Рішення № 58839100, 07.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/25848/15-ц Провадження № 22-ц/772/2139/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 8 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Луценка В.В., Якименко М.М.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

За участю: представника позивача ОСОБА_2; представника відповідача і третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області 17 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, про визнання права власності на ? частку будинковолодіння, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В с т а н о в и л а:

В листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, про визнання права власності на ? частку будинковолодіння та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 серпня 1998 року він уклав шлюб із ОСОБА_6.

В період шлюбу вони з дружиною придбали житловий будинок з прибудовами, що розташований в м. Вінниці по вул. Ватутіна, 150, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 21 травня 2003 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1039.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 3 жовтня 2012 року змінено договір купівлі-продажу зазначеного будинковолодіння; визнано ОСОБА_7 покупцем будинку та визнано за ним право власності на будинковолодіння.

Його не було залучено до участі у справі співвідповідачем, хоча спірний будинок є спільно нажитим майном подружжя, так як придбаний ним з бувшою дружиною у період шлюбу.

21 грудня 2013 року ОСОБА_7 брат його бувшої дружини подарував зазначений спірний будинок їхньому батькові ОСОБА_4 відповідачу у справі.

Проте рішенням апеляційного суду Вінницької області від 5 листопада 2015 року скасовано рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 3 жовтня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_7 в задоволенні позову.

Зазначеним рішенням апеляційного суду встановлено, що спірне будинковолодіння було придбано 21 травня 2003 року згідно з договором купівлі-продажу подружжям Бабій, як спільно нажите майно подружжя, у відповідності до ст. 60 СК України. Також рішенням підтверджено і те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірно за допомогою суду позбавили його права власності на ? частку будинковолодіння.

В звязку з укладенням ОСОБА_7 договору дарування спірного житлового будинку на користь відповідача ОСОБА_4, належна йому на праві власності ? частка будинку залишається у власності відповідача та зареєстрована на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що оскільки судом безспірно встановлено, що ? частка спірного майна, яка належить йому на праві власності, вибула із його володіння, не з його волі, а тому має бути йому повернута, як власнику.

В звязку з цим позивач просив визнати за ним право власності на ? частку будинковолодіння з прибудовами, що розташований у м. Вінниці по вул. Ватутіна, 150; витребувати ? частку зазначеного будинку з прибудовами у ОСОБА_4, позбавивши його права власності та реєстрації на цю частку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частку будинковолодіння з прибудовами, що знаходиться в м. Вінниці по вул. Ватутіна, 150.

В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 922 грн. витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та стягнення судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним і необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити без змін рішення суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши поясненням, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 01 серпня 1998 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2013 року шлюб між ними розірвано (а. с. 55).

21 травня 2003 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу будинку з прибудовами, що знаходиться у м. Вінниці по вул. Ватутіна, 150, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 і зареєстрований в реєстрі за № 1039.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 3 жовтня 2012 року у справі № 206/4728/2012 змінено договір купівлі-продажу будинковолодіння з прибудовами, що знаходиться у м. Вінниці по вул. Ватутіна, 150, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 21 травня 2003 року і зареєстрований в реєстрі за №1039, визнавши ОСОБА_7 покупцем зазначеного будинку. Визнано за ОСОБА_7 право власності на зазначене будинковолодіння (а. с. 3-5).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 5 листопада 2015 року, яке набуло законної сили, скасовано рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 3 жовтня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 (а. с. 8-10).

Зазначеним рішенням апеляційного суду встановлено, що будинок по вул. Ватутіна, 150 в м. Вінниці придбаний ОСОБА_6 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_5, а тому останній може бути його співвласником відповідно до закону.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 та визнавши за ним право власності на ? частку спірного будинковолодіння, суд першої інстанції послався на те, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя Бабій і їм належить по ? його частці, оскільки інше не встановлено домовленістю між ними та в справі відсутні докази того, що спірний будинок придбаний за кошти, які належали одному з подружжя особисто; тобто діє презумпція права спільної сумісної власності подружжя, що не потребує доказування. При цьому суд першої інстанції послався на норми матеріального права, що регулюють правовідносини спільної сумісної власності подружжя ст. 22 КпШС України в редакції 1969 року та ст. 60 СК України.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання права власності на ? частку будинковолодіння, позивач ОСОБА_5 зазначив те, що спірний будинок придбаний ним з ОСОБА_6 у період шлюбу, тому в розумінні ст. 22 КпШС України 1963 року та ст. 60 СК України будинок є спільною сумісною власністю подружжя, ? частка якого належить йому на праві власності.

Тобто, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач фактично ставить питання про поділ спільного майна подружжя, при цьому посилається на норми матеріального права, які регулюють такі спірні правовідносини (ст. 22 КпШС України та ст. 60 СК України).

При цьому позивач зазначає відповідачем ОСОБА_4, а свою бувшу дружину ОСОБА_6 зазначає третьою особою.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на момент укладення ОСОБА_6 договору купівлі-продажу спірного житлового будинку (21 травня 2003 року) перебував з нею у зареєстрованому шлюбі, який тривав з 19 серпня 1998 року по 30 жовтня 2013 року, коли був розірваний згідно рішення суду (а. с. 55).

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, предявивши позов.

Позов предявляється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 118 ЦПК України) у письмовій формі, яка окрім іншого має містити дані про відповідача (ст. 119 ЦПК України).

У своїй позовній заяві позивач зазначає відповідачем особу, яка на його думку порушує, не визнає або оспорює його права чи інтереси.

Позовні вимоги про поділ майна подружжя та визнання права власності на частку у спільно нажитому майні подружжя заявляються одним із подружжя до іншого.

По даній справі позивач ОСОБА_5, заявляючи вимогу про визнання за ним права власності на ? частку спірного житлового будинку, який він вважає спільно нажитим майном подружжя, відповідачем зазначив особу з якою не перебував і не перебуває у зареєстрованому шлюбі, а саме до батька його колишньої дружини ОСОБА_4, який на даний час згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником спірного житлового будинку.

ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у даних спірних правовідносинах.

Свою колишню дружину ОСОБА_6 позивач зазначив третьою особою і, відповідно, жодних вимог до неї не заявив.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на ? частку житлового будинку не має, а тому рішення суду першої інстанції про часткове задоволення в цій частині позовних вимог підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_5 до задоволення не підлягають, тому з відповідача не можуть бути стягнені понесені позивачем судові витрати.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 та ч. 2 і ч. 3 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 57-66, 88, 118, 119, 212, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року в частині задоволення позову частково та визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частку будинковолодіння з прибудовами, що знаходиться в м. Вінниці по вул. Ватутіна, 150 і стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 922 грн. витрат по оплаті судового збору, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частку будинколоволодіння і про стягнення судових витрат, відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_10

Судді: /підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська