Рішення № 58818604, 04.07.2016, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/373/16-ц

Провадження №2/377/202/16

04 липня 2016 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., з участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

УСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з названим позовом до відповідачів з вимогами: вселити його в спірний будинок та зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надати йому ключ від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1, звільнити виділені йому у користування приміщення та не чинити перепон у користуванні та розпорядженні його часткою спірного житлового приміщення, зобов'язати відповідачів не чинити йому перепони у проведенні побудови суцільної стіни, розділенні частини приміщення № 6 та № 1, закритті дверного отвору в підвальному приміщенні між приміщеннями № I та № III та користуванні земельною ділянкою 0,0243 га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,5,6,7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він є співвласником зазначеного будинку і йому належить 1/3 частина. Відповідачі близько року не допускають його до спірного будинку, змінили замки у вхідних дверях і він не має можливості користуватися цим житловим приміщенням. В останній раз 17.05.2016 р. він разом з ОСОБА_5 прийшов до спірного будинку, але ОСОБА_2 не пустила його для проживання. Рішенням суду йому виділено на праві спільної часткової власності житлові приміщення № 4, нежитлове приміщення № 5, частина приміщення № 1, частина приміщення № 1 та № 6. Для здійснення варіанту виділення частки в натурі йому необхідно побудувати суцільну стіну, розділити частину приміщень № 1 та № 6, виділити підвальне приміщення № 3. Його зобов'язано закрити дверний отвір в підвальному приміщенні між приміщеннями № I та № III. Також йому виділено у користування частину земельної ділянки площею 0,0243 га. Однак відповідачі і в цьому чинять йому перешкоди, порушуючи його права як співвласника будинку і перешкоджають виконанню рішення суду.

Відповідачка подала заперечення, у яких з позовними вимогами не погодилась з посиланням на те, що позивач повинен довести, що він є власником будинку і що діями відповідача порушуються його права власності чи законного володіння або є реальна небезпека порушення цих прав. Однак з позовної заяви та наданих доказів неможливо встановити в чому саме полягають перешкоди та чи дійсно вони чиняться, тому позовні вимоги вважає необґрунтованими і безпідставними.

У судовому засіданні позивач просив про задоволення його вимог, посилаючись на те, що його колишня дружина відповідачка ОСОБА_2 не допускає його до спірного будинку, перешкоджаючи йому користуватися ним та виділити в натурі присуджену йому рішенням частину будинку та земельної ділянки.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивач не має права на спірний будинок, а рішення суду про присудження йому частки є незаконним і вона добивається його перегляду. У зв'язку з цим вона просила позивача почекати перегляду рішення суду, а якщо його не переглянуть, то пообіцяла викупити у нього присуджену частину будинку і земельної ділянки, щоб не допустити непотрібної перебудови. Однак позивач відповів, що у неї немає грошей і подав до суду цей позов.

Представник відповідачки ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його недоведеність.

Відповідачка ОСОБА_4 до суду не з'явилась без повідомлення причин, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи.

Вислухавши сторони, показання свідків, перевіривши надані письмові докази та оглянувши матеріали справи № 377/4/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про виділ в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27 червня 1997 року по 3 червня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 10 жовтня 2012 року по справі № 1023/376/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності на частку майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділ майна в натурі, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та половину господарських споруд, розташованих на земельній ділянці, на якій розташовано цей будинок. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4800 гривень вартості автомобіля ВАЗ 021061, державний номер НОМЕР_1. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2012 року, що набрало законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 жовтня 2012 року скасовано в частині спору про визнання права власності на частину господарських споруд і ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину господарських споруд. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 жовтня 2012 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2012 року залишено без змін.

Право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано 13.03.2013 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено наданими Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16 березня 2015 року по справі № 377/4/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про виділ в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки, що набрало законної сили, позов задоволено частково. Проведено виділ частки в натурі із спільної часткової власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 і виділено ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності житлові приміщення № 4 (17,00 кв.м.), нежитлові приміщення № 5 (8,5 кв.м.), частину приміщення № 1 (1,9 кв.м.), частину приміщення № 6 (2,75 кв.м.). Для здійснення варіанта виділення долі в натурі ОСОБА_1 необхідно провести побудову суцільної стіни, розділити частину приміщення № 6 (2,75 кв.м.) та частину приміщення № 1 (1,9 кв.м.). Виділено ОСОБА_1 підвальне приміщення № III загальною площею 38,7 кв.м.. Зобов'язано ОСОБА_1 закрити дверний отвір між приміщеннями № 6 і № 8, закрити дверний отвір у підвальне приміщення між приміщеннями № III і № I. Виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку 0,0243 на га кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,5,6,7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зобов'язано сторони не чинити перепони іншій стороні у користуванні інженерними, водяними, електричними мережами і каналізацією, розташованими у будинку.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 29 жовтня 2015 року по справі № 377/4/15-ц, що набрала законної сили, виправлено допущену описку у резолютивній частині рішення Славутицького міського суду Київської області від 16 березня 2015 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 - про виділ в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться в спільній частковій власності. Викладено резолютивну частину рішення наступним чином: «Зобов'язати ОСОБА_1 закрити дверний отвір між приміщеннями № 6 і № 5; закрити дверний отвір у підвальне приміщення між приміщеннями № III і № I».

Постановою державного виконавця відділу ДВС Славутицького МУЮ від 22.09.2015 р. закінчено фактичним виконанням виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 377/4/15-ц про зобов'язання не чинити перепони іншій стороні у користуванні інженерними, водяними, електричними мережами і каналізацією, розташованими у будинку, боржник ОСОБА_2, стягувач ОСОБА_1.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Славутицького МУЮ від 29.09.2015 р. закінчено неможливістю виконання виконавчий лист № 377/4/15-ц про зобов'язання не чинити перепони іншій стороні у користуванні інженерними, водяними, електричними мережами і каналізацією, розташованими у будинку, боржник ОСОБА_6, стягувач ОСОБА_1, оскільки боржник за адресою фактично не проживає, акт державного виконавця від 15.09.2015 р..

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1). На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч. 2).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 2). Власність зобов'язує (ч. 4). Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (ч. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_2 не допускає позивача до спірного будинку, вважаючи, що він не має права на частку спірного будинку та земельної ділянки, а рішення судів про присудження їх позивачеві - незаконними, про що вона заявила в судовому засіданні, тобто не заперечувала цієї обставини.

Крім того, ці обставини підтверджені у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає доведеними згідно правила ст. 60 ч. 1 ЦПК України позовні вимоги у частині наявності перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження частиною належного йому спірного будинку та земельної ділянки з боку відповідачки ОСОБА_2.

У зв'язку з цим позов у відповідній частині суд вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідачки ОСОБА_2 та її представника є необґрунтованими і безпідставними, доказами не підтвердженими і позову у зазначеній частині не спростовують.

Разом з тим, суд вважає не доведеними і не обґрунтованими вимоги в частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірним майном з боку відповідачки ОСОБА_4, оскільки вона у спірному будинку фактично не проживає, що підтверджено актом державного виконавця, проживає в іншій місцевості і не чинить спірних перешкод позивачеві.

У зв'язку з цим, у задоволенні позову у зазначеній частині необхідно відмовити.

Виходячи з цього, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Згідно правил ст. 88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь держави половину суми судового збору, яка належала до сплати при зверненні до суду позивача, звільненого від його сплати на підставі п. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 3, 4, 15, 114, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей зазначеного будинку, не чинити йому перешкоди у користуванні та розпорядженні зазначеним будинком, не чинити перешкоди у побудові суцільної стіни, розділення частин приміщення № 6 та № 1, закритті дверного отвору між приміщеннями № 5 та № 6, закритті дверного отвору в підвальному приміщенні між приміщеннями № I та № III, у користуванні земельною ділянкою площею 0,0243 га, обмежену на кадастровому плані точками 1,2,3,5,6,7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір на суму 551 гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні - у той же строк з дня одержання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі її подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. С. Орел