Ухвала суду № 58831004, 08.07.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7363/16-ц

н/п 2/640/2001/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2016 року суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

10.05.2016 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач із позовом до Харківської міської ради із вимогами про визнання права власності.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року позовна заява була залишена без руху, оскільки в порушенні ст. 120 ЦПК України позивач не в сплатив судовий збір за розгляд даної справи, а саме не надав до суду квитанцію про сплату судового збору на загальну 2641 грн. 41 коп. та не надав копію позовної заяви для відповідача.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 1378 грн.

Згідно п.1 ч.2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позови майнового характеру, які подані фізичними особами розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551 грн. 20 коп.).

Таким чином за подання вказаної позовної заяви, в якій ціна позову дорівнює 264141,00 грн., сума судового збору складає 2641 грн. 41 коп.

Отже, позивач мав надати квитанцію про сплату судового збору на суму 2641 грн. 41 коп., які повинні були бути перераховані на відповідний рахунок.

Таким чином, позивачу було розяснено про необхідність надати до суду квитанцію про сплату судового збору на вищевказану суму.

Разом з тим, позивач надіслав до суду лише ще одну копію позовної заяви, проте квитанцію про сплату судового збору не долучив.

У відповідності до норм Цивільно-процесуального кодексу України якщо недоліки позовної заяви у встановлений суддею строк, що не може перевищувати пять днів з дня отримання позивачем ухвали, позивач не усунув, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява визнається неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу двічі направлялась ухвала про залишення позовної заяви без руху, яку останній отримав 29 червня 2016 року та мав протягом пяти днів усунути визначені суддею недоліки.

Разом із тим, у визначений суддею строк, тобто до 04 червня 2016 року включно, позивач не усунув вказані суддею недоліки, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява визнається неподаною та підлягає поверненню позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

При цьому суд зазначає, що позивачу надавався достатній час для направлення квитанції про сплату судового збору навіть поштовим відправленням.

Відповідно до п. 21.3 «Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 173, у разі не усунення недоліків у встановлений строк, якщо на ухвалу не надійшла апеляційна скарга, позовна заява/заява з ухвалою про залишення без руху не пізніше трьох днів після закінчення строку для усунення недоліків передається для розгляду судді.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності - вважати неподаною та повернути позивачу.

Розяснити позивачу про його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.В. Якуша