прийшов до висновку, що позивач сам частково винен у незручностях при відкритті воріт сусідом ОСОБА_2, оскільки збудував свою хвіртку впритул до його забору, що було встановлено при виході суду на місце.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції проігнорував докази можливості переобладнання воріт відповідача не заслуговують на увагу, оскільки такі вимоги позивача ґрунтуються лише на поясненнях позивача та відповідними доказами при розгляді справи у суді першої інстанції підтверджені не були.

Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що влаштування хвіртки позивача в іншому місті вимагає значних грошових витрат у звязку із проходженням поруч газової труби до його будинку. ОСОБА_1 судова колегія вважає, що переобладнання воріт відповідача, який вже зробив частину воріт, що відкривається в бік позивача складною теж вимагає значних грошових витрат.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що частково задовольняючи позовні вимоги Козятинський міськрайонний суд Вінницької області вийшов за межі позовних вимог позивача не відповідають дійсності.

В своєму рішенні від 20 травня 2016 року суд першої інстанції лише вказав характеристики господарської споруди - літній кухні, сарай, зазначеної літерою «Ж», що містяться в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок й за якої її можливо ідентифікувати, чого був позбавлений позивач при поданні позовної заяви, а тому це не є зміною самого предмету позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Пунктом 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» визначено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Отже, зазначеним пунктом встановлена мінімальна відстань, яка в ніякому разі не може бути меншою від встановленої ДБН 360-92, з метою забезпечення належного догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи наведене судова колегія вважає, що оскільки відповідачем порушено п. 3.25 ДБН 360-92, та, відповідно, право позивача на зручне утримання земельної ділянки та будівель, які на ній розміщені, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в ці частині вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_6

Судді: (підпис) ОСОБА_7

(підпис) ОСОБА_8

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.