Рішення № 58829933, 06.07.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

06.07.2016

Справа № 638/2914/16-ц

2/638/2333/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова

У складі головуючого судді Наумової С.М.

Секретаря Токарєвої М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, 3-я особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3-я особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання договору комісії на відчуження квартири АДРЕСА_1 , укладеного 20.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним, про визнання правочину договору купівлі продажу квартири54 будинку 22 по вул. Новгородської у м .Харкові , укладеного 03.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним , посилаючись на те , що 20.11.2015 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір комісії , який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 Дана угода була укладена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, зміст на смисл укладеної угоди не відповідає фактичним обставинам справи. ОСОБА_2 та нотаріус ввели її в оману про фактичні обставини укладеної угоди , а саме договір комісії. Приватний нотаріус не знайомила її зі змістом укладеної угоди , а також не вирішила її істинне правове становище. Вона є інвалідом 3 групи і не розуміє юридичної термінології , умови та смислу договору комісії. Вона під тиском з боку відповідача та приватного нотаріуса , які змусили її підписати цей договір, фактично не ознайомив з його змістом та смислом. Також вона не мала намір продавати квартиру. Вона підписала договір комісії, зміст якого їй невідомий. Після цього стан здоров*я її погіршився і вона викликала карету швидкої допомоги.

12.02.2016 року їй стало відомо , що 3 лютого 2016 року відповідачем ОСОБА_2 , що діяв як комісіонер передав нерухоме майно , за яким комітент є ОСОБА_1, що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 передала у власність ОСОБА_6, який за договором сплатив грошову суму в розмірі 375000 грн. Вважає , що в діях відповідача та нотаріуса мається склад злочину , тому звернулась до правоохоронних органів, які провели перевірку та відмовили в порушенні кримінальної справи.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав частково та пояснив , що позивачку примусили підписати договір комісії. Вона була в стані хвороби , не могла віддавати звіт своїм діям, що підтверджується довідкою про виклик швидкої допомоги. Квартира продана , а її вартість в договорі не вказана. Позивачку ввели в оману, їй ніде проживати. Був скоєний злочин домовленості покупця з продавцем.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити,оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на законі, надавши письмові заперечення , які приєднані до справи.

Представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити ,оскільки відсутні підстави , передбачені ст..ст.203,215 ЦК України, надавши письмові заперечення ,які приєднані до матеріалів цивільної справи.

3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з*явилась , просила розглядати справу за її відсутності , надала до суду письмові заперечення та просила у задоволенні позову відмовити.

Суд , вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи , прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, існує виключний перелік підстав для визнання договору недійсним, оскільки останні передбачені статтею 203 ЦК України.

Судом встановлено : 20 листопада 2015 року був укладений договір комісії між ОСОБА_1 . (комітент) та ОСОБА_2. (комісіонер),посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 (а.с.6)

03 лютого 2016 року був укладений договір купівлі продажу квартири за адресою : АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, реєстровий номер № 85, посвідчений 03.02.2016 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 ( а.с. 13)

Позивачка вказує, що вона уклала договір комісії під тиском з боку ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_4, та вони, на думку позивачки, змусили її укласти договір комісії, фактично не ознайомивши її зі змістом договору. Крім того позивачка вказує, що вона хворіє, є інвалідом 3 групи

Із договору комісії від 20 листопада 2015 року, реєстровий номер .№ 1658 вбачається , що «... сторони, діючи свідомо і добровільно, на власний розсуд, без збігу тяжких обставин, а саме: такий майновий або особистий стан сторін цього Договору чи його близьких (крайня нужденність, хвороба та інше), які примусили укласти цей Договір на вкрай невигідних для них умовах, без будь-якого примусу як фізичного так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений договір, у тому числі з вимогами щодо його недійсності, розуміючи українську мову...».

Вказаний договір підписаний позивачкою ОСОБА_1, з пункту 21 договору вбачається, що останній прочитаний сторонами. Позивачка засвідчила, що укладає договір без примусу, вільною від збігу тяжких обставини, розуміє українську мову тощо.

Згідно ч.1 ст. 231 ЦК України - правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму ВС «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 №9, убачається, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму ВС України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 - При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім*ї, родичів тощо або їх майна.

Згідно узагальнення Верховного Суду України від 24 листопада 2011 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» -Відповідно до статей 229 - 233 ЦК України- правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Для визнання правочину недійсним, через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Судам варто мати на увазі, що насильство розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Воно повинне виражатися в незаконних, не обов'язково злочинних, діях (наприклад, насильством може бути вплив на волю контрагента за допомогою використання його залежного становища). Насильство викликає страх настання невигідних наслідків. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною майбутнього правочину, так і сторонньою особою щодо іншої сторони, її родичів чи близьких. На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій (наприклад, погроза звернутися до суду із заявою у справах приватного обвинувачення, позбавити спадщини або накласти арешт на майно). Вона може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

З аналізу зазначених норм вбачається, що правочин, вчинений під впливом насильства, полягає у вчиненні незаконних дій відносно сторони правочину з метою спонукання її до укладення такого правочину.

При розгляді справи , судом встановлено , що вказані дії були відсутні, останній нічим не доводяться. Натомість посилання позивачки на те, що остання вчинила правочин під впливом насильства спростовуються її ж підписом на договорі, в котрому вона вказувала, що такі дії відсутні.

Посилання позивачки на той факт, що вона через хворобу не розуміє українську мову, а тому не могла зрозуміти умови договору. Однак, як вбачається із договору комісії - позивачка зазначила що розуміє українську мову.

Крім того, 20 листопада 2015 року позивачка на ім'я приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 склала заяву, написала ії власноручно, українською мовою. При цьому позивачка знову зазначала, що перебуває при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлює значення своїх дій та повідомила що їй роз 'яснено та зрозумілі значення, умови та правові наслідки договору комісії. Зазначала що бажає настання правових наслідків, обумовлених цим договором, стверджує що такий договір не є мнимим чи удаваним. Заява підписана позивачкою ОСОБА_1

Крім цього, 20 листопада 2015 року позивачка склала на ім'я ПН ХМНО ОСОБА_4 ще одну заяву, знову ж українською мовою, а тому вказувати, що вона не володіє державною мовою також цим спростовується. Крім того, позовна заява, складена державною мовою та підписана позивачкою, що також вказує на те, що остання володіє державною мовою.

З аналізу цих доказів вбачається, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору комісії повністю спростовані, а тому їх вважати обґрунтованими не можна.

Нотаріусом, при посвідченні договору комісії від 20 листопада 2015 року та договору купівлі - продажу від 03 лютого 2016 року, було повністю виконано вимоги статей 43-48 Закону України «Про нотаріат», були відсутні підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, що передбачені статтею 49 Закону України «Про нотаріат». Сторони мали повноваження на укладення договору купівлі-продажу, були дієздатними, розуміли значення своїх дій та могли ними керувати, а тому вказаний правочин не можна визнати недійсним, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України як підстава для визнання договору купівлі - продажу недійсним.

Договір комісії було укладено та визначено такий спосіб розпорядження майном сторонами, оскільки між позивачкою та ОСОБА_8 було укладено договір позики від 20 листопада 2015 року, за умовами якого остання отримали в борг грошові кошти в розмірі 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень.

20 листопада 2015 року позивачка звернулась із заявою до ОСОБА_8 в котрій просила позичити їй грошові кошти, котрі їй потрібні для розвитку підприємницької діяльності.

Розписка від 20 листопада 2015 року свідчить про отримання позивачкою грошових коштів. Крім того, сторони уклали договір позики 20 листопада 2015 року, та позивачка останній не оскаржує, хоча він також складений українською мовою, котра на той час була для позивачки зрозуміла.

Також 20 листопада 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився перед ОСОБА_8 за виконання позивачкою своїх зобов'язань за договором позики від 20 листопада 2015 року. В подальшому, оскільки позивачка своїх зобов'язань за договором позики від 20 листопада 2015 року не виконувала, ОСОБА_8 25 січня 2016 року звернувся із заявою до ОСОБА_2 в котрій просив погасити заборгованість, що виникла за договором позики, оскільки позивачка його порушила, та станом на день звернення із цією заявою заборгованість склала 388 750,00 (триста вісімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) гривень.

ОСОБА_2 погасив заборгованість, про що свідчить розписка від 28 січня 2016 року. В подальшому, ОСОБА_2 було передано права кредитора відповідно до статті 556 ЦК України, оскільки він виконав зобов'язання за боржника, а тому з метою погашення заборгованості, останній продав квартиру та погасив заборгованість за договором позики від 20 листопада 2015 року.

Реалізувавши квартиру АДРЕСА_3 шляхом укладення договору купівлі - продажу від 02.03.2015 року, ОСОБА_2 направив позивачці звіт про виконання договору комісії від 05.02.2016 року, котрий позивачка отримала особисто 17.02.2016 року та в 30-ти денний строк, передбачений законом і договором не скористалась своїм правом на подання комісіонеру заперечень щодо звіту, а, отже, прийняла виконання згідно із законом.

З приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03 лютого 2016 року, реєстровий номер № 85, посвідчений 03.02.2016 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 слід зазначити.

При укладенні договору купівлі - продажу квартири продавець - ОСОБА_2 на підставі договору комісії продав, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_3.

При цьому відсутні підстави для визнання такого договору недійсним.

Зокрема, зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особи, що вчиняли правочин, володіли достатнім обсягом цивільної дієздатності; волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі; правочин вчинено в формі, що встановлена законом для такого виду правочину; правочин був спрямований на реальне настання наслідків, що були ним обумовлені; при укладенні правочину не було порушено прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Ні при укладенні, ні при посвідченні договору комісії та договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 вищезазначені норми закону порушені не були, а тому відсутні підстави для визнання договорів недійсними.

Згідно ст..10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного , суд відмовляє ОСОБА_1 Г В. у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 209,212-218 ЦПК України , ст.ст.215, 203, 230-231 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3-я особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання договору комісії на відчуження квартири АДРЕСА_4 , укладеного 20.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним, про визнання правочину договору купівлі продажу квартири54 будинку 22 по вул.. Новгородської у м. Харкові , укладеного 03.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з моменту проголошення.

Суддя С.М. Наумова.