Ухвала суду № 58815977, 06.07.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/12172/15-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 48 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Товянської О.В.

суддів: Микитюк О.Ю., Кочетова Л.Г.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Житомирської міської ради про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 27 квітня 2016 року,

встановила:

В листопаді 2015р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, просила розірвати шлюб із відповідачем, малолітніх дітей залишити з нею, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4, 2006р.н., ОСОБА_5, 2009р.н., в розмірі 2000грн. на місяць на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Зазначала, що зареєстрували шлюб 03.06.2006р., мають двох дітей, проживають окремо, діти із нею. Відповідач матеріальну допомогу не надає.

В січні 2016р. ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом. Просив після розлучення визначити місце проживання дітей із ним, стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3ч. усіх видів її заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини до їх повноліття. Зазначав, що у 2015р. у ОСОБА_1 значно погіршився стан здоровя, вона є психічно хворою людиною, постійно лікується. Дітям краще буде з ним.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 27 квітня 2016р. первісний позов задоволено частково, розірвано шлюб, зареєстрований 03.06.2006р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_5, 2006р.н., ОСОБА_4, 01.11.2009р. по 700грн. щомісячно на кожну дитину із 11.11.2015р. до досягнення ними повноліття. Дітей на подальше проживання залишено з матірю. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 07 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 551,20грн. судового збору на користь держави і 492,07грн. на користь ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 просить рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей, визначення місця проживання дітей скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову. Зазначає, що суд не дослідив довідку №21 Диспансерного відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 у сукупності з іншими доказами. Вважає, що рішення виконкому Житомирської міськради №324 від 20.04.2016р. про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, носить рекомендаційний характер і не є обовязковим для суду.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, сторони перебували в шлюбі із 03.06.2006р. ОСОБА_1 працює, має постійний заробіток є приватним підприємцем, вид діяльності роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах..., орендує приміщення у будівлі консультативно-діагностичної поліклініки, де розміщено торгівельний обєкт з продажу товарів медичного призначення (а.с.72-74,189-190). ОСОБА_2 рік не працює, перебуває на обліку у центрі зайнятості. Сторони під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 27 липня 2010р. придбали будинковолодіння №14 по вул.. Дубовій у с. Вигода Житомирського району Житомирської області. Будинок складається із 4 кімнат, має усі зручності, загальна площа 110,2м2, житлова 61,9м2. В цьому будинку з літа 2015р. ОСОБА_1 без реєстрації проживає разом із дітьми. Актом обстеження умов проживання від 24 лютого 2016р. встановлено, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови за місцем проживання позивачки за первісним позовом визначено як добрі, є окрема дитяча спальня, кімната для навчання з компютерною технікою, ігрова кімната, ОСОБА_1 «зі слів сусідів є зразковою домогосподаркою та мамою» (а.с.65-74,195,196).

Матеріалами справи доведено, що матірю створені належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб малолітніх дітей, всі необхідні умови для навчання, відпочинку, дозвілля та їх повноцінного розвитку. Діти додатково відвідують курси англійської мови.

Відповідно до ст.ст.3,10,11,60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд забезпечив сторонам змагальність процесу, створивши їм умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обовязків.

Відповідачем (позивачем) не надано доказів про ухилення або неналежне ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх обовязків щодо виховання дітей, що вона свідомо нехтувала своїми обовязками.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, суд, виходячи із рівності прав та обовязків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей. Береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровя та інші обставини, що мають істотне значення. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Орган опіки та піклування виконкому Житомирської міської ради подав суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов їх проживання на підставі документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України) і рекомендував «визнати за доцільним місце проживання дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з матірю ОСОБА_1В.»

Вирішуючи спір, суд врахував вимоги закону та принцип 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН20.11.1959 р., як принципове положення визначила, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матірю, повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.ст.3,18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Є безпідставним посилання апелянта на те, що позивачка не здатна здійснювати догляд за дітьми та належно їх виховувати через психічне захворювання. Із довідки Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 від 27.01.2016р. видно, що ОСОБА_1 на обліку у Житомирському психіатричному диспансері не перебуває (а.с.75). Недієздатною або обмежено дієздатною вона не визнана. Апелянт з цього приводу не надав жодного належного і допустимого доказу. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положеньст.180 Сімейного кодексу Українибатьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3ст. 181 СКаліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 СК) або в твердій грошовій сумі(ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.

Положеннямист.141 СК Українивизначено, що мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Відповідно до ч.1ст. 182 СК, розяснень, які містяться в п. 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3„Про застосування судами окремих нормСімейного кодексу Українипри розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоровя, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині утримання не передбачений в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обовязку по утриманню дитини, однак враховується судом при визначенні розміру аліментів.

Відповідач (позивач) є працездатною особою, має задовільний стан здоровя, інвалідом не являється, інших осіб на утриманні не має.

Згідно зіст.7 Закону«Про Державний бюджет України на 2016 рік»затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць на дітей віком до 6 років у розмірі: з 1 січня - 1167грн., з 1 травня - 1228грн., з 1 грудня - 1313грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1455грн., з 1 травня - 1531грн., з 1 грудня - 1637грн.

Відповідно доКонвенції про права дитини(ратифiковано Постановою ВР N 789-12 вiд 27.02.91),„дiти мають право на особливе пiклування i допомогу;першочергова увага повинна придiлятися якнайкращому забезпеченню iнтересiв дитини; дитинi необхідно забезпечити такий захист i пiклування, якi необхiднi для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батькiв, i з цiєю метою вживати всi вiдповiдні заходи; кожна дитина має право на рiвень життя, необхiдний для фiзичного, розумового, духовного, морального i соцiального розвитку. Батьки несуть основну вiдповiдальнiсть за забезпечення можливостей умов життя, необхiдних для розвитку дитини".

А тому, враховуючи вищенаведені норми закону, виходячи з принципу рівних обовязків батьків щодо дітей, необхідності в придбанні продуктів харчування, одягу, лікуванні та розвитку дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітніх дітей.

Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 184 СК України.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром аліментів по 700грн. на кожну дитину. Непорозуміння між батьками не повинні ущемлювати та зачіпати інтереси неповнолітніх дітей.

Суд першої інстанції дав відповіді на всі доводи сторін, не порушивши вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення.

Суд забезпечив позивачам змагальність процесу, створивши їм умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обовязків.

Рішення в частині задоволення вимог про розлучення ніким не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду (п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 24.10.2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

Судове рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи, є законним і справедливим. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: