Ухвала суду № 58837566, 07.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/233/16 Головуючий у 1 - й інстанції: Гончарук В.П.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/5871/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Візовий Сервіс центр», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживача, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Візовий Сервіс центр», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживача.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, так як суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що при поданні свого позову він зобов'язаний був сплатити судовий збір. Посилався на те, що положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено пільги по сплаті судового збору для споживачів у справах щодо захисту їх прав. Так як він звернувся до суду саме з позовом про захист його прав, як споживача, вимога суду про сплату судового збору та подальше визнання позову неподаним через її невиконання суперечать положенням законодавства.

В судове засідання ОСОБА_3 не з»явився. про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача Приватного підприємства «Візовий Сервіс центр» Мусієнко Володимир Іванович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника ПАТ « Кредобанк».

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, повинен перевірити дотримання позивачем вимог статей 119 і 120 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 119 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Відповідно до вимог статті 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або у випадку не сплати судового збору, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та зазначає недоліки позовної заяви, які позивачу необхідно усунути, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо у встановлений в ухвалі суду строк позивач виконає вимоги ухвали суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Візовий Сервіс центр», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживачів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: документу, що підтверджує сплату судового збору, а також нового примірника апеляційної скарги, коректного змісту, без застосування ненормативної лексики по її тексту. Одночасно, роз'яснено позивачу, що у випадку невиконання ухвали про усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повертається позивачу.

08 лютого 2016 року від ОСОБА_3 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшли заперечення проти доводів ухвали, відповідно до яких останній зазначив, що ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року про залишення його позову без руху отримав, проте вважає вимогу суду неправомірною, так як він звільнений від сплати судового збору в силу положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернено.

Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у визначений судом строк позивач не усунув недоліки, викладені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року, а тому, у відповідності до положень ст. 121 ЦПК України, позов підлягає поверненню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

При цьому, частиною 2 ст. 79 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з позову, ОСОБА_3 заявлено дві позовні вимоги: майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2010 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

У відповідності до положень підпунктів у 1 і 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, та за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на дату звернення з позовом до суду - 25 грудня 2015 року, становило 487,20 грн..

Звільнення від сплати судового збору позивачів, які звертаються за захистом своїх прав як споживачі, положеннями даного закону не передбачено.

Разом з тим, до матеріалів позову ОСОБА_3 не було долучено документу, що підтверджує сплату судового збору у відповідності до визначених законом розмірів, а вимоги ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року щодо сплати судового збору позивачем не виконано.

Подана ОСОБА_3 заява - заперечення недоліки позовної заяви не усуває, а містить лише викладення доводів щодо незгоди з ухвалою про залишення позову без руху, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем вимоги ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року виконано не було, що, в силу положень ст. 121 ЦПК України, є підставою для залишення позову без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є звільненим від сплати судового збору, а тому зазначення відповідної вимоги про його сплату в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції є незаконним, не приймаються до уваги колегією суддів з наступних підстав.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В преамбулі до Закону України «Про судовий збір» зазначається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Таким чином, порядок сплати судового збору та його розміри регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір», як спеціальним законом.

Відтак, всі інші нормативно - правові акти, які містять норми, що стосуються порядку сплати судового збору, є загальними та регулюють вказані питання в частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Перелік осіб, які є звільненими від сплати судового збору, зазначений в статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Даний перелік не передбачає пільг по сплаті судового збору особам, які звертаються до суду за захистом своїх прав як споживачі.

Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що її положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Виключення споживачів зі складу осіб, які звільняються від сплати судового збору, відбулося на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року.

Даним законом було внесено ряд змін до Закону України «Про судовий збір», зокрема значно звужено перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Таким чином, законодавець своєю прямою вказівкою відніс споживачів до осіб, які сплачують судовий збір на загальних підставах.

За таких обставин, доводи ОСОБА_3 щодо незаконності оскаржуваної ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року про повернення позовної заяви з підстав несплати судового збору є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: Судді: