Рішення № 58818046, 06.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/2705/16-ц 06.07.2016 06.07.2016 06.07.2016

Справа № 490/2705/16-ц

Провадження № 22-ц/784/1507/16 Суддя першої інстанції Батченко О.В.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Крамаренко Т.В.,

суддів Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю: позивачки ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» (надалі КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» ) про визнання незаконним та скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря №38 від 11 лютого 2016 року про направлення її як лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення №1 поліклініки на роботу у військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року.

Позивачка зазначала, що з березня 2013 року вона працює у закладі відповідача на посаді лікаря-стоматологатерапевта Лікувально-хірургічного відділення №1. Розпорядженням адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради від 16 січня 2016 року №4 було створено позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва на базі Ленінського районного військового комісаріату та затверджено її склад.

12 лютого 2016 року її було ознайомлено з наказом головного лікаря поліклініки №38 від 11 лютого 2016 року про направлення її на роботу у військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року, в якому вона повідомила про свою відмову та незгоду щодо роботи у складі комісії з посиланням на те, що раніше вже приймала участь у роботі комісії.

Посилаючись на порушення своїх трудових прав, зміну суттєвих умов праці, відсутність її згоди щодо направлення на роботу до військово-лікувальної комісії та очевидну дискримінацію по відношенню до неї з боку керівництва, а також на небезпечні умови праці для її здоровя, позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» № 38 від 11 лютого 2016 року про направлення лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення №1 ОСОБА_2 на роботу у лікарську комісію Ленінського (Інгульського) районного військового комісаріату м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до підписання спірного наказу попередньо не було отримано згоди позивачки на роботу у складі комісії.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 з 1 березня 2013 року працює на посаді лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення №1 КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» (а.с.7-9).

Так, згідно статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обовязків, якщо за чинним законодавством України ці обовязки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обовязків, передбачених законами України «Про військовий обовязок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно ч.2 ст. 43 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», центральні органи виконавчої влади, рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування для проведення медичного огляду громадян, призову їх на військову службу, відправлення призваних осіб до військових частин, прийняття на військову службу за контрактом зобовязані забезпечувати районні (міські) військові комісаріати необхідною кількістю технічних працівників та обслуговуючого персоналу, обладнаними призовними (збірними) пунктами, медикаментами, інструментарієм, медичним і господарським майном, автомобільним транспортом, а також забезпечувати здійснення охорони громадського порядку на призовних пунктах.

Частина 6 ст. 43 Закону «Про військовий обовязок і військову службу» передбачає, що за членами комісій з питань приписки до призовних дільниць, призовних та лікарських комісій при районних (міських) військових комісаріатах, лікарями і середнім медичним персоналом, технічними працівниками та обслуговуючим персоналом, які направляються для роботи на призовних дільницях і збірних пунктах під час взяття допризовників на військовий облік і призову громадян на військову службу або на збори для проведення медичного огляду і повторного огляду громадян, а також для відправлення призваних на збірні пункти, на весь час виконання цих обовязків зберігаються займана посада та середній заробіток за основним місцем роботи.

Створення військово-лікарських комісій передбачено Положенням про військову-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року (надалі Положення).

Відповідно до п. 2.1. для проведення військово-лікарської експертизи створюються військо-лікарські комісії (далі ВЛК) штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

До позаштатних постійно діючих ВЛК належить, зокрема, ВЛК військових комісаріатів (п.2.6.1.Положення).

Згідно п. 2.6.2. Положення позаштатні (постійно та тимчасово діючої) ВКЛ призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі і в інших ВЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК, що створюються у військовому комісаріаті лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону ( п. 2.6.3. Положення).

Пунктом 2.10.1. Положення, передбачено, що персональний склад та порядок роботи ВЛК районного (міського), обласного військових комісаріатів визначаються наказами відповідних військових комісарів.

Статтею 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, зокрема, сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом, на відповідній території.

У відповідності до положень вказаних вище норм, розпорядженням Адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради від 15 січня 2016 року №4 була створена позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія Ленінського району м. Миколаєва на базі Ленінського районного військового комісаріату та затверджено її склад (Додаток) на період роботи з 15 січня по 31 грудня 2016 року (а.с.11).

Згідно Додатку №1 до членів комісії включено ОСОБА_6 лікаря-стоматолога КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» (а.с.12).

На підставі вказаного розпорядження головним лікарем комунального закладу 11 лютого 2016 року виданий наказ №38 про направлення лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-хірургічного відділення №1 КЗ ММР «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_2 на роботу у військово-лікарську комісію Ленінського району м. Миколаєва з 15 лютого 2016 року (а.с.13).

Наведене свідчить про те, що оскаржуваний наказ головного лікаря прийнятий у відповідності до зазначеного розпорядження, а відтак позивачку правомірно направлено на роботу у складі позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії Ленінського району м. Миколаєва для виконання державних обовязків під час проведення мобілізації.

З указаним вище наказом позивачка була ознайомлена 12 лютого 2016 року де зазначила про незгоду щодо роботи в комісії з посиланням на те, що раніше приймала участь в роботі вказаної комісії у період з жовтня по грудень 2015 року, а також просила залучити інших лікарів до роботи в комісії.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивачка посилається на відсутність її згоди щодо роботи у військово-лікарській комісії відповідно до розпорядження про створення комісії.

Між тим, згода працівників щодо виконання державних або громадських обовязків законодавством не передбачена, оскільки для працівників на час виконання ними цих обовязків встановлені гарантії та пільги відповідно до законів України.

Тому підстави на які посилається позивачка не звільняють її від виконання роботи в складі комісії.

Посилання суду на пункт 5 розпорядження від 15 січня 2016 року де зазначено, що головному лікарю комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» забезпечити роботу комісії лікарем стоматологом і медичною сестрою за попереднім узгодженням, згідно з додатком №1, є безпідставними, оскільки склад комісії було створено раніше та надання згоди на виконання вказаних обовязків законодавством не передбачена.

Твердження ОСОБА_2 на використання з боку керівництва примусової праці на увагу не заслуговують, оскільки робота в комісії передбачає здійснення позивачкою обовязків саме як лікаря-стоматолога.

Доводи про небезпечні умови праці не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачкою не надано, крім того спростовуються актом від 25 березня 2016 року щодо обстеження стоматологічного кабінету позаштатної військово-лікарської комісії, відповідно до якого кабінет відповідає санітарним нормам та іншим вимогам і стандартам (а.с.74-75).

Крім того, відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Таким чином, позивачка відповідно до положень вказаної норми зобовязана виконувати розпорядження головного лікаря, зокрема, наказ про направлення її на роботу у складі позаштатної військово-лікарської комісії.

На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов невірного висновку про наявність підстав для визнання наказу головного лікаря незаконним та його скасування.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки.

На підставі ст. 88 УПК України з позивачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави розмірі 551,20 грн. за подання позовної заяви та на користь відповідача у розмірі 606,32 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» про визнання незаконним та скасування наказу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 551,20 грн., на користь Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка» у розмірі 606,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: