Ухвала суду № 58837432, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

№ апеляційного провадження: Головуючий у 1 - й інстанції: Комаревцева Л.В.

22-ц/796/9057/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Качана В.Я., Кравець В.А.

при секретарі - Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернуласьу лютому 2016 року.

Зазначала, що користувалася банківськими послугами відповідача в період з 2015 року по 2016 рік.

Добровільно не може отримати свої грошові кошти, як споживач банківських послуг.

Після отримання позивачкою 26.11.2015 року банківської виписки від відповідача по своєму рахунку кредитної картки, відкритої у нього на своє ім'я, позивач документально встановила факт неможливості ПАТ КБ «Приват Банк» виконати свої грошові зобов'язання перед нею, як споживачем банківських послуг, шляхом виплати та/або відповідного отримання останнім від відповідача власних грошових коштів у загальному розмірі 8342,95 грн.

Виходячи з наведеного просила суд стягнути на сою користь суму боргу у розмірі 8342, 95 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2016 року позов задоволено

Стягнуто з .ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 8342, 95 грн. та вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона забов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.

Судом встановлено, що позивач не може добровільно отримати від відповідача свої грошові кошти, як споживач банківських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2015 року відповідач самовільно та примусово і без будь-якої згоди ОСОБА_2 здійснив списання/утримання, тощо, власних коштів останньої.

Статтями 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Згідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони фактично уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Згідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статею .2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно до ч.1 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Нормою ч. 2ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги посилався на те, що відмова відповідача у видачі коштів, порушує права Позивача, регламентовані у тому числі і ст.41 Конституції України, що передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором (п.2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03.12.2003р. за №516 (далі - Положення №516).

Згідно п.1.2. Положення № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит), тощо.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, що встановлені договором (абз. 2 п.3.3. Положення №516).

У ПАТ КБ «ПриваБанк» перед ОСОБА_2 виник обов'язок щодо повернення банківського вкладу (депозиту) за першою вимогою такого споживача, як власника майна по належним йому коштам ще 09.11.2015 (з поштової дати отримання відповідної заяви позивача), а згодом поштового отримання і додаткової претензії-вимоги (що тримана відповідачем 26.11.2015 року), але це зобов'язання відповідачем виконано не було.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно ст. 387 ЦК України, визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про те, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За положеннями ст. 57 ЦК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: