Постанова № 58814843, 05.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/21231/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився.

від позивача 1: Пухтицький І.М.

від позивача 2: Пухтицький І.М.

від відповідача: не з'явився

розглянувши

апеляційну скаргу Військової частини А0215

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 01.10.2015 року

у справі № 910/21231/15 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону

Центрального регіону України в інтересах держави в

особі Міністерства оборони України та

Військової частини А0215

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Росінтек-

Україна"

про стягнення пені та штрафу у розмірі 15 366,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року позов Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Війської частини А0215 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" про стягнення пені та штрафу у розмірі 15 366,40 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (01001, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 35А; ідентифікаційний код 34808164) на користь Військової частини А0215 (21007, місто Вінниця, вулиця Червоноармійська, 105; ідентифікаційний код 24981451) 4390 (чотири тисячі триста дев'яносто) гривень 40 копійок пені за прострочення постачання товару.

У іншій частині у позові відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (01001, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 35А; ідентифікаційний код 34808164) у дохід Державного бюджету України 522 (п'ятсот двадцять дві) гривні 00 копійок судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду Військової частини А0215 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року у справі № 910/21231/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Військової частини А0215 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 05.07.2016 року

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду № 09-52/2758/16 від 04.07.2016 р. справу № 910/21231/15, у зв'язку із перебуванням судді Ропій Л.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016 р., справу № 910/21231/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 05.07.2016 року прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/21231/15.

В судове засідання 05.07.2016 року представники прокуратури та відповідача не з'явилися.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників прокуратури та відповідача, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

Статтею 15 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень Закону України "Про Збройні Сили України", військові частини є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковані безпосередньо Міністерству оборони України, утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Звернення військової прокуратури із даним позовом до суду відбулось внаслідок виявлення факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" договірних зобов'язань по закупівлі товарів за державні кошти.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.09.2014 року між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (постачальник) укладено Договір №180/14 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений у п.1.2.та у Специфікації товару (Додаток №1 до Договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

За даним Договором сторонами складено та підписано протокол погодження ціни та Специфікацію товару на загальну суму 156800,00 грн.

Відповідно до п. 1.4. договору постачальник здійснює постачання товару за цим договором, після відправлення замовником (командиром військової частини А 0215) постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяг купівлі товару.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що товар постачається до 01.12.2014 року. Товар поставляється після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник може подавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару так і на партію товару. Товар поставляється силами, засобами постачальника. (п.5.2 Договору).

У матеріалах справи наявний лист (повідомлення) від 24.09.2014 року №350/129/138/2114/ПС командира військової частини А 0215 про готовність до виконання умов договору від 19.09.2014 року № 180/14 про закупівлю товару за державні кошти у повному обсязі на загальну суму 156800,00 грн.

Відповідач, натомість, поставку товару так і не здійснив, проте направив командиру військової частини А0215 лист від 10.12.2014 № 401, яким повідомив про неможливість виконання поставки відповідно до умов договору, у зв'язку із обставинами непереборної сили.

За умовами п. 8.1, 8.2. Договору, сторони звільняються від відповідальності за не виконання чи не належне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторони домовились, що достатнім доказом існування обставин, зазначених у п. 8.1 цього договору та строку їх дії, служать довідки, які видаються повноважними органами (за місцем виникнення форс-мажорних обставин).

Ураховуючи, що відповідач поставку товару так і не здійснив та доказів наявності обставин непереборної сили не надав, позивач - військова частина А0215 - направив відповідачу претензію №350/129/138/278/ПС від 05.02.2015 про сплату пені та штрафу за порушення терміну поставки товару відповідно до умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 19.09.2014 №180/14.

Відповідно до п. 1.3 договору істотною умовою договору є можливість зменшення замовником обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на цілі, що передбачені специфікацією товару. У цьому випадку замовник у 10-денний строк від дати отримання інформації про зменшення бюджетних призначень письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягів закупівлі, на підставі чого сторони укладають додаткову угоду відповідно до п. 11.4 цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.12.2014 складено та підписано Додаткову угоду №1 про зміни умов Договору №180/14 від 19.09.2014, відповідно до якої замовником прийняв рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 (нуля) одиниць 0,00 грн.

Разом з тим, оскільки надіслана позивачем претензія залишена відповідачем поза увагою, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просив стягнути з відповідача 4390,40 грн. пені за прострочення постачання товару та 10976,00 грн. штрафу за відмову від постачання товару.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 року між сторонами укладено договір № 180/14, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав прийняті за Договором зобов'язання, а саме відповідно до п.1.4., 5.1.Договору, направив відповідачу повідомлення № 350/129/138/2114/ПС від 29.09.2014 про готовність до виконання умов договору та закупівлю товару на загальну суму 156800,00 грн.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, поставку товару не здійснив, посилаючись на наявність обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Однак, всупереч вищенаведеній нормі та п.8.1,8.2.Договору, доказів існування обставин непереборної сили відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначалося вище, відповідач не виконав умови укладеного між сторонами Договору щодо поставки товару, порушив строки поставки на 28 днів з 01.12.14. (п. 5.1 Договору) по 29.12.14. (додаткова угода № 1 до Договору).

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строку постачання товару, зазначені у п. 2.2, 2.4, 5.1 цього Договору, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Таким чином, оскільки постачальник порушив строки поставки товару на 28 днів (з 01.12.2014 р. по 29.12.2014 р.) і не поставив товар взагалі, то розмір пені за прострочення поставки товару становить 4390,40 грн., розмір штрафу за відмову від постачання товару становить 10976,00 грн. за розрахунками прокурора, які вказані в позовній заяві є обгрунтовані.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача слід кваліфікувати як відмову від постачання товару.

За таких обставин, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, приймаючи до уваги умови укладеного між позивачем-2 та відповідачем Договору, позов прокурора підлягає задоволенню.

Оскільки станом на день звернення з даним позовом до суду 17.08.2015 року в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнялись, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні штрафу в розмірі 10976,00 грн. та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0215 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року у справі №910/21231/15 скасувати в частині відмови в стягненні штрафу в розмірі 10976,00 грн. і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (01001, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 35А; ідентифікаційний код 34808164) на користь Військової частини А0215 (21007, місто Вінниця, вулиця Червоноармійська, 105; ідентифікаційний код 24981451) 4390 (чотири тисячі триста дев'яносто) гривень 40 копійок пені за прострочення постачання товару, 10976 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок. штрафу за відмову від постачання товару.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (01001, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 35А; ідентифікаційний код 34808164) у дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (01001, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 35А; ідентифікаційний код 34808164) на користь Військової частини А0215 (21007, місто Вінниця, вулиця Червоноармійська, 105; ідентифікаційний код 24981451) 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/21231/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови направити сторонам та прокурору.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло