Ухвала суду № 58837467, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

№ апеляційного провадження: Головуючий у 1 - й інстанції: ЛитвиноваІ.В.

22-ц/796/7712/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Качана В.Я., Кравець В.А.

при секретарі - Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Волинець Наталії Миколаївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у березні 2015 року.

Зазначав, що ін перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача з 21.06.2011 року. З травня 2014 р. підприємство нараховувало, але не виплачувало йому заробітну плату, з жовтня 2014 р. підприємство безпідставно перестало нараховувати йому заробітну плату, тому він вирішив звільнитись. Разом з тим, при звільнені з ним не було здійснено остаточний розрахунок, відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України.

Виходячи з наведеного позивач, уточнивши свої позовні вимоги 14.09.2015 року, просив суд стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в сумі 30396,95 грн. та середній заробіток за час затримки, з остаточним розрахунком при звільненні станом на 31.07.2015 включно у сумі 20453,00 грн., вимогу про відшкодування моральної шкоди не заявляв, відмовившись від неї.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» заборгованість з заробітної плати в розмірі 30396 грн. 95 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20453 грн.

В апеляційній скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в ПАТ «КиївЗДНІЕП» на посаду директора з наукової роботи та архітектурної діяльності. Наказом №104к від 21.06.2011 (а.с.56), в подальшому переміщувався по посадам на підприємстві (а.с. 57, 58). Наказом №9-К від 18.03.2015 р. ОСОБА_3 був звільнений за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.59). Позивач подав заяву від 16 липня 2015 року про звільнення його з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 24 липня 2015 року, у зв'язку з необхідністю догляду за батьком, який є інвалідом 1 групи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 6 Постанови Пленуму від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

ПАТ «КиївЗДНІЕП» не було надано відомостей про середню заробітну плату ОСОБА_3

Згідно П.4 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлює, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

При здійсненні розрахунку заробітної плати ОСОБА_3 суд першої інстанції скористався відомостями про ставку, посадовий (місячний) оклад з даних довідки форми ОК-5, виданої 23.02.2015 року.

Зі справи вбачається, що розрахунок при звільненні ОСОБА_3 не було здійснено, тому відповідно до ст. 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки з розрахунку при звільненні.

Таким чином судом першої інстанції задоволено позов на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Волинець Наталії Миколаївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: