Рішення № 58826019, 06.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3587/16 Справа № 209/3664/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Красвітної Т.П., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 29 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Позивач вказував на те, що з 07 жовтня 2005 року до 06 лютого 2015 року перебував з відповідачем у шлюбі. Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 16 грудня 2005 року вони придбали будинок по вул.Володарського,10 у м.Дніпродзержинську з оформленням права власності на відповідача. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не визнає його право на вказане майно, позивач просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частку зазначеного будинку.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 29 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Воно є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вирішить справу згідно із законом, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.

Всупереч вимогам ст.ст.10, 214 ЦПК суд не з'ясував обставини справи, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що з 07 жовтня 2005 року сторони знаходилися у шлюбі, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродержинська від 06 лютого 2015 року. Від шлюбу дітей немають. В період шлюбу вони придбали будинок по вул.Володарського,10 у м.Дніпродзержинську з оформленням права власності на відповідача.

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст.70 СК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що спірний будинок має самочинне перепланування з самочинним зменшенням загальної площі з 62,5 кв.м. на 61,7 кв.м. та самочинним зменшенням житлової площі з 45,2 кв.м. на 40,5 кв.м., а також із того, що об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти, не є об'єктами права власності, а тому не можуть бути предметом поділу.

З таким висновком погодитися не можна, оскільки позивач, як вбачається зі справи, хоч і назвав свою позовну заяву "про поділ спільного майна подружжя", проте не ставив перед судом питання про поділ (виділ) майна згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України, а лише просив, на підставі статей 60, 70 СК України, визнати за ним право власності на 1/2 частку зазначеного будинку.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 мав витрати на сплату судового збору за позовною заявою у розмірі 806 грн. (а.с.2 т.1) та за апеляційною скаргою в сумі 886,22 грн. (а.с.8, 19 т.2), які просив стягнути з відповідача.

Зазначені вимоги згідно із вказаною вище нормою закону підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 29 лютого 2016 року скасувати.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку по вул.Володарського,10 у м.Дніпродзержинську.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 692,22 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Романюк М.М.

ОСОБА_4