Ухвала суду № 58825980, 07.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5167/16 Справа № 206/1796/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 58

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Марганецького відділу державної виконавчої служби Марганецького міського управління юстиції, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 банк «Приватбанк» про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року, скасований арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №23847071 від 14 січня 2011 року державного виконавця Марганецького відділу ДВС Марганецького МУЮ Дніпропетровської області ОСОБА_6 на все майно, що належить ОСОБА_7, в межах виконавчого провадження №23847071, на підставі виконавчого листа № 2/838/08, виданого 19 грудня 2008 року та зареєстрованого реєстратором Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 31 січня 2011 року за № 10771263.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу про державну реєстрацію прав КП "ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради від 13 червня 2012 року, номер витягу 34469811, власником квартири № 61 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавтів буд. 24, на підставі свідоцтва про право власності (без номера) від 19 квітня 2012 року є ОСОБА_5

ОСОБА_7 змінив прізвище на ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29 грудня 2006 року, серія І-КИ №065912.

З інформаційної довідки Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, арешт нерухомого майна зареєстровано 31 січня 2011 року за № 10771263, підстава постанова про відкриття виконавчого провадження із накладенням арешту на майно боржника, б/н, 14 січня 2011 року, ВДВС Марганецького МУЮ.

Листом від 03 лютого 2016 року № 02-40, ВДВС Марганецького МУЮ повідомило ОСОБА_7 про те, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вказане виконавче провадження перебувало на виконанні з 14 січня 2011 року до 26 серпня 2011 року.

14 січня 2011р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт та оголошено заборону на відчуження майна боржника (рухоме та нерухоме) в межах суми боргу за виконавчим документом. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 26 серпня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». За відомостями Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на момент завершення ВП № 23847071 заборгованість ЗАТ КБ «ПриватБанк» залишилась не сплаченої (інформація про часткові сплати також відсутня), виконавчий збір та витрати виконавчого провадження також залишилися не сплаченими (не стягнутими).

Також цим листом повідомив, що на даний час відповідно до ст. ст. 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження» в звязку завершенням вказаного виконавчого провадження згідно п.2 ч.1 ст. 47 цього Закону підстав для зняття ( скасування) арешту та заборони відчуження на майно боржника накладеного (оголошеного) під час виконання не має.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на їх обґрунтованість, зазначивши, що безпідставне накладення арешту на майно, яке належить позивачу, обмежує його право власності, а тому таке право підлягає захисту шляхом звільнення його з-під арешту, що відповідає вимогам ч.2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Другого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 в п. 16 розяснив, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуєються шляхом предявлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з - під арешту.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обовязку знімати арешт, накладений на майно боржника, внаслідок повернення невиконаного документа стягувачеві, а тому вважає рішення суд першої інстанції необґрунтованим.

Колегія суддів з такими доводами не погоджується оскільки вони зводяться до тлумачення положень закону на власний розсуд та вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає діючому законодавству та ст. 41 Конституції України та ст. 1 Другого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності та не суперечить ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

За вказаних підстав, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: