Рішення № 58830016, 07.07.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6489/15-Ц

2/638/25/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

04 липня 2016 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Подосокорської А.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» доОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

Установив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просить стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором 59/А-07 від 27.12.2007 року за період з 19.05.2009 року по 31.03.2015 року в розмірі 411470,66 дол. США, що складає еквівалент 9644872,2 грн., яка складається з наступного: 207 521,59 дол. США, що складає еквівалент 4 864 306,0 грн. заборгованість за відсотками, 203 949,07 дол. США, що складає еквівалент 4 780 566,2 грн. заборгованість з пені.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», (правонаступником якого є - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 59/А-07 від 27.12.2007 року, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 250000,00 долларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.01.2014 року. 21.12.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 59/А-07 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений договір поруки відповідно до якого остання надала поруку за виконання позичальником обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник. Кредитний договір № 59/А-07 ОСОБА_3 укладав перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_5, яка надала свою згоду на укладення договору, оскільки кошти використані на потреби сім'ї, кредитний договір створює обов'язки для кожного з подружжя.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору, перед позивачем виникла заборгованість в період з 19.05.2009 року по 31.03.2015 року на загальну суму 411470,66 дол. США, що становить 9644872,2 грн., яку позивач просить стягнути солідарно разом із судовими витратами з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, зазначаючи, що позивачем не надано доказів щодо видачі кредиту, також посилався, що у поручителя не виникло зобов'язання за договором поруки, оскільки поручитель не отримував письмову вимогу кредитора. Окремо зазначав, що рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02.06.2015 року по справі № 641/6643/13-ц залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.10.2015 року стягнуто з арбітражного керуючого ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» шкоду в розмірі 1 267 534,38 грн. Згідно з цим рішенням в забезпечення виконання вказаного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки від 27.12.2007 року, згідно з яким ОСОБА_3 надав в іпотеку належні йому на праві власності житлові приміщення загальною площею 73,1 кв.м., та нежитлові приміщення загальною площею 75,5 кв.м. При цьому сторони визначили, що вартість іпотеки за договором становить 1550034,38 грн. Під час провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 06.12.2012 року останнього визнано банкрутом, ліквідатором призначено ОСОБА_7 28.12.2012 року ліквідатор здійснив реалізацію майна боржника, яке знаходилось в іпотеці ПАТ КБ «ПриватБанк» за заниженою вартістю, чим спричинила шкоду в розмірі 1 267 534,38 грн., яка була стягнута на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». У зв'язку з чим представник відповідача наголошував, що суму заборгованості за кредитним договором необхідно зменшити на суму, яка вже стягнута з арбітражного керуючого ОСОБА_6. Крім того, представник відповідача просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею по кредитному договору.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням наступного.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до укладеного договору № 59/а-07 від 27.12.2007 року ОСОБА_3 15.01.2008 року отримав кредит у розмірі 250000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.01.2014 року.

30.04.2009 року загальними зборами акціонерів «ПриватБанку» прийнято рішення про зміну типу Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та 17.07.2009 року проведено відповідну реєстрацію змін.

Зобов'язання за кредитним договором № 59/а-07 від 27.12.2007 року позичальником належним чином не виконані, станом на 31.03.2015 року заборгованість за договором становить 628799,73 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 201659,67 дол. США, заборгованості за відсотками - 222674,39 дол. США, заборгованості з пені - 204465,67 дол. США.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ухвалено рішення по справі № 2-400/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «УФА «Верус» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 59/а-07 від 27.12.2007 року, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто заборгованість за кредитом станом на 18.05.2009 року у розмірі 1884637,44 грн. Виконавчі листи пред'явлено до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ на виконання. Рішення відповідачами не виконано.

За період з 19.05.2009 року по 31.03.2015 року нарахована заборгованість у розмірі 411470,66 дол. США, яка складається з заборгованості за відсотками у розмірі 207521,59 дол. США, що складає еквівалент 4 864 306,0 грн. та заборгованості з пені - 203949,07 дол. США, що складає еквівалент 4 780 566,2 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до правил ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Положення ст.549 ЦК України зазначають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

Відповідно до положень ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно договору поруки від 21.12.2007 року ОСОБА_4 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 59/А-07 від 21.12.2007 року в тому ж розмірі, що і боржник.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено інше.

Згідно із частиною четвертоюстатті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв?язку із закінченням строку її чинності, частина четвертастатті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертоїстатті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не пред?явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертоїстатті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов?язання не встановлено або встановлено моментом пред?явлення вимоги), якщо кредитор не пред?явить позову до поручителя (третє речення частини четвертоїстатті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертійстатті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб?єктивного права кредитора й суб?єктивного обов?язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред?явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов?язань застосоване в другому реченні частини четвертоїстатті 559 ЦК Українисловосполучення «пред?явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов?язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред?явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред?явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобовязань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінністатті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертоїстатті 559 цього Кодексупро припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не пред?явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормоючастини четвертоїстатті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов?язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормоючастини четвертоїстатті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов?язань поручителя.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються.

Оскільки договір поруки, укладений між позивачем та ОСОБА_4 не містить посилання на конкретну дату з якою повязано закінчення його строку дії необхідно виходити з того, що вимоги до поручителя за цими договором можуть бути пред?явлені шляхом звернення до суду з позовною заявою протягом шести місяців від дня настання закінчення строку основного зобов?язання тобто до 14.07.2014 року.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом до поручителя ОСОБА_4 21.04.2015 року, тобто після спливу шестимісячного терміну, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині.

Разом з цим суд відмовляє в задоволенні вимог банку до ОСОБА_5, з якою відповідач ОСОБА_3 перебував у шлюбі на час укладення кредитного договору, оскільки відповідач ОСОБА_5 не є стороною ані кредитного договору, ані договору поруки, а тому не має зобовязань перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

Що стосується вимог позивача до ОСОБА_3, то суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Строк дії основного зобовязання за кредитним договором сплив 14.01.2014 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_3 пені лише 21.04.2015 року, тобто після спливу річного строку давності, у звязку з чим суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні даної вимоги позивача.

Окрім цього, суд задовольняє вимогу ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за відсотками по кредитному договору № 59/а-07 від 27.12.2007 року за період з 19.05.2009 року по 14.01.2014 року у розмірі 81464,34 доларів США, що станом на 04.07.2016 року за курсом НБУ становить 2021944,92 грн., оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2011 року з ОСОБА_3 стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором в тому числі по відсоткам станом на 18.05.2009 року, а кінцева дата дії вказаного договору 14.01.2014 року, зазначена стягувана сума відповідає додатку № 1 до договору за вказаний період.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати у справі, а саме судовий збір в сумі 766 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215, ЦПК України, ст. ст. 4, 5, 16, 258, 509, 526, 530, 533, 536, 553, 554, 589, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» доОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками по кредитному договору № 59/а-07 від 27.12.2007 року за період з 19.05.2009 року по 14.01.2014 року у розмірі 81464,34 доларів США, що станом на 04.07.2016 року за курсом НБУ становить 2021944,92 грн. та суму судового збору у розмірі 766 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, починаючи з 11.07.2016 року. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий