Постанова № 58814749, 05.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/33041/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Севостьянов С.С. - дов. б/н від 01.01.2016 року

від відповідача Стос О.Ю. - дов. № 01/44-893Д від 02.06.2016 року

Стилик О.Ю. - дов. № 0144-844Д від 18.12.2015 року

від третьої особи не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Вітряний парк Лутугинський»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.03.2016 року (суддя Босий В.П.)

у справі № 910/33041/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Вітряний парк Лутугинський»

(далі - ТОВ «Вітряний парк Лутугинський»)

до Державного підприємства «Енергоринок»

(далі - ДП «Енергоринок»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання

у сферах енергетики та комунальних послуг

про спонукання продовження дії договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/33041/15 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким спонукати ДП «Енергоринок» підписати з ТВ «Вітряний парк Лутугинський» направлену для підписання Додаткову угоду про продовження строку дії договору купівлі-продажу електричної енергії від 04.04.2014 року №10383/17 до 31.12.2029 року включно (далі Договір). В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте судом безпідставно, необґрунтовано, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень ст.ст. 15, 15-1, 17, 17-1, 23 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 92, 117 Конституції України, п. 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики не території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» від 07.05.2015 року № 263. На думку апелянта, договірні відносини між позивачем та відповідачем повністю відповідають вимогам Закону України «Про електроенергетику» та мають бути продовженими до 01.01.2030 року, оскільки гарантовані державою нормами діючого законодавства. Приписи чинного законодавства не містять будь-яких положень щодо необхідності розірвання ДП «Енргоринок» з виробниками діючих договорів купівлі-продажу електроенергії та будь-яких заборон щодо продовження строків дії договорів купівлі-продажу електроенергії тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/33041/15 за апеляційною скаргою позивача передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.06.2016 року.

В зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, 21.06.2016 року системою автоматичного розподілу проведено заміну згаданого судді і згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи відкладено на 05.07.2016 року через неявку представника позивача та задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 05.07.2016 року з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є відповідна розписка, про причини своєї неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази в сукупності із положеннями чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Енергоринок» (надалі - «Підприємство») про спонукання до продовження дії Договору. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю підстав для спонукання відповідача підписати з позивачем Додаткову угоду про продовження строку дії Договору купівлі-продажу електричної енергії № 10383/17 від 04.04.2014 року до 31.12.2029 року тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, відтак відмовив у їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на приписи Закону України «Про електроенергетику», постанови Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015 року та наказу Міністерством енергетики та вугільної промисловості України №273 від 08.05.2015 року, відповідно до яких у Підприємства відсутні правові підстави для купівлі електричної енергії у Товариства як у виробника електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання, яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Тим більше, що укладення цієї Додаткової угоди до Договору та продовження його дії до 2029 року суперечило б приписам вищенаведених положень нормативно-правових актів, про що Товариство було повідомлене листом Підприємства №01/46-10946 від 24.09.2015 року тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, як підставними та обґрунтованими.

Так, 04.04.2014 року між Підприємством (ДПЕ) та Товариством (ВАД) був укладений Договір, за умовами п. 1.1 якого Товариство зобов'язалось продавати, а Підприємство - купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

За умовами п. 2.2 Договору Товариство зобов'язалось продавати, а Підприємство - купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж,які визначено в актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток №3 до цього Договору). Точки обліку електричної енергії наведено в додатку №1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку». У разі змін в схемі обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків №1 та 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони погодили, що у договір та його додатки у разі необхідності можуть бути внесені зміни та доповнення за взаємною домовленістю сторін.

Договір вступає в силу з 16.04.2014 року та діє до 31.12.2014 року (п. 8.6 Договору).

Додатковою угодою №1087/04 від 23.12.2014 року до Договору продовжено строк його дії до 31.12.2015 року.

Листами № 09-2015/001-10 від 10.09.2015 року та №11-2015/001-24 від 24.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору про продовження строку його дії.

Відповідач у відповідь на цю пропозицію відмовився від укладення з позивачем додаткової угоди посилаючись на те, що не може здійснювати купівлю та оплату електричної енергії, виробленої на обладнанні, яке знаходиться на неконтрольованій державою території.

За висновками Конституційного Суду України (рішення №3-рп/2002 від 12.02.2002 року у справі №1-7/2002), електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зміна або розірвання договору на підставі ч.ч 1, 2 ст. 651 ЦК України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

До основних засад цивільного законодавства (ст.3 ЦК України) відноситься свобода договору. Таким чином, ніхто не може бути примушений до укладення договору проти його волі, крім випадків прямо передбачених законодавством.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (п. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 643 ЦК України, якщо в пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Положеннями ст.15 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.

Оптовий ринок електричної енергії України у кожному розрахунковому періоді зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, та здійснювати повну оплату вартості електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за «зеленим» тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску.

У відповідності до ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» передбачено особливий порядок розрахунків на оптовому ринку електричної енергії - всі кошти за спожиту електричну енергію вносяться виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку. З поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам господарської діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії згідно з алгоритмом, встановленим НКРЕКП.

Однак, 26.04.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо особливостей регулювання відносин у сфері енергетики на території проведення антитерористичної операції» №284-VIII, яким викладено нову редакцію ст.23 Закону України «Про електроенергетику» та визначено, що Кабінет Міністрів України встановлює особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окупованих територіях та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 року № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» з 01.05.2015 року визначено порядок купівлі-продажу електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на іншу територію України та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію.

У відповідності до п. п. 1, 6 п. 8 згаданої постанови Кабінету Міністрів України оптовий постачальник не здійснює купівлі та оплати електричної енергії у виробників електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій державою території, крім купівлі різниці перетоків електричної енергії. Оптовий постачальник (ДП «Енергоринок») здійснює відповідно до законодавства погашення заборгованості за закуплену у виробників електричну енергію та послуги за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.05.2015 року № 273 «Про затвердження переліку виробників електричної енергії» Товариство належить до виробників електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду щодо того, що у Підприємства відсутні правові підстави для купівлі електричної енергії у Товариства, як у виробника електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, відтак, укладення Додаткової угоди до Договору та продовження його дії до 2029 року суперечило б приписам чинного законодавства, про що Товариство, як вище згадувалось, було повідомлене листом Підприємства №01/46-10946 від 24.09.2015 року.

Враховуючи Рекомендації Кабінету Міністрів Ради Європи №R (80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, ДП «Енергоринок» в своїй діяльності не вправі підміняти уповноважений державний орган (в даному випадку НКРЕКП, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Кабінет Міністрів України) та приймати на власний розсуд рішення щодо розпорядження спірними коштами, оскільки такі дії виходять за межі відведених йому законодавством функцій (повноважень).

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2016 року у справі №910/13597/15.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Лутугинський» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/33041/15 - без змін.

Матеріали справи № 910/33041/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун