Рішення № 58822749, 08.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 260/2636/13-ц Номер провадження 22-ц/775/979/2016

Головуючий у 1 інстанції Данилюк О.С.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Дундар І.О., Краснощокової Н.С.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист прав споживачів

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс», посилаючись на те, що 01 жовтня 2012 року через ТОВ «СУПЕРДІЛ», яке є агентом ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс», ними було сплачено 6400 грн. за надання готельних послуг у готелі «Маджестік» ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс», розташованому по вул. Партенітській, 14-а у смт Партеніт, м. Алушта Автономної Республіки Крим.

Цього ж дня між ними та відповідачем було укладено договір на готельне обслуговування шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою телефонного звязку та узгоджено дату заїзду з 07 жовтня по 15 жовтня 2012 року.

08 жовтня 2012 року під час проживання у вказаному готелі з їх готельного номера були викрадені належні їм на праві спільної сумісної власності ноутбук ASUS F3 Series з ліцензійним програмним забезпеченням Microsoft Windows XP вартістю 8 954 грн. 79 коп., навігатор Garmin 205w з набором ліцензійних карт «Навлюкс + Росія» вартістю 1930 грн., флеш-пам»ять GoodRam 4 Gb GoodDrive Twister USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 181грн. 20 коп., флеш-память Transcend 16 Gb JetFlash 330 USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 229 грн. 20 коп., планшетний компютер Apple iPad 2 3G 16 Gb вартістю 5999 грн., кейс до iPad 2 YoGo Style ThinBook чорного кольору вартістю 450 грн., стілус вартістю 120 грн., портфель для ноутбука Dicota multi plus вартістю 600 грн., сумка жіноча шкіряна чорного кольору вартістю 545 грн., гарнітура до мобільного телефону Plantronics M1100 вартістю 820 грн., загальною вартістю 19829 грн. 19 коп.

Крім зазначеного, у них були викрадені належні їм документи, які не мають матеріальної цінності, проте мають значення для їх звичайного життєвого укладу, а саме: паспорт громадянина України на імя ОСОБА_2; страхове свідоцтво Пенсійного фонду Російської Федерації на імя ОСОБА_2; дозвіл на працевлаштування іноземного громадянина на території Російської Федерації на імя ОСОБА_2; свідоцтво про загальнообовязкове соціальне страхування на імя ОСОБА_2 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на імя ОСОБА_1

За фактом вказаної крадіжки Алуштинським МВ ГУ МВС в Автономній Республіці Крим 09 жовтня 2012 року було порушено кримінальну справу № 12012023051324 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

12 жовтня 2012 року позивачі звернулися із відповідною претензією до відповідача, який відмовив у її задоволенні з підстав того, що такі речі повинні здаватися на відповідальне збереження до камери схову готелю.

За викладених обставин, вважаючи дії відповідача неправомірними, а також зазначаючи, що їм було завдано моральних страждань, просили:

- стягнути із відповідача на їх користь 19829 грн. 19 коп. у рахунок відшкодування завданих збитків;

- стягнути із відповідача на користь ОСОБА_2 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2013 року, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто із ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19829 грн. 19 коп. у відшкодування матеріальної шкоди;стягнуто із ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнуто із ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_2 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2014 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів касаційного суду вважала,що суди попередніх інстанцій, покладаючи на відповідача відповідальність за втрату майна позивачів та посилаючись при цьому на ст. 975 ЦК України, не звернули уваги на те, що зазначена норма застосовується лише за умови, якщо гроші, інші цінності були окремо передані готелю на зберігання. Крім того, колегія суддів касаційного суду зазначила,що суди попередніх інстанцій не зясували, чи є ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» належним відповідачем у справі, оскільки із долучених до матеріалів справи договору оренди номерного фонду від 01 січня 2012 року №2, акта приймання-передачі номерного фонду та розрахункового документа про сплату орендної плати за номерний фонд вбачається, що договір на готельне обслуговування позивачами було укладено із ФОП ОСОБА_3 Суди на порушення вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України та ст.ст. 212-214 ЦПК України не зясували, чи мала місце вина готелю у викраденні майна позивачів та які незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань позивачів.

Останнім заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто із ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19829 грн. 19 коп. у відшкодування матеріальної шкоди;стягнуто із ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнуто із ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_2 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь держави судовий збір в розмірі 344 грн. 10 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» просить скасувати заочне рішення суду від 22 квітня 2014 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права; апелянт вважає, що висновок суду про неукладеність договору оренди номерного фонду в ГК «Маджестік» між відповідачем та ФОП ОСОБА_3 від 01 січня 2012 року є таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме ст. 218, ч.2 ст. 638, ч.ч. 1,2 ст. 640 ЦК України; судом не враховано, що в матеріалах справи є платіжний документ про оплату ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» орендної плати за договором оренди в розмірі 5000 грн., а також акт приймання-передачі предмета оренди (в тому числі номер 405), що свідчить, на думку апелянта, про те, що договір оренди вважається укладеним; крім того, суд не взяв до уваги положення ст. 795 ЦК України; суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст. 180, 284 Господарського кодексу України; висновок суду про агентські відносини відповідача з ТОВ «СуперДіл», яке приймало оплату від позивачів, взагалі не підтверджується жодним доказом, посилання в рішенні на факт визнання сторонами цієї обставини є неправдою; навпаки, в усіх своїх запереченнях відповідач наголошував на тому, що ТОВ «СуперДіл» не є агентом відповідача, а має агентські правовідносини з ФОП ОСОБА_3; є неправдою зазначення судом про факт визнання відповідачем обставини про прийняття ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» заявки позивачів на бронювання номеру шляхом телефонного звязку; висновок суду про те, що відповідальність готелю за збереження майна позивачів на підставі ст. 975 ЦК України та п. 4.11 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 року №19 настає навіть за умови не передання позивачами цінностей на окреме відповідальне зберігання готелю зроблений в порушення ч. 4 ст. 338 ЦПК України; це саме стосується і висновку суду про укладення позивачами договору на готельне обслуговування саме з ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс», хоча суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність договірних правовідносин позивачів саме з ФОП ОСОБА_3; в рішенні суд не розкрив зміст вини готелю у нібито існуючому викраденні майна позивачів; в порушення ч.3 ст. 61 ЦПК України суд надав преюдиціального значення постанові слідчого СВ Алуштинського МУ від 09.10.2012 року про порушення кримінальної справи, в якій зазначено перелік викраденого майна та його відсутність та не зясував, чи винесено судом вирок у кримінальній справі та чи підтверджено судом підозри слідчого щодо наявності факту викрадення майна, а відтак обставини про перелік нібито викраденого майна та його вартість підлягали доказуванню позивачами; суд не спирався на докази під час доведення обставини про перелік викраденого майна та його вартість; апелянт також вважає, що надані позивачами розрахункові документи про придбання ними рухомого майна не мають обовязкових реквізитів, таких як номер документа, назву субєкта господарювання, ідентифікаційний номер; суд стягнув на користь позивача компенсацію вартості електронного пристрою, а саме планшетного компютера Apple iPad, як власного майна позивача, в той час як відповідно до акту внутрішнього переміщення цей пристрій передавався позивачу ОСОБА_1 у користування з метою виконання трудових обовязків, внаслідок чого право власності позивача на таке майно не виникає; поза увагою суду залишилась ще й та обставина, що сума компенсації визначена позивачами виходячи з вартості (ціни) нової речі, зазначеної у розрахунковому документі, проте всі речі перебували у побутовому вжитку; апелянт також вважає, що суд, стягнувши моральну шкоду, помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,оскільки вказаний закон не передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої недоліками надання послуг (за умови, якщо вони є).

У судове засідання апеляційного суду сторони не зявились; про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином: повістками та телефонограмами, які зареєстровані в журналі телефонограм за №№3071-3072 від 24 червня 2016 року. Повідомлення про час та місце розгляду справи розміщено на Веб-сайті апеляційного суду Донецької області. Крім того, ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлений судовою повісткою у вигляді SMS-повідомлення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і стягуючи матеріальну та моральну шкоду саме з ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди №2 від 01 січня 2012 року, укладений між ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 є неукладеним та не породжує будь-яких правових наслідків для його сторін; стягуючи матеріальну шкоду на підставі ст. 975 ЦК України суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту зазначеної норми випливають умови щодо передання особою на зберігання готелю грошей, цінних паперів, коштовностей, тобто речей, які за своїми ознаками та властивостями відрізняються від речей загального споживчого побуту, зокрема цінністю, функціональним призначенням, віком та соціокультурною значущістю, проте позивачем не було заявлено вимог щодо відшкодування грошових коштів, цінних паперів та коштовностей, зникнення яких в номері 405 готелю «Маджестік» було встановлено постановою слідчого Алуштинського МВ ГУ МВС в АР Крим від 09.10.2012 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яка відповідно до ч.1 ст. 951 ЦК України не звільняє відповідача від виконання обовязків за договором про надання туристичних послуг, зокрема щодо відшкодування матеріальної шкоди; задовольняючи позовні вимоги позивачі про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з положень ст. 25 Закону України «Про туризм» та ст. 23 ЦК України.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможливо, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого сектором виконавчого комітету Партенітської селищної ради від 05.12.2008 року ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» належить 1/1 частка будівлі готельного комплексу площею 2173,9 м2, розташованої у місті Алушта, смт Партеніт, вул. Партенітська, 14а.

01 січня 2012 року між відповідачем ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди №2.

Згідно п. 1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне тимчасове користування номерний фонд готелю «Маджестік» за попередньою домовленістю категорії номерів, кількість та строк оренди, оформлюючи вищенаведене заявкою, яка є невідємною частиною договору.

Суд дійшов висновку про те, що договір оренди №2 від 01 січня 2012 року між відповідачем ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 є неукладеним та не породжує будь-яких правових наслідків для його сторін, оскільки договір оренди не містить істотних умов, передбачених вимогами ст. 284 ч.1 Господарського кодексу України, зокрема, не зазначено адреси знаходження майна, що орендується.

Проте такий висновок суду не є правильним з огляду на наступне.

Згідно акту прийому-передачі майна за договором оренди №2 від 01.01.2012 року орендодавець передає, а орендар приймає окрім інших номер 405 у готелі «Маджестік», розташованому у м. Алушта, смт Партеніт, вул. Партенітська, 14а, загальною площею 150 м2.

Згідно п.2 договору оренди метою орендного користування є здача у найм готельних номерів. Згідно п.4 договору оренди орендна плата в місяць за весь обєкт оренди складає 5000 грн.

З прибуткового касового ордеру № 14 від 31 жовтня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 внесено плату за оренду згідно договору №2 від 01.01.2012 року в сумі 5000 грн.

Крім того, судом встановлено, що 21 серпня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «СуперДіл» був укладений договір доручення №КУО-8-21, відповідно до п. 2.1 якого довіритель ФОП ОСОБА_3 доручає повіреному ТОВ «СуперДіл» на умовах, що встановлені цим договором, виключне право на виконання наступних дій: укладення з покупцями від імені та за рахунок довірителя договорів купівлі-продажу товарів та/або надання послуг, які належать довірителю, на відстані за допомогою мережі Інтернет; прийняття грошових коштів від покупця в якості повної або часткової оплати товару та/або послуги на основі договорів купівлі-продажу товарів та/або надання послуг. Пунктом 2.2 договору доручення передбачено, що права і обовязки перед покупцем на основі договорів купівлі-продажу товарів та/або надання послуг, укладеним повіреним, виникають безпосередньо у довірителя. Відповідно до п. 5.4 договору доручення після зарахування на рахунок повіреного грошових коштів, сплачених покупцем в якості оплати за придбаний товар та/або послугу, повірений відправляє купон на адресу електронної пошти, вказаний покупцем. Пунктом 5.5 договору доручення визначено, що договір між покупцем, повіреним та довірителем вважається укладеним на умовах, які вказані на Інтернет сайті та купоні, з моменту надсилання покупцю купона в формі електронного повідомлення на адресу електронної пошти,вказану покупцем при оформленні замовлення. Договором доручення передбачено обовязок повіреного перераховувати довірителю суми коштів, отриманих від покупця, за виключенням суми комісійної винагороди, передбаченої умовами договору.

Так, згідно прибуткового касового ордеру №601 від 07.10.2012 року на рахунок ФОП ОСОБА_3 від ОСОБА_2 було прийнято грошові кошти за депозит та стоянку на суму 1005,6 гривень та відповідно до повідомлення ТОВ «Суперділ» 01.10.2012 року ТОВ «Суперділ» прийняло від ОСОБА_2 оплату в розмірі 6400 за послуги готельного обслуговування в ГК «Маджестік» в інтересах ФОП ОСОБА_3 та перерахувало йому відповідну суму на поточний рахунок.

Відповідно до платіжних доручень від 01.10.2012 року позивачем ОСОБА_1 01.10.2012 року через ТОВ «Суперділ» було сплачено 6 400 грн. за надання готельних послуг у готелі «Маджестік», який розташований у м. Алушта, смт. Партеніт, вул.. Партенітська, 14а. Цього ж дня готелем «Маджестік» було прийнято заявку на бронювання за допомогою телефонного звязку та узгоджено дату заїзду з 07.10.2012 року по 15.10.2012 року. При цьому із зазначених документів не випливає участь ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» в організації надання послуг позивачам в готелі «Маджестік».

Отже, висновок суду про те, що ТОВ «Суперділ» є агентом відповідача ТОВ Компанія «Автодом-Сервіс», а також висновок про те, що позивачами саме з ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» був укладений договір на готельне обслуговування шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою телефонного звязку є помилковими.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачі скористалися послугами готелю «Маджестік», фактично поселившись у номері 405.

Отже, виходячи з того, що договір оренди укладений між юридичними особами і жодна із сторін його не оспорила, на час виникнення правовідносин між сторонами договір оренди не був визнаний недійсним, в період дії договору він фактично виконувався, апеляційний суд вважає,що висновок суду про неукладеність договору оренди є помилковим.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у звязку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що «ТОВ Компанія «Автодом-Сервіс» не є належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача,не припиняючи розгляд справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами не заявлялось клопотання про заміну відповідача ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» або залучення ФОП ОСОБА_3 як співвідповідача.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» як неналежного відповідача.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист прав споживачів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді: