Рішення № 58835583, 25.05.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6518/15-ц

провадження № 2/753/380/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Даниленка В.В.

при секретарі Пасько І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: Орган опіки та піклування Дарницького районної у м. Києві державної адміністарції про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законних представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 3-тя особа: Орган опіки та піклування Дарницької РДА у м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з квартири, яка є предметом договору іпотеки. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.07.2008 року між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 71-08-И/33, відповідно до якого Кредитор надав Позичальнику кредитні кошти в порядку та умовах, визначених у кредитному договорі у сумі 247 000,00 доларів США зі сплатою 16,00 %, строком до 10.07.2028 року. В забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договорі поруки № 71-08-П/33 від 11.07.2008 року. Зазначив, що банк повністю виконав умови договору та здійснив виплату кредитних коштів.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором 11.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

Відповідачка порушує умови кредитного договору та не виконує взяті на себе зобов'язання, в результаті чого сума заборгованості за кредитним договором № 71-08-И/33 від 11.07.2008 року станом на 26.11.2014 року складає - 11 394 957,71 гривень.

У зв'язку з наявністю заборгованості позивач був змушений звернутися до суду та просить в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 72-08-И/33 від 11.07.2008 року в сумі 11 394 957,71 гривень звернути стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за Іпотекодержателем права власності.

В судовому засіданні представник позивача Садовський М.О. позов підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялись судом про місце і час розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надавали, причини неявки не повідомили. Поштове повідомлення повернулось до суду за закінченням терміну зберігання.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав.

3-тя особа Орган опіки та піклування Дарницької РДА у м. Києві, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника, просили винести рішення згідно чинного законодавства.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» необхідно відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2008 року між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 71-08-И/33, відповідно до якого Кредитор надав Позичальнику кредитні кошти в порядку та умовах, визначених у кредитному договорі у сумі 247 000,00 доларів США зі сплатою 16,00 %, строком до 10.07.2028 року.

В забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором, між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договорі поруки № 71-08-П/33 від 11.07.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником - ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

11.07.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_9 уклали договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею - 91,00 кв.м., жилою площею - 46,70 кв.м.. Вказаний договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В., зареєстровано в реєстрі за № 1471.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, в результаті чого сума заборгованості за кредитним договором станом на 26.11.2014 року складає - 11 394 957,74 гривень, з яких:

-сума строкової заборгованості за кредитом - 221 577,60 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 26.11.2014 року - 3 317 694,70 гривень;

-сума простроченої заборгованості за кредитом - 12 996,07 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 26.11.2014 року - 194 590,94 гривень;

-сума строкової заборгованості за відсотками - 2 710,63 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 26.11.2014 року - 40 586,43 гривень;

-сума простроченої заборгованості за відсотками - 144 763,49 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 26.11.2014 року - 2 167 552,42 гривень;

-пеня, нарахована за прострочення заборгованості п основному боргу кредиту, відсоткам - 5 674 533,22 гривень.

Встановлено, що позивач 06.04.2012 року звертався до відповідачів з листом-вимогою про усунення порушень умов кредитного договору № 9-242200/3/45, надавав попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с.32-33).

Однак, вказана вимога була залишена відповідачами без уваги, заборгованість за кредитним договором погашена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором кредиту відповідачем, а саме непогашення кредиту згідно графіка, передбаченого зазначеним договором та несплата відсотків за користування кредитними коштами призвело до виникнення заборгованості.

Встановлено, що для забезпечення виконання зобов'язань відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором від 11.07.2008 року, між позивачем та ОСОБА_2 11.08.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В., зареєстровано в реєстрі за № 1475, відповідно до якого відповідачка передала банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачці на праві приватної власності.

Водночас, частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Пунктом 10 договору іпотеки сторонами визначено, що звернення стягнення здійснюється на підставах: рішення суду або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Також Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 39 постанови від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

А відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Таким чином, виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. (Зазначене збігається з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 грудня 2013 року).

Разом з тим, 03 червня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який на час розгляду справи є чинним. Згідно даного Закону, протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх малолітній син ОСОБА_4, зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1, яка є предметом договору іпотеки, укладеного між банком та відповідачкою, а згідно вказаному Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", звернення стягнення на предмет іпотеки, в даному випадку, є неможливий.

Отже, враховуючи наведене вище, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 33, 38, 39, 40, 41 Законом України "Про іпотеку", ст. ст. 60, 88, 212-215, 217, 218, 223, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законних представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа: Органі опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністарції про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії

СУДДЯ: