Рішення № 58833758, 05.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 666/4730/14-ц Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/791/116/16 Доповідач Орловська Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Орловської Н.В.

Суддів: Кутурланової О.В.

ОСОБА_2

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої від імені ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, поділ земельної ділянки в натурі, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6, про визначення часток у спільній частковій власності подружжя та визнання права власності на домоволодіння

В С Т А Н О В И Л А :

02.07.2014 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, виділ частки майна в натурі, поділ земельної ділянки.

Позивач зазначив, що 57/100 частин домоволодіння №22 по вул. Спортивній в м. Херсоні є майном подружжя та перебуває у спільній сумісній власності його та ОСОБА_5, де їх частки є рівними, а решта 43/100 належить ОСОБА_6 Крім того, у спільному користуванні його та ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площею 0,0459 га. Просив виділити йому у власність 1/2 частину від 57/100 домоволодіння, що є спільною власністю із ОСОБА_5 та розділити земельну ділянку пропорційно часткам у праві власності на нерухоме майно.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6, про збільшення її частки у спільній частковій власності подружжя та визнання права власності на 44/100 частин домоволодіння №22 по вул. Спортивній в м. Херсоні.

В обґрунтування цих вимог, зазначила, що за час шлюбу із відповідачем придбали 57/100 частин домоволодіння. Після розірвання шлюбу у 2008р. ОСОБА_4 у будинку не проживає та його не утримує. Оскільки з 2009р. по 2014р. вона витратила особисті кошти на ремонт на утримання будинку, просила визначити її частку у спільній власності подружжя в розмірі 44/100, а частку ОСОБА_4 - 13/100.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.

Суд ухвалив: виділити у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у домоволодінні №22 по вул. Спортивній в м. Херсоні, житловий будинок літ.«А» загальною площею 42,1 кв.м. вартістю 46324 грн., прибудову літ.«а» - 18,3 кв.м. вартістю 18074 грн., сараї літ.«Д» - 6823 грн. і «Г» - 5141 грн., хвіртки №3 728 грн., № 5 1464 грн., огорожа №4 - 2528 грн., вимощення №І 2375 грн., що складає 32/100 частини домоволодіння вартістю 83457 грн.

У власність ОСОБА_6 виділено житловий будинок літ.«Б», площею 34,1 кв.м. вартістю 52414 грн., прибудови: літ. «б» площею 10,3 кв.м. - 10680грн., літ.«б-1» - 6883 грн., літню кухню літ.«В» - 98419 грн., котельню літ.«З» - 5783 грн., вбиральню літ.«Ж» - 6501 грн., хвіртка №2 - 728 грн., всього вартістю 181408 грн., що складає 68/100 домоволодіння.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча від імені ОСОБА_4, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його вимог щодо реального поділу 57/100 домоволодіння, які є спільним майном подружжя та поділу земельної ділянки відповідно до часток у спільній частковій власності на домоволодіння скасувати та ухвалити нове про задоволення його вимог, оскільки суд не врахував, що за висновком експерта виділ технічно можливий із незначним відхиленням від ідеальних часток співвласників в розмірі 3/100.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.06.2016р. прийнята відмова ОСОБА_4 від апеляційної скарги в частині оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.08.2015р. про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ земельної ділянки в натурі між співвласниками та апеляційне провадження в цій частині закрито.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.08.2015р. в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6, про визначення часток в спільному майні подружжя та визнання права власності, сторонами не оскаржено та в апеляційному порядку не переглядається.

Предметом апеляційного розгляду є рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.08.2015р. в частині поділу домоволодіння між співвласниками та виділ частки ОСОБА_4 із спільної власності подружжя на нерухоме майно.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення заявлених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 позовних вимог та залишаючи у їх спільній власності 32/100 частин домоволодіння, до складу яких входить житловий будинок літ.«А», прибудова літ.«а», сараї: літ. «Д» і літ. «Г»; хвіртки: № 3,5, огорожу №4, вимощення №І, загальною вартістю 83457 грн., а у власність ОСОБА_6 виділив решту домоволодіння частка якого становить 68/100 вартістю 181408 грн., керувався тим, що саме такий порядок користування спільною частковою власністю установлений співвласниками, а виділити належну ОСОБА_7 і ОСОБА_5 ідеальні частки у домоволодінні, як ізольовані квартири у відповідності до норм ДБН неможливо.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Право спільної часткової власності за визначенням ч. 1 ст. 356 ЦК України це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

З матеріалів справи вбачається, що домоволодіння № 22 по вул. Спортивній в м. Херсоні перебуває у спільній частковій власності сторін, де частка 57/100 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5, як це встановлено рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17.09.2012р. (а.с. 11,16,18-19). Решта 43/100 частини належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 29.09.2000р. (а.с.196).

Земельна ділянка площею 0,0459 га для будівництва і обслуговування вказаного домоволодіння надана у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_8, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку від 26.01.2005р., виданого на підставі рішення Херсонської міської ради від 09.11.2004р. № 657 (а.с.177).

В ході розгляду справи сторони визнали той факт, що між співвласниками 57/100 частин загальною вартістю 83457 грн. згідно висновку експертизи від 08.01.2015р. та 43/100 частин домоволодіння склався порядок користування, за яким ОСОБА_6 користується житловим будинком літ.«Б» із прибудовами літ. «б», «б-1», вбиральня літ. «Ж», хвіртка №2.

Самовільно зведені літня кухня літ. «В», котельня літ. «З», на підставі рішення Херсонської міської ради від 26.10.2007р. № 658 оформлені за ОСОБА_6, а тому загальна вартість тієї частини, що перебуває у її відокремленому користуванні - 181408 грн. (а.с.87).

Питання щодо зміни розміру часток співвласників у зазначеному домоволодінні жодна із сторін у даній справі не порушувала і позовні вимоги з цього приводу заявлені ними не були. Також сторони погодилися із тим фактом, що частина домоволодіння, із ідеальною часткою 43/100 належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 29.09.2000р. (а.с.196).

У її фактичному користуванні перебуває житловий будинок літ. «Б», із прибудовами літ. «б», «б-1», вбиральня літ. «Ж», хвіртка №2, а також приналежні до нього господарські споруди літня кухня літ. «В», котельня літ. «З», право власності на які встановлено за ОСОБА_6 рішенням Херсонської міської ради від 26.10.2007р. № 658. Вказані споруди, як визнано сторонами, не є предметом спільної власності позивача та ОСОБА_5, а тому право на виділ частки із зазначеної частини домоволодіння позивач не заявляв.

Частинами 3 та 4 ст. 357 ЦК України встановлено право співвласника на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом і за згодою решти співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити за свій рахунок і у встановленому законом порядку добудову без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав. Така добудова є власністю того із співвласників, хто її зробив, і не змінює часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір встановив нові розміри часток співвласників домоволодіння, вважаючи, що зведені за кошти ОСОБА_6 господарські споруди: літня кухня літ. «В», котельня літ. «З», право власності на які встановлене за ОСОБА_6 рішенням Херсонської міської ради від 26.10.2007р. № 658, є підставою для збільшення її частки у спільній частковій власності із 43/100 до 68/100, а частка ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зменшена із 57/100 до 32/100.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки жодний із співвласників вимог про збільшення своєї частки із підстав поліпшення спільного майна в суді не заявляв. Крім того, підстави такого збільшення у відповідності вище наведених норм матеріального права предметом судового розгляду не були, а тому ухвалене у справі рішення в цій частині слід змінити.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що питання щодо можливості виділу частки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід вирішувати виходячи із розміру ідеальних часток співвласників, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 57/100, встановлених рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17.09.2012р. (а.с. 11,16,18-19).

У фактичному користуванні позивача та ОСОБА_5 перебуває житловий будинок літ. «А» загальною площею 42,1 кв.м., прибудова літ. «а» -18,3 кв.м., сараї літ. «Д» і «Г» , хвіртки №3, № 5, огорожа №4, вимощення №І, що відповідає належній їм ідеальній частці 57/100 у спільній власності на домоволодіння.

Жодна із сторін проти цього факту не заперечувала.

Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України учасники спільної часткової власності здійснюють свої права за їх згодою та можуть домовитись про порядок користування і володіння майном, яке перебуває у їх спільній власності. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).

Виходячи із змісту норм ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380 ЦК України виділ часток жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Отже, визначальним для виділу частки в домоволодінні, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи виділ частки, повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. (така позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 03.04.2012р. у справі № 6-12цс13).

Як вбачається із висновку експертизи від 01.03.2016р. виділити у відокремлену власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дві окремі ізольовані квартири неможливо, однак за умови здійснення перепланування технічно можливий виділ належних кожному із цих співвласників часток без відхилення від їх ідеального розміру, а саме кожному із них можна виділити по 57/200 частин у домоволодінні, відповідно до запропонованого експертизою варіанту. Розподілити між ними приміщення у житловому будинку літ. «А» та господарські споруди, які перебувають у їх фактичному користуванні за погодженням із ОСОБА_6

При запропонованому варіанті поділу передбачається втручання у несущі конструкції житлового будинку. Крім того, експерт в судовому засіданні розяснив, що на стадії розробки ним варіантів виділу частки не можна встановити ризиків можливої руйнації чи пошкодження обєкту нерухомості внаслідок проведення необхідної реконструкції і перепланування приміщень будинку.

За таких обставин, здійснення перепланування можливе лише за умови дотримання вимог ст. 152 ЖК України, отримання відповідного дозволу, що дає право на виконання таких робіт.

Обовязок оформлення таких документів згідно ст. 34, 39, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» покладено на Управління державної архітектурно - будівельної інспекції.

В ході розгляду справи, судом апеляційної інстанції на виконання обовязку, покладеного ч.4 ст. 10 ЦПК України, запропоновано сторонам надати відповідні технічні висновки про відповідність перепланування будівельним нормам та правилам, санітарно епідеміологічним вимогам і правилам пожежної безпеки.

Як зазначено у висновку експертизи від 01.03.2016р. та пояснень експерта в судовому засіданні, можливість здійснення перепланування за вказаним варіантом повязана із необхідністю розробки проекту реконструкції, яким має бути передбачені технічні умови передбачені нормами ДБН В.3.2.-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» для збільшення висоти житлових приміщень в будинку на 0.1м для приведення до мінімально необхідного розміру 2,5 метра, виконати два окремих вводи газопостачання згідно попередньо розробленого проекту, а також облаштування санвузлу із підведенням незалежних трубопроводів водопостачання та водовідведення, переобладнання існуючої системи електропостачання.

Однак, таких висновків сторони не надали, а дозвіл на проведення реконструкції і переплановування житлового будинку у звязку із виділом в натурі частки, належної позивачеві уповноваженим на це органом не надано.

З врахуванням наведених фактичних обставин справи слід визнати правильним висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законодавством підстав для задоволення позовних вимог про виділ належної позивачеві частки у спільній власності подружжя за варіантом вказаним у висновку експерта.

Разом із тим, суд задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 ухвалив: поділити спірне домоволодіння шляхом виділу у спільну сумісну власність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 житловий будинок літ. «А», сараї літ.«Д» і «Г», хвіртки №3 і 5, огорожу №4, вимощення №І.

При цьому поза увагою суду залишилась та обставина, що відповідно до ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільноїсумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, пятої статті 71 СК України щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

У справі, що розглядається, жодна із сторін питання присудження компенсації не порушувала, позивач визначив спосіб захисту свого права шляхом визнання за ним належної йому частки у спільній власності подружжя та її виділ.

Отже, суд першої інстанції дійшовши вірного висновку щодо рівності часток позивача і ОСОБА_5 у майні, набутому за час шлюбу та належність ОСОБА_4 його 1/2 частини, помилково залишив це майно у спільній сумісній власності цих співвласників.

Враховуючи викладене, рішення суду у вказаній частині слід змінити та згідно із ст. 364, 370 ЦК України у разі неможливості виділу належної позивачеві частки, залишити це майно у їх спільній частковій власності, де частка ОСОБА_4 становить 57/200 від цілого домоволодіння.

На підставі викладеного, ст.ст. 364, 370 ЦК України, ст.ст. 69,71 СК України та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої від імені ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2015 року в частині виділу у спільну сумісну власність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 32/100 домоволодіння за адресою: м. Херсон, вул. Спортивна, 22 із відповідною частиною господарських споруд змінити та визнати, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виділено 57/100 цього ж домоволодіння у спільну часткову власність де частки кожного є рівними.

Рішення цього ж суду щодо встановлення ОСОБА_6 68/100 частки цього домоволодіння змінити та вважати виділену їй частку розміром 43/100.

В решті це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий _____ Н.В.Орловська

Судді: _____ О.В.Кутурланова

_____ ОСОБА_2