Ухвала суду № 58815242, 06.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/1598/15 Провадження №11-кп/773/349/16 Головуючий у 1 інстанції:Канівець Л. Ф. Категорія: ч.1 ст.125 КК України Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозовського А.О.,

суддів Клока О.М., Пазюка О.С.,

при секретарі Білоусі І.Л.,

з участю прокурора Олішкевича О.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого - ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2016 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, непрацюючий, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 41 (сорока одного) неоподаткованого мінімумів доходів громадян, що становить 697 (шістсот девяносто сім) гривень.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду ОСОБА_5 розпорядженням Президента України № 450 /2014 від 04.04.2014 року призначений на посаду голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області, яка відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу» відноситься до 3 категорії посад державних службовців.

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_5 14.10.2014 року близько 17 години в приміщенні кабінету загального відділу ОСОБА_5 - Волинської районної державної адміністрації, що по вулиці Небесної Сотні, 3 в м. Володимирі-Волинському, під час раптово виниклого словесного конфлікту за його ініціативою із заступником голови Володимир-Волинської районної ради ОСОБА_2 умисно на ґрунті особистих неприязних сосунків наніс останньому сконцентрований удар кулаком в обличчя.

В результаті нанесеного удару ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у вигляді синця на внутрішній поверхні верхньої губи, яке відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 413 від 10.04.2015 року відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, так як жодного належного доказу про те, що він вдарив ОСОБА_2 в судовому засіданні досліджено не було. Зазначає, що ОСОБА_2 він не бив, а навпаки саме ОСОБА_2 вдарив його і спричинив тілесні ушкодження. Апелянт відразу після його побиття подав заяву до поліції, а ОСОБА_6 заява була подана через декілька днів після цього факту, що свідчить про те, що він подав заяву з метою самозахисту. Вважає, що весь час до подачі заяви ОСОБА_2 шукав вихід із ситуації і коли зрозумів, що ОСОБА_5 свою заяву не відкличе, вирішив подати свою. Посилається на те, що свідки у ОСОБА_7 та ОСОБА_1 його оговорили, оскільки він перебуває з ними у конфліктних стосунках, а ОСОБА_2 навпаки у дружніх стосунках, до того ж свідок ОСОБА_1 є його цивільною дружиною, а ОСОБА_7 її подругою. Також зазначає, що в постанові слідчого від 14 жовтня 2014 року зазначено, що події відбувались 14 вересня 2014 року, а не 14 жовтня 2014 року. Вказує, що у висновку експерта від 07 листопада 2016 року в описовій її частині вказано, що травму ОСОБА_2 отримав 15 жовтня 2014 року. Вважає, що жоден висновок експертиз наявних у матеріалах кримінального провадження не встановив причинно-наслідковий звязок між подіями, які відбулись 14 жовтня 2014 року і тілесними ушкодженнями, які виявлені у ОСОБА_2 Суперечності у висновках судово-медичних експертиз по факту наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 свідчать про те, що судом не встановлено, що саме від його дій були спричинені ОСОБА_2 будь-які тілесні ушкодження. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким його виправдати.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_2 подав заперечення, в яких вважає її безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що в поданій апеляційній скарзі апелянт не навів будь-яких фактів порушення судом першої інстанції норм КПК України. Також зазначає, що з метою уникнути кримінальної відповідальності ОСОБА_5 акцентує увагу на помилках і неточностях у постановах слідчих та висновках експертів, які були усунуті шляхом допиту у судовому засіданні експерта та спеціаліста. Просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 без задоволення.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Заяву про нібито вчинення відносно ОСОБА_2 кримінального правопорушення ОСОБА_5 він подав не відразу після конфлікту, який мав місце 14 жовтня о 17 год., як це зробив останній, викликавши при цьому працівників міліції, а лише 17 жовтня 2014 року, довідавшись про те, що відносно нього подана заява ОСОБА_5

Пояснення ОСОБА_2 про те, що причиною його звернення до органів правопорядку була надія на примирення між сторонами, на думку колегії суддів, не заслуговує на увагу, оскільки факт нанесення ударів один одному на протязі усього часу з моменту події не визнається як обвинуваченим так і потерпілим, а тому питання про примирення за таких обставин виключається. До того ж будь-яких кроків до примирення із ОСОБА_5 ОСОБА_2 не робив, в лікарні обвинуваченого не відвідував, розмов з приводу події, яка мала місце 14.10.2014 року, з ним не мав.

Показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_7, які покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_5, викликають сумнів в їх достовірності щодо моменту нанесення першого удару кулаком в обличчя саме ОСОБА_5, оскільки дані свідки перебувають в неприязних відносинах з обвинуваченим ОСОБА_5, що вони не заперечували в засіданні апеляційної інстанції. Зокрема, дані свідки показали, що ОСОБА_5 як керівник неодноразово робив їм зауваження з приводу присутності в робочий час в їхньому кабінеті ОСОБА_2, у звязку з чим вимагав від них подання доповідних записок.

Крім того, про недостовірність показань цих свідків свідчить, зокрема, неспроможність свідка ОСОБА_1 відтворити обставини події при проведенні з нею слідчого експерименту. Так, під час проведення слідчого експерименту свідок «не змогла на статисту показати якою рукою наносився удар і в яку ділянку обличчя».

Показання свідка ОСОБА_7 щодо нанесення ОСОБА_5 удару правою рукою в обличчя ОСОБА_2 суперечать висновкам судово-медичних експертиз №213 від 21 жовтня 2014 року, №228 від 07 листопада 2014 року, №413 від 10 квітня 2014 року, які суд першої інстанції у вироку навів як доказ вини обвинуваченого(а.вироку 4) і згідно яких, як зазначено у вироку, на тілі ОСОБА_2 виявлене тілесне ушкодження у вигляді гематоми правої щоки.

Крім того, у вироку суду наявні суперечності щодо встановлених у потерпілого тілесних ушкоджень. Так, згідно встановлених судом обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення: «в результаті нанесеного удару ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у вигляді синця на внутрішній поверхні верхньої губи», а не у вигляді гематоми правої щоки, як вказано вище. Тобто у самих висновках судово-медичних експертиз допущені суттєві суперечності щодо локалізації виявлених в потерпілого тілесних ушкоджень. До того ж в жодному з наявних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні судово-медичних експертиз, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення ОСОБА_5, не вказано, чи відповідають тілесні ушкодження даті подій, яка відбулась між обвинуваченим та потерпілим.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про обставини конфлікту між ним та потерпілим ОСОБА_2, який мав місце 14.10.2014 року в приміщенні кабінету загального відділу Володимир-Волинеської районної державної адміністрації будь-якими достовірними і належними доказами не спростовані.

Даних про те, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі або синця на внутрішній поверхні верхньої губи заподіяні саме ОСОБА_5 в засіданні апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обвинувальний вирок відносно ОСОБА_5 підлягає до скасування, а кримінальне провадження закриттю за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: