Рішення № 58836373, 09.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/1889/16-ц

провадження № 2/760/2534/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на домоволодіння, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

01.02.2016 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом ОСОБА_1, у якому просила встановити факт належності домоволодіння № АДРЕСА_1 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, встановити факт прийняття нею спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на ? частину домоволодіння № АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку загальною площею - 147,9 кв.м., житловою площею 91,5 кв. м. та господарських будівель і споруд літ. «Б» - сарай, літ. « Г» - убиральня, літ. «Е» - літній душ, літ. «Є» - навіс, споруди № 1 - ІІ.

У судову засіданні ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування, у якій просила визнати за нею право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку загальною площею 147,9 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м та господарських будівель і споруд літ. «Б» - сарай, літ. «Г» - убиральня, літ. «Е» - літній душ, літ. «Є» - навіс, споруди № 1-ІІ.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.04.2016 було прийнято зустрічний позов до розгляду та об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування із зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування.

Однак, у судовому засіданні представник позивача подав заяву про залишення первісного позову без розгляду (а.с. 116).

Відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 02.06.2016 заяву представника позивача про залишення позову без розгляду було задоволено, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування було залишено без розгляду.

Так, свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що у 1964 році її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побудували житловий будинок № АДРЕСА_1.

Позивач зауважила, що у всіх документах власником вищезазначеного житлового будинку значився її батько, ОСОБА_4, хоча фактично він належав подружжю на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до договору дарування від 21.03.1981, на підставі волевиявлення її батька, вона набула право власності на ? частину житлового будинку № АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача, ОСОБА_4, помер. Після його смерті вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Проте, державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Шарафетдінова Н. В. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача, ОСОБА_7, померла. На випадок своєї смерті вона склала заповіт на її ім'я, згідно з яким заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право.

Позивач прийняла спадщину після смерті матері у встановленому законом порядку.

Позивач стверджувала, що на момент будівництва її батьком спірного майна, діюче на той час законодавство УРСР не передбачало здійснення реєстрації будинку у сільській місцевості, до якої відносився м/р Жуляни м. Києва.

Просила звернути увагу, що на час будівництва спірного майна оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом вчинення відповідного запису в господарській книзі сільської ради та відкриття особового рахунку на ім'я забудовника.

На підставі вищезазначеного позивач стверджувала, що спірне майно було зареєстровано Жулянською сільською радою на праві власності за її батьками в порядку встановленому законом на момент його реєстрації.

Позивач зазначила, що відсутність реєстрації на спірне майно зумовлена тим, що після 1988 року с. Жуляни було приєднано до м. Києва, а вона та її батьки не переоформляли документи на спірний будинок у Київському БТІ.

Крім цього, просила звернути увагу, що виключно за нею може бути визнано право власності на спірне домоволодіння, оскільки вона є єдиним законним його власником.

Позивач вважає, що відсутність правовстановлюючого документа на нього не позбавляє її права успадкувати його після смерті своєї матері, а тому звернулася до суду з цим позовом.

У судовому засіданні позивач позов підтримала і просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав та просив його задовольнити.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, однак надіслала до суду пояснення, у якому просила розглядати справу без участі її представника, за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 113-115).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Домоволодіння № АДРЕСА_1 складається з житлового будинку загальною площею 147,9 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м та господарських будівель і споруд літ. «Б» - сарай, літ. «Г» - убиральня, літ. «Е» - літній душ, літ. «Є» - навіс, споруди № 1-ІІ. Цей факт встановлений на підставі технічного паспорта від 16.11.2012, який складений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (а.с. 67-72).

Згідно з документами архівного фонду «Жулянська сільська рада» у господарських книгах за 1986 - 1989 року особовий рахунок № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 був відкритий на ім'я ОСОБА_4 У графі «будівлі» значиться: житловий будинок 1964 року забудови, у графі «всього землі» зазначено: 0,06 га., у графі «члени родини» значиться: ОСОБА_4 - г/с, ОСОБА_5 - дружина (виписана з 26.11.1991). Цей факт встановлений на підстав архівної довідки № 06-04/759 архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 10.06.2014 (а.с. 73).

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим Жулянською сільською радою Києво - Святошинського району Київської обл. 14.11.1962 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3, виданим Жулянською сільською радою Києво - Святошинського району Київської обл. 28.12.1979 (а.с. 83-84).

ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 ? частину житлового будинку № АДРЕСА_1 Цей факт встановлений на підставі договору дарування від 21.03.1981, який посвідчений старшим державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою З. І. (а.с. 74-75).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача, ОСОБА_4 помер, що встановлено судом на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 77).

Із спадкової справи № 878, відкритої Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 випливає, що його доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як спадкоємиці за законом, 03.07.2008 подали заяви про прийняття спадщини (а.с. 46 зворот - 47).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Шарафетдінової Н. В. - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на ? частину житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю у спадкоємців правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с. 79).

03.09.2009 мати позивача, ОСОБА_7, склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право (а.с. 80).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 78).

Із спадкової справи, відкритої Рокитнянською районною державною нотаріальною конторою Київської області після смерті ОСОБА_7 випливає, що її донька ОСОБА_1 прийняла спадщину у встановленому законом порядку, про що свідчить її заява від ІНФОРМАЦІЯ_2, подана до нотаріальної контори (а.с. 100).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав. Крім того, суд виходив з положень частини четвертої статті 174 ЦПК, відповідно до якої «у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову».

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Суд встановив, що батьки позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі Цей факт встановлено судом на підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6, виданим РАЦС Рокитнянського району Київської обл. 23.02.1958 та архівної довідки № 06-04/759 архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 10.06.2014.

У 1964 році, тобто у період шлюбу, вони побудували домоволодіння № АДРЕСА_1.

Таким чином, вищезазначене домоволодіння належить їм на праві спільної сумісної власності.

З матеріалів спадкової справи випливає, що сторони документів, які б підтверджували право власності на спадкове майно нотаріусу не надали.

Таким чином, нотаріус правомірно відмовив їм у видачі свідоцтв про право на спадщину з підстав відсутності у спадкоємців правовстановлюючого документу на спадкове майно, відповідно до вимог статті 49 Закону «Про нотаріат» та пункту 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Відповідно до статті 1218 ЦК «до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За правилами статті 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Суд встановив, що часом відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК «у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки».

Із спадкової справи № 878, відкритої Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4, випливає, що його доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як спадкоємиці за законом, 03.07.2008 подали заяви про прийняття спадщини.

Проте, суд встановив, що за життя ОСОБА_4 подарував позивачу ? частину домоволодіння № АДРЕСА_1.

Таким чином, ОСОБА_1 набула права власності на ? частину домоволодіння № АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21.03.1981.

В свою чергу суд зауважує, що відповідач не має право на спадкування на ? частину домоволодіння № АДРЕСА_1, після смерті свого батька ОСОБА_4, оскільки він за життя виявив бажання подарувати свою частину вищезазначеного домоволодіння позивачу.

Крім цього, суд встановив, що часом відкриття спадщини після померлої ОСОБА_7 є ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з частиною першою статті 1233 ЦК «заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті».

Згідно з частиною першою статті 1235 ЦК заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право.

Із спадкової справи, відкритої Рокитнянською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7, випливає, що ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини (а.с. 100).

Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину суд констатує, що до неї перейшло право власності, яке мав спадкодавець на ? частину житлового будинку № АДРЕСА_1

Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 на власності на ? частину домоволодіння № АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статтею 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 ЦК «власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».

З аналізу зазначеної правової норми випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також положення частини четвертої статті 174 ЦПК щодо визнання відповідачем позову, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Керуючись статтями 13, 41 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), статтями 16, 316, 321, 328, 392, 1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1261 ЦК, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на домоволодіння - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку загальною площею 147,9 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м та господарських будівель і споруд літ. «Б» - сарай, літ. «Г» - убиральня, літ. «Е» - літній душ, літ. «Є» - навіс, споруди № 1-ІІ.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2422,47 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко