Ухвала суду № 58837629, 07.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

07 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Рейнарт І.М., Андрієнко А.М.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волков ОлександрЮрійович,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва 08 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волков Олександр Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - ВолковО.Ю., діючи від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь», Банк), у зв'язку з запровадженням з 20.03.2015 року в ПАТ «Банк «Київська Русь» тимчасової адміністрації, та посилаючись на ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними:

правочин з перерахування грошових коштів на підставі меморіального ордеру № 8901 від 18.03.2015, за яким Банк здійснив повернення депозитного вкладу в сумі 13 641 289,90 грн. з рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 та відкрито у ПАТ Банк «Київська Русь» на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу - Дострокове повернення депозитного вкладу згідно договору та заяви;

правочин з виконання платіжного доручення № 08, за яким Банком було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 13 752 808,67 грн. з рахунку № НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 та відкрито у ПАТ Банк «Київська Русь» на рахунок № 26008143663001, який належить ТОВ «Аполло» та відкрито у ПАТ Банк «Київська Русь» з призначенням платежу - безпроцентна поворотна фінансова допомога згідно договору № 431/01 від 30.12.2011;

правочин з перерахування грошових коштів на підставі платіжних доручень № 1005 та № 1006 від 19.03.2015, за якими ТОВ «Аполло» здійснено погашення кредитної заборгованості у сумі 14 174 000,00 грн., згідно кредитного договору № 80845-44.19 на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.03.2015 року постановою Правління Національного банку України № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до неплатоспроможних, внаслідок чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 року прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Вказав, що здійснюючи на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів, виконання яких спричинило або могло спричинити погіршення фінансового стану банку, ним було виявлено, що 09.09.2014 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір банківського вкладу «Супер-вклад» за № 100820-44.19 відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав банку на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 2 273 130,00 грн., з процентною ставкою 23% річних, строком до 09.04.2015 року. 18.03.2015 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до банку про дострокове розірвання та повернення вкладу у розмірі 13 641 289,90 грн. На підставі меморіального ордеру № 8901 від 18.03.2015 року Банк здійснив повернення депозитного вкладу в сумі 13 641 289,90 грн. з рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 та відкрито у ПАТ Банк «Київська Русь» на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу - Дострокове повернення депозитного вкладу згідно договору та заяви. Позивач, посилаючись на п. 4.2. Правил залучення коштів фізичних осіб в ПАТ «Банк «Київська Русь», вказав що ОСОБА_3 отримав перевагу у вигляді скороченого терміну повернення грошових коштів, тому відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вважав вказаний правочин нікчемним. Вказав, що за наслідками нікчемного правочину ТОВ «Аполло» та ОСОБА_3 вчинили трансакції з перерахування грошових коштів на підставі меморіального ордеру № 8901 від 18.03.2015 року з призначенням платежу - Дострокове повернення депозитного вкладу на суму 13 641 289,90 грн.; за платіжним дорученням № 08 з призначенням платежу - безпроцентна поворотна фінансова допомога згідно Договору № 431/01 від 30.12.2011 року на суму 13 752 808,67 грн. за платіжними дорученнями № 1005 та № 1006 від 19.03.2015 року з призначенням погашення кредитної заборгованості в сумі 14 174 000,00 грн. за кредитним договором на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013 року. Також вказав, що 08.06.2015 року відповідачам було направлено повідомлення про нікчемність правочинів по перерахуванню грошових коштів, однак відповідачі жодних дій не вчинили.

Позивач, посилаючись на те, що на час подання ТОВ «Аполло» платіжних доручень № 1005 та № 1006 від 19.03.2015 року на рахунку Банку знаходилося недостатньо коштів для виконання вказаних платіжних доручень Банком, вважав, що сума основного боргу ТОВ «Аполло» за кредитним договором № 80845-44.19 на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013 року, має бути збільшена та вважатися непогашеною у розмірі 14 174 000,00 грн. станом на 20.03.2015 року, а грошові кошти в сумі 13 752 808,67 грн. мають бути повернуті на рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_3, що відкритий у ПАТ «Банк Київська Русь»

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 08 грудня 2015 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Волков О.Ю., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказував, що судом не взято до уваги, що вчинені ОСОБА_3 та ТОВ «Аполло» правочини, у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадають під ознаки нікчемного правочину.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник ТОВ «Аполло» в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

На підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_3

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є учасником (засновником) та генеральним директором ТОВ «Аполло».

30.12.2011 року між ТОВ «Аполло» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 431/01 зі строком дії до 31.12.2022 року.

Судом встановлено, що 19.09.2013 року між ТОВ «Аполло» та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено Кредитний договір № 80845-44.19 з додатками на відкриття кредитної лінії, до якого вносилися зміни на підставі договорів про внесення змін.

На забезпечення виконання ТОВ «Аполло» зобов'язань за вказаним кредитним договором, 18.11.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено Договір поруки №125381-44.19.

Також судом встановлено, що 09.09.2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено Договір банківського вкладу № 100820-44.19, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а Банк прийняв на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 2 273 130,00 грн. з процентною ставкою 23% річних строком до 09.04.2015 року. За час дії договору сума грошових коштів на рахунку вкладником збільшувалась.

12.03.2015 року ОСОБА_3 було отримано листа від заступника генерального директора ТОВ «Аполло» з проханням допомогти Товариству виконати свої зобов'язання перед ПАТ «Банк «Київська Русь» по кредитній лінії за договором № 80845-44.19 від 19.09.2013 року згідно Договору поруки.

18.03.2015 року ОСОБА_3 звернувся до Банку із заявою про дострокове розірвання Договору банківського вкладу № 100820-44.19 від 09.09.2014 року та повернення депозиту. Повернення депозитного вкладу проведено шляхом перерахування коштів в розмірі 13 641 289,00 грн. по меморіальному ордеру № 8901 від 19.03.2015 року.

19.03.2015 року, на підставі платіжного доручення № 08, Банком було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 13 752 808,67 грн. з рахунку № НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 та відкрито у ПАТ Банк «Київська Русь» на рахунок № 26008143663001, який належить ТОВ «Аполло» та відкрито у ПАТ Банк «Київська Русь» з призначенням платежу - безпроцентна поворотна фінансова допомога згідно договору № 431/01 від 30.12.2011.

Крім того, 19.03.2015 року на підставі платіжних доручень № 1005 та № 1006 Банком проведено платіж на суму 13 174 000,00грн. та 1 000 000,00 грн. відповідно, з рахунку № 26008143663001, який належить ТОВ «Аполло» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь» на рахунок № 2063590540, який належить ТОВ «Аполло» та відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь» з призначенням платежу - часткове погашення кредиту за кредитним договором № 80845-44.19 від 19.09.2013 року.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом вірно встановлено, що між сторонами існує спір з приводу банківських операцій щодо руху коштів за Договором банківського вкладу № 100820-44.19 від 09.09.2014 року, укладеному між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3, за Договором № 431/01 від 30.12.2011 про безпроцентну фінансову допомогу, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ «Аполло», і за Кредитним договором № 80845-44.19 від 19.09.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк «Київська Русь» і ТОВ «Аполло».

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції не звернув уваги, що спір стосується правовідносин, що виникли як між юридичною та фізичною особою, а саме: між ПАТ «Банк «Київська Русь» і ОСОБА_3, так і правовідносин, що виникли між юридичними особами, що стосується ПАТ «Банк «Київська Русь» і ТОВ «Аполло».

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Таким чином, господарським судам підсудні справи, які виникають з господарсько-правових відносин суб'єктів господарювання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним правочин, що виник між ПАТ Банк «Київська Русь» та ТОВ «Аполло» щодо перерахування грошових коштів, тобто фактично, виник спір сторонами якого є дві юридичні особи.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, не взяв до уваги суб'єктний склад учасників спору та не визначився з характером спірних правовідносин сторін, а тому помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва 08 грудня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «Аполло» підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині закриттю, оскільки спір між сторонами підлягає розгляду в суді в порядку господарського судочинства.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_3

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого права, оскільки меморіальний ордер та платіжне доручення не є правочином.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України, меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій, а платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З вищезазначеного вбачається, що меморіальний ордер та платіжне доручення не є правочином, оскільки є розрахунковим документом.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання недійсними розрахункових документів з перерахунок грошових коштів, позивач у силу статті 10 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу його недійсності.

Однак, визнання перерахування коштів на підставі меморіального ордеру та платіжного доручення недійсним законом не передбачений.

Крім того, на думку суду, в розумінні ст. 202 ЦК України, банківські операції з внесення грошових коштів на виконання умов договору не є правочином, тому не можуть визнаватись недійсними.

Звертаючись до суду з позовом про визнання, на думку позивача, правочину недійсним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач вказував, що банк уклав правочини (меморіальний ордер та платіжне доручення) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутнішніми документами банку. Разом з цим, зазначені розрахункові документи жодних умов не місять.

Перерахування грошових коштів між ОСОБА_3 та ТОВ «Аполло» вчинялися на підставі відповідних договорів. Вимоги про визнання недійсними цих договорів позивачем не заявлялися.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вказані доводи спростовуються висновками суду, які викладені в мотивувальній частині рішення.

Розглядаючи спір в частині позовних вимог Банку до ОСОБА_3 суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги щодо скасування рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ВолковОлександр Юрійович, - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року - в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» про визнання правочинів недійсними скасувати, провадження у справі в цій частині - закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/21325/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8321/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.