Рішення № 58832079, 05.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/4561/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/736/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Лузан Л. В. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 25 вересня 1993 року по 05 березня 2015 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, а потім їх шлюб був розірваний. Від шлюбу мають повнолітнього сина.

Під час шлюбу з відповідачкою за спільні сімейні кошти було придбане майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по вул. Слобідка, 11 в с. Козацьке, Конотопського району; квартиру за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль CHEVROLET Aveo 1.5і, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску; автомобіль ЗІЛ ММЗ 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску; мопед SIGMA Line 50 Х, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2011 року випуску; трактор колісний Т-25 А, реєстраційний номер НОМЕР_4, 1990 року випуску, загальну вартість якого позивач оцінив у розмірі 274150 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив провести поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя таким чином, щоб виділити йому у власність житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями; автомобіль ЗИЛ ММЗ 554 М; мопед SIGMA Line 50 Х та трактор колісний Т-25 А, а відповідачці виділити у власність те майно, що залишилось із перерахованого, тобто квартиру у багатоквартирному будинку та легковий автомобіль CHEVROLET Aveo 1.5і.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4.

Поділено майно, що є обєктом права спільної сумісної власності, та виділено ОСОБА_4 наступне майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: вул. Слобідка, 11, с. Козацьке, Конотопського району, Сумської області, вартістю 115575 грн., автомобіль ЗІЛ ММЗ 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску, вартістю 40000 грн., мопед SIGMA Line 50 Х, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2011 року випуску, вартістю 1000 грн., трактор колісний Т-25 А, реєстраційний номер НОМЕР_4, 1990 року випуску, вартістю 40000 грн., а всього на загальну суму 196575 грн. та визнано за ним право власності на вказане майно.

Виділено ОСОБА_3 наступне майно: квартиру АДРЕСА_2, вартістю 603324 грн., автомобіль CHEVROLET Aveo 1.5і, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 137046 грн., а всього загальною вартістю 740370 грн. та визнано за нею право власності на вказане майно.

Вказане рішення суду відповідач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визнати право власності на 1/2 частку у спірному майні за кожним з колишнього подружжя.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що між сторонами відсутня домовленість про поділ їх спільного майна, як подружжя, тому за кожним з них має бути визнано право власності на спірне майно без його реального поділу, тобто визнати лише ідеальні частки подружжя в цьому майні, тобто по 1/2 частці за кожним. Крім того, відповідачка вважає незаконним виділення позивачу у власність житлового будинку з господарськими спорудами, оскільки вона зареєстрована в ньому, але не має можливості там проживати, так як позивач створює перешкоди в цьому. Щодо вирішення питання про поділ однокімнатної квартири, то відповідач зазначає, що це жиле приміщення було придбано сторонами для їх сина, в якій він зареєстрований і проживає на даний час, а також не використовується ними ще і внаслідок того, що знаходиться в іншій місцевості.

Відповідачка також не погоджується з визначеним судом першої інстанції порядком поділу автотранспортних засобів та трактора, посилаючись на те, що вантажний автомобіль і трактор були придбані колишнім подружжям для отримання прибутку для сімї від їх використання, а не для використання тільки позивачем у своїй діяльності.

Що стосується легкового автомобіля «CHEVROLET», то він був придбаний для сина. Отже, враховуючи, що вказане рухоме майно є неподільним, а сторони не можуть дійти згоди щодо його поділу, тому відповідачка в апеляційній скарзі також просить залишити вказане майно без його реального поділу, визначивши ідеальні частки подружжя в ньому.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_6 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони з 25 вересня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2015 року (а.с.4).

За час шлюбу сторони за спільні сімейні кошти набули майно у вигляді житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: вул. Слобідка, 11 с. Козацьке Конотопського району Сумської області; квартири АДРЕСА_3; автомобіля ЗІЛ ММЗ 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску; мопеда SIGMA Line 50 X, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2011 року випуску; трактора колісного Т-25 А, реєстраційний номер НОМЕР_4, 1990 року випуску; автомобіля CHEVROLET Aveo 1.5і, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (а.с.5, 6, 12, 13, 14).

Як зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2015 року, ринкова вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями разом із земельною ділянкою за адресою: вул. Слобідка, 11 у с. Козацьке, Конотопського району, Сумської області становить 115575 грн. (а.с.51-61, 62-72).

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23 листопада 2015 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 становить 603324 грн.(а.с.73-83, 84-94).

Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості колісно-транспортного засобу від 23 листопада 2015 року ринкова вартість автомобіля CHEVROLET Aveo 1.5і, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, становить 137046 грн. (а.с.95-101, 102-106).

Крім того, між сторонами на основі взаємних поступок досягнуто згоди щодо вартості іншого спірного майна, а саме: автомобіля ЗІЛ ММЗ 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску у розмірі 40000 грн., мопеда SIGMA Line 50 X, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2011 року випуску 1000 грн., трактора колісного Т-25 А, реєстраційний номер НОМЕР_4, 1990 року випуску 40000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та погоджуючись із запропонованим позивачем варіантом поділу спільного майна колишнього подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що набуте сторонами за час шлюбу майно може бути реально поділено між ними з урахуванням фактичного порядку користування вказаним майном та інтересів кожного із сторін і даних про те, що кожному з них можливо виділити як жиле приміщення, так і транспортний засіб.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Положення цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно із частиною пятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України розяснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, пятої статті 71 СК України щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною пятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Такого ж по суті висновку щодо необхідності внесення одним з подружжя коштів на депозитний рахунок суду при поділі майна подружжя дійшов суд касаційної інстанції під час касаційного розгляду справ № 6-46518св13, № 6-4280св15, № 6-2891св15.

За обставинами, визнаними сторонами, отже, які не підлягають доказуванню, вбачається, що квартиру АДРЕСА_4 сторони придбали фактично для сина, який і мешкає там на даний час, а в жилому будинку № 11 по вул. Слобідка в селі Козацьке, Конотопського району, Сумської області відповідачка зареєстрована і має намір там проживати, оскільки у тій же місцевості вона працює, тому переїжджати на інше місце, тобто в однокімнатну квартиру до сина, вона наміру не має.

Згідно з вимогами ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду про поділ майна колишнього подружжя при такому варіанті, коли у власність позивачу був виділений жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами, а відповідачці однокімнатна квартира, в якій фактично проживає їх повнолітній син, є помилковим, так як не враховується рівність прав кожного з колишнього подружжя на володіння, користування і розпорядження тим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, приймаючи до уваги, що про інше домовленості між сторонами не було.

При такому варіанті поділу нерухомого майна також порушуються інтереси відповідачки, так як вона має переїжджати в іншу місцевість, в результаті чого може втратити роботу, яку має на даний час. До того ж, позивачем не доведено, що вказаний порядок користування цим майном вже фактично склався між ним і відповідачкою, що свідчить про невідповідність висновків суду при вирішенні зазначеного питання обставинам справи.

Отже, приймаючи до уваги, що жоден із колишнього подружжя не вчинив дій стосовно реального поділу житлового будинку, а однокімнатна квартира у багатоквартирному будинку відноситься до неподільних речей, також сторони не дійшли домовленості щодо володіння, користування і розпорядження спірним нерухомим майном, тому, враховуючи, що спірне майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, колегія суддів вважає можливими визнати ідеальні частки колишнього подружжя в цьому майні, тобто на 1/2 за кожним, без його реального поділу і залишити житловий будинок та квартиру у їх спільній частковій власності, змінивши, тим самим, рішення суду в зазначеній частині.

Що стосується рішення суду в частині поділу між сторонами рухомого майна (легковий та вантажний автомобілі, колісний трактор та мопед), то колегія суддів погоджується з таким порядком, коли у власність позивачу виділено автомобіль ЗІЛ, колісний трактор Т-25 «А» та мопед SIGMA, а відповідачці автомобіль «CHEVROLET Aveo», що відповідає фактичним обставинам справи щодо користування сторонами цим майном та їх інтересам, а також узгоджується з висновком суду першої інстанції в зазначеній частині.

Однак, з урахуванням того, що вартість рухомого майна, виділеного позивачу, становить 81000 грн., а відповідачці 137046 грн., тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути грошову компенсацію за надлишково отримане нею майно в сумі 28023 грн., що буде відповідати рівності прав сторін.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про помилковість рішення суду в частині поділу нерухомого майна заслуговують на увагу, однак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, так як в ній йдеться про інший порядок поділу майна.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3; 309 ч.ч.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2016 року в даній справі в частині поділу житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями по вул. Слобідка, 11 в с. Козацьке, Конотопського району та квартири АДРЕСА_2 змінити і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в порядку поділу майна колишнього подружжя право власності на 1/2 частку у вказаному майні, а саме: у житловому будинку з господарчо-побутовими будівлями по вул. Слобідка, 11 в с. Козацьке, Конотопського району, а також у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, за кожним, тим самим, частково задовольнивши позов ОСОБА_4.

В решті рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 28023 грн. в якості грошової компенсації за надлишково отримане майно.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -