Постанова № 58814718, 06.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа№ 925/229/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року

за заявою Публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 925/229/13-г (суддя - Грачов В.М.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Азот»

про стягнення 15 448 168 грн. 38 коп

за участю представників сторін:

від позивача: Абісов А.В., довіреність №170/16 від 27.04.2016 року

від відповідача: Шимановського А.В., довіреність №500-08/49 від 30.12.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азот» (відповідач у справі) звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 925/229/13-г.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року у справі № 925/229/13-г року таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подав апеляційну скаргу № 31/13-2158 від 08.06.2016 року, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року та відмовити Публічному акціонерному товариству «Азот» у визнанні наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що місцевим господарським судом не було враховано, що приписами ст. 117 ГПК України однією із підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є саме добровільне виконання боржником (відповідачем у справі) рішення суду, однак у даній справі Публічним акціонерним товариством «Азот» було оплачені кошти на виконання, затвердженої судом на стадії примусового виконання рішення суду Мирової угоди, що відповідно не може бути підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2016 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року у справі №925/229/13-г прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 06.07.2016 року.

У судовому засіданні 06.07.2015 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року та відмовити Публічному акціонерному товариству «Азот» у визнанні наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2016 року заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, а тому просить залишити ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної судової ухвали, вважає, що апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 року у справі №925/229/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року і постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 року, повністю задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь компанії 9 992 022,26 грн 3% річних, 5 456 146,12 грн інфляційних втрат та 68820 грн. судових витрат.

Рішення суду набрало законної сили 07.10.2014 року, на його виконання судом було видано наказ від 17.10.2014 року, який пред'явлено стягувачем до примусового виконання.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 03.11.2014 року відкрито виконавче провадження №45272721 про примусове виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року у справі №925/229/13-г.

16.09.2015 року стягувачем - Дочірнею компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та боржником - Публічним акціонерним товариством «Азот» укладено Мирову угоду, спрямовану на реальне виконання рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 року у справі №925/229/13-г, та 17.09.2015 року подали до суду заяву про її затвердження (а.с. 10-12 том 3).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.09.2015 року у справі №925/229/13-г затверджено Мирову угоду сторін, укладену ними 16.09.2015 року (а.с. 83-89 том 3).

Платіжними дорученнями №№ 17, 20, 22 від 24.09.2015 року боржником на виконання Мирової угоди сплачено на рахунок стягувача 68820 грн. на відшкодування судових витрат, 5 456 146,12 грн інфляційних втрат, 9 992 022,26 грн 3% річних (а.с. 102-104 том 3).

25.09.2015 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №45272721 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з визнання судом Мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання рішення суду.

Супровідним листом №15-45272721/2 від 25.09.2015 року постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2015 року і наказ Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року у справі №925/229/13-г надіслано до суду і знаходяться в матеріалах справи (а.с. 90-92 том 3).

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обов'язок боржника - Публічного акціонерного товариства «Азот», встановлений рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 року у справі №925/229/13-г, на примусове виконання якого судом 17.10.2014 року видано наказ, відсутній повністю у зв'язку з його добровільним виконанням боржником, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з ч. 4 ст. 117 ГПК України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто, ч. 4 ст. 117 ГПК України містить перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). (п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Колегія суддів звертає увагу, що до підстав, за наявності яких наказ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, належить виконання божником рішення суду саме у добровільному порядку. Однак, як вбачається із матеріалів справи рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 року про стягнення з ПАТ «Азот» грошових коштів у добровільному порядку не було виконано і державний виконавець розпочав виконавчі дії по примусовому виконанню наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року №925/229/13-г.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Згідно частини 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п.7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 ГПК лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України «Про виконавче провадження». Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Відтак, колегія суддів зазначає, що виконання відповідачем рішення суду відбулось в межах виконавчого провадження на стадії примусового виконання органом ДВС наказу суду, зокрема на підставі затвердженої судом укладеної між сторонами мирової угоди, що не можна ототожнювати з добровільним виконанням боржником рішення суду.

Приписами ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону «Про виконавче провадження» завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема у випадках передбачених ст. 51 Закону, до яких відноситься визнання судом незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження чи її скасування начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби

Відтак, колегія суддів зазначає, що затвердження судом мирової угоди відповідно до ст. 121 ГПК України, її виконання відповідачем на стадії примусового виконання рішення суду, винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та повернення судового наказу до суду є обставинами, які виключають подальше виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року в силу закону, а тому підстави, визначені ст. 117 ГПК України, для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року №925/229/13-г таким, що не підлягає виконанню,та прийняття нової ухали про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року №925/229/13-г таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги судовий збір за її розгляд покладається на Публічне акціонерне товариство «Азот».

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року у справі №925/229/13-г задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 року у справі №925/229/13-г скасувати.

3. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Азот» у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 року №925/229/13-г таким, що не підлягає виконанню.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1 код ЄДРПОУ 31301827) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

6. Справу №925/229/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко